1. Виникнення українського козацтва.

2. Постать Дмитра Вишневецького в історії України.

3. Культура України кінця 16 – першої половини 17 ст.

4. Постать Петра Сагайдачного в історії України.

Петро́ Кононович Конаше́вич-Сагайда́чний^[1] (*бл. 1582, Кульчиці — †10 березня 1622, Київ) — православний шляхтич з Перемишльської землі, козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, гетьман реєстрового козацтва i Війська Запорозького. Організатор успішних походів українських козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних шкіл.

Першим великим походом Петра Сагайдачного як ватажка запорожців став морський похід на Варну 1606 року. Під час цього походу, козаки здобули фортецю, що до того вважалася неприступною, захопили 10 турецьких галер із вантажем та екіпажами. Через цей похід, султан видав наказ перегородити Дніпро біля острова Тавані залізним ланцюгом і заблокувати козаків, проте ці заходи виявилися неефективними^[8].Після повернення з походу Сагайдачний провів реформу війська на Січі: поділив його на сотні та полки, поновив навчання. разом із тим впровадив сувору дисципліну, заборонив пити горілку під час морських походів, а за провини "карав на смертьОтримання гетьманської булави. Взяття КафиХотинська битва 1621Відновлення православної ієрархії. Війни з татарами

5. Реформа Православної церкви за часів п. Могили.

Зміни, що відбувалися в церковному житті, були закріплені в кількох книгах. Важливою подією стала поява твору «Православне сповідання віри», написаного настоятелем Києво-Печерського монастиря Ісайєю Трофимовичем за активної участі Петра Могили. Твір, у якому викладалися основи православної віри, було схвалено константинопольським патріархом та затверджено собором східних патріархів у Яссах. Перекладене багатьма мовами, «Православне сповідання віри» поширювалося не лише в православних країнах, а й серед католиків і протестантів. Сам Петро Могила був автором двох надзвичайно важливих церковних книжок — «Служебника» й «Требника»,

«Служебник» собором 1629 р. був проголошений як обов'язковий для кожного священика. У ньому подавалися уточнені повні тексти Богослужб — уранішніх, обідніх (літургій), вечірніх.Требник» вийшов друком у Лаврській Друкарні 1646 р. Він містив докладний опис і порядок здійснення найрізноманітніших Богослужб (треб), таких як вінчання, хрещення, похорон, освячення нової хати, молебні з приводу неврожаю, хвороб, подорожей, початку навчання тощо.

Петро Могила зібрав навколо себе освічене духовенство, яке взяло у свої руки церковні справи, усунувши становище, за якого освічені братчики вирішували різні релігійні питання

6. Еволюція козацько-селянських повстань напередодні Хмельниччини.

7. Військово-територіальний устрій як спосіб поширення реєстрового козацтва на городову Україну.

8. Історіографія Хмельниччини.

9. Військово-територіальний устрій реєстрового козацтва як основа створення органів влади на місцях в період Хмельниччини.

10. Перші кроки дипломатичної служби Богдана Хмельницького.

Взагалі козацька дипломатія не є винаходом Хмельницького, вона виникла навіть до того, як була заснована Січ, вже тоді козаки намагалися налагоджувати контакти з сусідами. Але чим тоді вирізняється діяльність Хмельницького?

Однією з найважливіших ознак держави є міжнародне визнання. А його треба було ще отримати попри протидію Речі Посполитої

Хмельницький не дозволяв собі просто іти курсом зближення лише з однією державою. Він намагався з усіма мати контакти. Це в подальші часи часто приховували, пояснюючи, що Хмельницький тільки того й прагнув, що "возз'єднатися" з Московією. Насправді ж на початковому етапі Хмельницький не полишав надії знайти компроміс навіть з поляками (!), про що свідчать його переговори з М. Потоцьким. Але Хмельницький був реалістом. І швидко зрозумів, що такий компроміс неможливий, бо поляки не проводили переговорів, обмежуючись ультиматумами.

Окрім успіхів Хмельницького як козацького лідера, важливо також розуміти, що ця людина мала неабиякий хист переговірника та оратора. Не можна забувати, як він вміло переконував козацьку спільноту на ранніх етапах своєї діяльності

11. Формування Збройних сил Гетьманщини.

Історія українського війська сягає тих древніх часів, коли тодішні мешканці земель сучасної України вперше змушені були взятися за зброю щоб боронити життя і свободу себе і своїх близьких, свого народу і суспільства.

У XIV–XVI ст. україноруські люди служать у складі війська Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої, Московської держави і навіть Кримського ханства. Крім того, на основі самоорганізованих загонів самооборони починається формування козацького війська, яке пізніше у документах отримало назву Військо Запорізьке Низове.

Звыльнення выд полякыв отримання земельки за службу,

12. Козацька старшина як українська політична еліта доби Гетьманщини.

13. Постать Михайла Кричевського в історії України.

Миха́йло (Станісла́в) Криче́вський (Кречо́вський) (р. н. невід.— †1649) — військовий діяч, з 1643 року полковник Чигиринського полку i Київського полку (1648) реєстрових козаків, наказний гетьман.

Виходець з берестейскої укранської шляхти-католиків. Здобув добру освіту, крім польської володів також німецькою, французькою та латинською мовами. Був улюбленцем коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського.Допомагав у 1644 році боротись з татарами в Охматівській битві. У 1647 році взяв заарештованого Богдана Хмельницького на поруки і випустив його на волю. Став кумом сотника Чигиринського полку Б. Хмельницького. В 1648 році приєднався до Хмельницького під Жовтими Водами, прийнявши православне віросповідання та ім'я Михайло (доти він був Станіславом). Брав участь у Пилявецькій битві, військовому поході в Галичину, облозі Замостя, у переможних боях проти загонів С. Лянцкоронського та Я. Вишневецького. Командував 30-тисячним козацьким військом, якому гетьман доручив відбити напад Януша Радзивілла в 1649 року на Україну. Тяжко поранений у битві під Лоєвом Кричевський був узятий у полон, де i помер