14.3. Організація морських, залізничних, автомобільних і авіаперевезень. Транспортні документи.

Морські перевезення

Ринок морських перевезень ділиться на трампове та лінійне судноплавство.

Трампове судноплавство. Трамповими називаються судна, які здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і скеровуються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна основному перевозять масові вантажі: деревину, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти та інші вантажі, які перевозяться навалом чи наливом.

Договір на перевезення укладається у вигляді чартеру. Сторонами у чартерному договорі виступають фрахтувальник (вантажовідправник) і фрахтівник (перевізник). Основні умови чартерного договору:

1. час і місце укладення чартеру; повне юридичне найменування сторін (преамбула);

1. назва і опис судна;

1. право заміни початково вказаного терміну;

1. рід вантажу;

1. місце повантаження та розвантаження;

2. умови повантаження та розвантаження,

3. порядок оплати фрахту;

4. термін подачі судна, в т.ч. канцелинг (кінцевий термін подачі судна під завантаження, при недотриманні якого фрахтувальник має право розірвати чартер);

5. інші умови (льодове застереження, форсмажорні обставини, тощо).

У торговому мореплаванні застосовують такі види фрахтування судна:

• фрахтування на один рейс (singlevoyagechartering), за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного чи кількох портів відправлення в один чи кілька портів призначення;

• фрахтування на послідовні рейси (cosecutivevoyagechartering) використовується для перевезень великої кількості однорідного вантажу в одному напрямку кількома послідовними рейсами;

• фрахтування за генеральним контрактом (generalcontractchartering ), при якому судновласник зобов'язується протягом конкретного періоду часу перевезти певну кількість товару;

• фрахтування на умовах тайм-чартеру (timecharter) - це договір про оренду судна, коли все судно чи якась його частина надаються на конкретний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов'язаний тільки підтримувати судно у справному стані й оплачувати утримання екіпажу. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику;

• фрахтування на умовах димайз-чартеру (demisecharter) - це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальнику на визначений термін разом із командою, члени якої стають службовцями наймача, котрий бере на себе усі витрати на судно, включаючи зарплату екіпажу й орендну плату судновласнику;

• фрахтування на умовах бербоут-чартеру (bareboatcharter) - це найм судна без екіпажу; фрахтувальник несе усі витрати щодо його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування суден широко застосовується під час придбання суден у розстрочку. У такому разі договір оренди є також договором купівлі-продажу . Після завершення розрахунків фрахтувальник стає власником судна.

• Лінійне судноплавство - форма транспортних послуг, яка забезпечує регулярні перевезення між встановленими портами генеральних вантажів за здалегідь оголошеним розкладом. Сполучення регулярними лініями підтримуються одним чи кількома судноплавними компаніями.

Розрізняють три типи ліній:

• односторонні (які обслуговуються одним судновласником);

• спільні (які обслуговуються кількома транспортними компаніями на основі угод між ними чи міжурядових угод);

• конференціальні (організовані для перевезення вантажів на океанських напрямках на основі угод конференцій судновласницьких компаній).

До переваг лінійного судноплавства належать регулярність, дотримання строків розкладу, відносно стабільні ціни, експлуатація спеціалізованого тоннажу, наявність широкої мережі агентів. Однак це потребує значних затрат і тому тарифи лінійних перевізників вищі за фрахтові ставки трампових перевезень.

Основним документом, який використовується при морських перевезеннях, є коносамент (BillLading). Коносамент - це документ, який видає судновласник вантажовідправникові на підтвердження прийняття вантажу до перевезення морським шляхом.

Коносамент виконує три основні функції:

• засвідчує прийняття судновласником (перевізником) вантажу до перевезення;

• є товаророзпорядчим документом;

• свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, відповідно до якого перевізник зобов'язується доставити вантаж проти подання документа.

В. Залізничні перевезення.

Основним документом є залізнична накладна (RailwayBill). Вона виконує функції договору про перевезення, товаророзпорядчого документа та підтвердження при прийом товару до перевезення. Цей документ не є зворотнім.

Регулювання міжнародних залізничних перевезень здійснюється кількома незалежними конвенціями, кожна з яких застосовується до якоїсь із систем і регламентує форму залізничної накладної.

Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), учасниками якої є 33 держави. КОТІФ містить умови перевезення вантажі; встановлює, що ставки перевізних платежів визначаються національними та міжнародними тарифами; регулює граничні строки доставки вантажів (300-400 км на добу); граничний розмір відповідальності за пошкодження вантажів (17 СПЗ за 1 кг маси брутто) та відшкодування збитків у межах трикратних провізних платежів.

Між країнами СНД поки що використовується багатостороння транспортна конвенція - Угода про міжнародне вантажне сполучення (УМВС). В УМВС визначаються строки доставки вантажів, провізні платежі за ставками внутрішніх тарифів, а під час слідування дорогами транзиту - транзитні тарифи. Відповідальність залізниць за нецілісність вантажу настає при наявності вини перевізника, яку повинен довести вантажовласник. Відшкодування виплачується у межах дійсної вартості вантажу, вказаної у рахунку постачальника, чи оголошеної цінності. Порушення та нецілісність вантажу мають бути підтверджені комерційним актом. При простроченні у доставці залізниця сплачує штраф у процентах до провізної плати.

С. Автомобільні перевезення.

Основним документом є автотранспортна накладна (RoadWayBill), яка виконує функції договору перевезення, товаророзпорядчого документа та розписки перевізника. Зміст відомостей, які подаються у накладній, визначається Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (КДПВ) від 1956р., учасником якої був СРСР.

Накладна складається відправником у 4 екземплярах (два для перевізника і по одному для продавця і покупця), підписується відправником і перевізником. Після прибуття вантажу для розвантаження до покупця той повинен вказати час прибуття та відбуття транспорту, підписати накладну і поставити свою печатку.

Автотранспортом здійснюються збірні перевезення від різних відправників різних товарів чи різних партій вантажів. Не залежно від величини партій, складається стільки накладних, скільки транспортних засобів задіяно для перевезення або скільки партій вантажів перевозиться.

Автомобільні тарифи встановлюються у розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу залежно від відстані і можуть передбачати певні надбавки, знижки, штрафи з встановленої суми.

Окрім автотранспортної накладної з вантажем слідують товаророзпорядчі документи: пакувальні аркуші, відвантажувальні специфікації, сертифікати якості та інші документи, які потрібні для ввозу товару у країну покупця та перетину транзитних територій.

D. Повітряні перевезення.

Основним документом є авіанакладна (AirWayBill), яка виконує функції договору повітряного перевезення, товаророзпорядчого документа, розписки Аерофлоту про прийом вантажу до перевезення, митної декларації. Авіанакладна заповнюється відправником під час здавання вантажу і вручається одержувачу. Складається з 3 екземплярів оригіналу і 9 копій (один оригінал з поміткою "для перевезення", другий - "для одержувача", третій - "для відправника"). Копії вручаються відправнику, одержувачу, перевізнику, в аеропорти відправлення та призначення і на митницю.

Авіанакладна не є оборотнім документом, її не можна індосувати, вона не засвідчує право власності на вантаж. В авіанакладної немає оригіналу, який передається вантажоотримувачу для надання йому права володіння товаром. Вантаж віддається після пред'явлення документів, які засвідчують особу вантажоодержувача, підписаної квитанції та сплати зборів.

Коли повітряним шляхом відправляються вантажі різних відправників, то головний вантажовідправник виписує своєму агентові у кінцевому пункті прибуття звідну накладну (з вказівкою на кожну окрему партію товару). Після прибуття вантажу агент передає його окремими партіями у розпорядження одержувачів, які вказані у звідній авіанакладній. Як і в коносаменті, в авіанакладній повинна бути детальна інформація про вантажоодержувача і про товар, що транспортується.

Плата за авіафрахт нараховується за масою в кілограмах. Коли співвідношення маси й об'єму вантажу перевищує 6 (для Великобританії - 5), тоді плата стягується з огляду на об'єм вантажу.

Окрім авіанакладної, з товарм слідують необхідні товаророзпорядчі документи.