3.2. Ознаки Віденської конвенції оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.

У практиці міжнародної торгівлі найбільше широко застосовується Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Вона була підписана у Відні 11 квітня 1980 р. і набрала сили 1 січня 1988 р. для держав, що на той момент ратифікували її чи приєдналися до неї.

Віденська конвенція 1980р. складається з чотирьох частин, 101 статті і докладно визначає порядок заключення договору міжнародної купівлі-продажу товарів (частина II) і його основні умови (частина III). Застосування її обмежується договорами купівлі-продажу між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться на території різних договірних держав, чи випадками, коли до договору застосоване право держави — учасника Конвенції (ст. 1). Варто враховувати, що Віденська конвенція 1980 р. не регламентує всі аспекти міжнародної купівлі-продажу. Вона визначає спеціальні торгові терміни стосовно постачання товарів і способів визначення ціни (глава II), а також перехід права власності на товар.

У відповідності зі ст. 7 (2) зазначеної Конвенції якщо питання, що відносяться до предмета її регулювання, прямо в ній не визначені, вони підлягають вирішенню відповідно до загальних принципів Конвенції; при їхній відсутності — відповідно до права, застосовним у силу норм міжнародного приватного права.

Деякі види продажів під дію Віденської конвенції 1980 р. не підпадають. Наприклад, продаж з аукціону, продаж цінних паперів, судів повітряного і водяного транспорту, електроенергії. Конвенція не визначає порядок розрахунків за зовнішньоторговельним договором купівлі-продажу і терміни позовної давності.

Положення Віденської конвенції 1980 р. носять диспозитивний характер, тобто вона надає сторонам договору право в умовах контракту виключити її дію, відступити від кожного з її положень чи змінити її дію (ст. 6). Якщо в договорі купівлі-продажу таких відступів не передбачено, до нього повинні застосовуватися норми Віденської конвенції 1980 р.

3.3. Факультативніознаки договору міжнародноїкупівлі-продажу товарів

3. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів володіє рядом ознак, які обумовлені в ст. 1 Віденської конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.):

По-перше, обов'язковою умовою такого договору є місцезнаходження сторін контракту в різних державах. Ні національна (державна) приналежність сторін, ні цивільний чи торговий характер договору не приймаються до уваги при визначенні застосовуваності Віденської конвенції 1980 р. Тому договір купівлі-продажу, укладений між фірмами різної державної приналежності на території однієї держави, відповідно до Конвенції не може бути визнаний міжнародним. Однак договір купівлі-продажу, укладений фірмами однієї державної приналежності, комерційні підприємства яких географічно розташовані в різних державах, відповідно до Віденської конвенції 1980 р. буде визнаний міжнародним.

По-друге, має особливості предмет контракту. Згідно Віденської конвенції 1980 р. основні обов'язки продавця — поставити товар, передати документи і право на товар відповідно до вимог договору і Конвенції (ст. 30). Основні обов'язки покупця — сплатити ціну за товар і прийняти поставку відповідно до вимог договору і Конвенції (ст. 53).

По-третє, об'єктом договору міжнародної купівлі-продажу товарів є рухоме майно, що здобувається для підприємницької чи іншої діяльності, не зв'язаної з особистим (сімейним, домашнім) використанням. Зокрема, предметом продажу по таких договорах можуть бути машини, устаткування, паливо, нафта, нафтопродукти і т.п.

По-четверте, зі сфери договору міжнародної купівлі-продажу товарів виключений ряд видів продаж (наприклад, продаж з аукціону, продаж цінних паперів, грошей, а також продаж судів повітряного і водяного транспорту, судів на повітряній подушці, виключено продаж електроенергії). Аналогічне обмеження установлене Віденською конвенцією 1980 р. стосовно продажу товарів, виготовлених з давальницької сировини, коли замовник зобов'язується поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виробництва товарів, а також стосовно товарів, коли зобов'язання сторони, яка поставляє товар, полягають в основному у виконанні робіт чи у наданні інших послуг.

Таким чином, договір міжнародної купівлі-продажу товарів має наступні основні ознаки:

1. розташування комерційних підприємств (організацій) сторін на території різних держав;

2. при виконанні договору товар (продукція) переміщається через державні кордони.

Факультативними ознаками договору міжнародної купівлі-продажу товарів є:

• різна державна приналежність партнерів (сторін договору);

• використання іноземної валюти як платіж за товар.