10. Види норм адміністративного права

Види адміністративно-правових норм.

Окрім типової структури, наявності певних загальних рис та особливостей адміністративно-правових норм, слід розрізняти їх:

1. За предметом правового регулювання:

- матеріальні (містять комплекс прав, обов'язків і відпові­дальності учасників адміністративно-правових відносин). Матеріальні норми адміністративного права ще називають ста­тичними;- процесуальні (визначають порядок реалізації прав, обов'яз­ків та відповідальності учасників адміністративно-правових відно­син).

Своєю чергою, процесуальні норми можна переділити на адміністративно-юрисдикційні та адміністративно-процедурні. Перші визначають порядок провадження справ про адміністративні пра­вопорушення, другі - порядок (процедури) позитивного характеру (ліцензування, акредитація, атестація та ін.).

2. За юридичним змістом:

- зобов'язуючі - вимога виконати певні дії.

- забороняючі - заборона виконувати певні дії.

- уповноважуючі - право суб'єкта адміністративно-правових відносин самостійно вирішувати питання про здійснення відповід­них дій.

- стимулюючі - містять засоби матеріального та морального впливу для забезпечення належної поведінки учасників адмініст­ративно-правових відносин.

- рекомендаційні - містять рекомендації, що не мають юри­дично обов'язкового характеру, а лише дають можливість пошуку найбільш доцільних варіантів розв'язання покладених завдань.

3. За юридичною силою:

- норми законів (наприклад, Закон України від 15 березня 2006 р. № 3528-1V «Про холдингові компанії в Україні»);

- норми підзаконних актів (наприклад, Указ Президента Украї­ни від 25 липня 2006 р. № 644/2006 «Про деякі питання організа­ційно-правового забезпечення формування та регулювання ринку землі та захисту прав власників земельних ділянок»).

4. Від дії у просторі:

загальні (діють на території всієї України, наприклад, нор­ми Кодексу адміністративного судочинства України);

регіональні (діють на території певного регіону, приміром, спеціальна економічна зона чи територія приоритетного розвитку).

місцеві (діють на території окремої адміністративно-територіальної одиниці).

5. Від дії на коло осіб:

- на юридичних:а) на всіх юридичних осіб (наприклад, порядок сплати податків для всіх юридичних осіб);

б) на окремих юридичних осіб (скажімо, порядок сплати подат­ків страховими організаціями);

- на фізичних:

а) на всіх фізичних осіб (наприклад, відповідальність за адміні­стративні правопорушення);

б) на окремих фізичних осіб (працівники правоохоронних ор­ганів, військовослужбовці).

11. Поняття та властивості адміністративних правовідносин

Адміністративно-правові відносини - це урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що складаються в сфері діяльності виконавчої влади.

Адміністративно-правові відносини являють собою різновид правових відносин, різноманітних за своїм характером, юридичному змісту, по їхніх учасниках. Їм властиві всі основні ознаки будь-якого правовідносини, якось: первинність правових норм, унаслідок чого правовідношенням є результат регулюючого впливу на дані суспільні відносини даної правової норми, що додає йому юридичну форму; регламентація правовою нормою дій (поводження) сторін цього відношення; кореспонденція взаємних обов'язків і право сторін правовідносини, обумовлена нормою і т.п.

Адміністративно-правові норми — встановлені, ратифіковані або санкціоновані державою, забезпечені при необхідності її примусовою силою, загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, які надають учасникам суспільних відносин, що складають предмет адміністративного права, юридичні права й покладають на них юридичні обов'язки. Цим нормам властиві риси, притаманні нормам інших галузей права. Так, їх встановлює, ратифікує чи санкціонує держава; вони визначають і закріплюють права та обов'язки суб'єктів права; є загальнообов'язковими й формально визначеними правилами поведінки; можуть бути забезпечені примусовою силою держави; закріплюються в актах, які видають компетентні державні органи.