35. Класифікація управлінських актів

Класифікацію актів управління можна проводити за різними критеріями.

1. За критерієм юридичної природи актів управління розрізняють нор­

мативні, індивідуальні (іноді їх називають «ненормативні», «правозасто-

совчі»), змішані (комплексні) акти управління, директивні акти, рівно-

партнерські (горизонтальні) договори та угоди. Таке розмежування право­

вих актів управління зумовлено поділом правових форм здійснення уп­

равлінської діяльності органами виконавчої влади на правотворчу (право-

установчу) і правозастосовчу.

2. За критерієм суб’єктів, які видають адміністративно-правові акти,

розрізняють:

— акти Кабінету Міністрів України;

— акти центральних органів виконавчої влади;

— акти місцевих органів виконавчої влади (крім того, в окрему катего­

рію правових актів управління можна виділити акти Ради Міністрів Авто­

номної Республіки Крим).

3. За критерієм юридичної форми вираження правові акти управління

поділяються на: постанови; розпорядження; накази; інструкції; правила;

положення.

При цьому слід відзначити, що в даному випадку здійснена класифікація охоплює виключно акти управління, які видають (приймають) органи виконавчої влади, а не органи державного управління у широкому ро­зумінні, про яке говорилося у главі 1 цієї книги).

4. За критерієм сфери дії правові акти управління поділяються на:

— акти управління, що діють на всій території держави, на території

спеціального округу чи особливої режимної території;

— акти, що діють у межах сфери, галузі державного управління, регіо­

ну та в межах органу чи організації;

— акти, дія яких поширюється на певне коло організацій чи громадян1.

5. За порядком прийняття адміністративно-правових актів виділяють

акти, що приймаються: єдиноначальне; колегіальне; спільно двома або

більше суб’єктами; за узгодженням.

6. За критерієм функціонального змісту адміністративно-правових актів

можна виділити:

— акти, які приймаються для реалізації різних функцій управління (про­

грама, бюджет, контроль, нормативи тощо);

— акти, які мають чітко виражений галузевий характер (наприклад,

акти управління промисловістю, освітою, охороною здоров’я та ін.);

• змішані акти2.

36. Поняття і значення методів управління

Сутність методів державного управління виявляється у застосуванні окремих прийомів, засобів, що застосовуються суб'єктом управління відносно об' єкта для досягнення поставлених цілей, здійсненні безпосереднього цілеспрямованого впливу на систему управлінських відносин.

Термін "метод" у загальноприйнятому тлумаченні означає спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення чогось. Щодо процесу управління метод означає спосіб, прийом, засіб впливу суб'єкта на об' єкт.

Тобто під методом державного управління необхідно розуміти засоби практичної реалізації завдань та функцій виконавчої діяльності органів управління, або інакше спосіб здійснення управлінських функцій, впливу суб'єкта управління на об'єкт (колектив, групу осіб чи одну особу) .

Усі методи, які використовуються в процесі управління, практично пов'язані між собою, доповнюють один одного, використовуються в органічній єдності. Мистецтво керівника як раз і полягає в тому, щоб із усього комплексу методів управління вибрати найбільш дієві, які надійно ведуть до мети, скласти їх гнучку комбінацію та використовувати її, віддаючи перевагу то одному, то іншому залежно від ситуації. Правильне, розумне поєднання різник методів є одним із важливим напрямків удосконалення управління на сучасному етапі.

Будь-яка класифікація методів є лише схематичне, формалізоване відображення реальності в дійсності вони тісно взаємопов'язані. Зокрема, методи вироблення і прийняття управлінського рішення можуть бути включені до групи пізнавально-програмуючих, а методи організації виконання управлінського рішення - до групи організаційно-регулюючих. Взагалі методи управління можна умовно поділити на:

- методи пізнання (пізнавально-програмуючі);

- методи впливу (організаційно-регулюючі).

Методи державного управління - це способи і засоби впливу органів державного управління чи посадових осіб на керовані об'єкти. У цілому метод державного управління дає можливість визначити як саме той чи інший суб'єкт державно-владних повноважень здійснює свою повсякденну управлінську діяльність.

Ознаки методів державного управління:

*виражають цілеспрямований вплив органу державного управління (посадової особи) на керований об'єкт;

*здійснюються в межах владних повноважень керівного суб'єкта;

*завжди опосередковані у відповідній формі державного управління (правовій чи неправовій);

*можуть застосовуватись як окремо, так і в певній сукупності;

*вибір методу державного управління залежить від характеристики керованого об'єкта (форма власності, адміністративно-правовий статус тощо).

Методи державного управління є досить різноманітними, оскільки різноманітними є суб'єкти та об'єкти державного управління, а також суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів виконавчої влади. Водночас у сьогоднішньому адміністративному праві є можливість класифікувати існуючі методи державного управління.