26. Картографування антропогенного рельєфу.

При побудові легенди геоморфологічної карти техногенного рельєфу класифікаційними ознаками повинні бути: провідний рельєфотвірний процес, стадійність розвитку і парагенезис форм, особливості морфографії і морфометрії.

Масштаб карт (типи, елементи рельєфу: лінійні, площинні)

Виділяють три типи карт техногенного рельєфу: констатиційно-оціночні, на яких відображають стан рельєфу в певний момент часу і його сучасну динаміку; оціночно-прогнозні; синтетичні а бо конструктивні, на основі яких дають рекомендації щодо оптимізації природного середовища.

Констатиційно-оціночні карти, запропоновані Є.О.Рубіною складають на основі маркшейдерських планів гірничодобувних підприємств. Така карта, складена у крупному масштабі має перевагу у тому, що майже не використовується позамасштабних умовних позначень (в першу чергу лінійних елементів). Для створення подібних карт необхідно підвищити оперативність картографування, а саме збільшити частоту обстеження змінених територій.

Легенду до карти морфогенетичних типів і форм антропогенного рельєфу пропонує Є.Н.Азбукіна [2]. Нею виділені дві основних категорії техногенних форм: скульптурні і акумулятивні. Під скульптурними формами розуміються форми денудаційні, вироблені. Всі форми Є.Н.Азбукіна ділить на: 1) площинного розповсюдження; 2) лінійного простягання; 3) точкові форми. Також вони поділяються на поверхневі, підземні і підводні форми.

В.М.Фірсенковою [1987] були створені геоморфологічні карти (Михайлівського гірничо- збагачувального комплексу КМА) як природного, так і антропогенного рельєфу. Карти Н| антропогенного рельєфу включали: 1) карту морфогенетичних типів антропогенного рельєфу (рис.); 2) карту змін рельєфу в процесі розробки родовища. Друга карта включає показ природного (у загальному вигляді) і антропогенного рельєфу (рис.). Ці карти складались у масштабі 1:25000 з використанням маркшейдерських матеріалів та матеріалів аерозйомки. На картах цього масштабу форми антропогенного рельєфу передаються лінійними знаками.

В.М.Фірсенкова пропонує також морфодинамічні карти, які складені у масштабі 1:5000 для окремих ділянок. На них показують окремі форми рельєфу (площинними знаками) і типи мікрорельєфу. Крім цього вказується відносна висота уступів і описується в легенді їх морфологія (крутизна, довжина) (рис.).

27. Рельєф і рекультивація порушених земель.

Рекультивація – це комплекс робіт, спрямованих на відновлення господарської, медико-біологічної та естетичної цінності порушених земель. Основу рекультивації складають комплекс інженерно-технічних заходів з відновлення рельєфу порушеної території і приведенню його до стану, що забезпечує можливість дальшого господарського використання земель.

Розрізняють технічний і біологічний етапи рекультивації Технічна рекультивація полягає у підготовці земель до наступного цільового використання у господарстві. Біологічна рекультивація полягає у реалізації заходів з відновлення біологічних властивостей, зокрема родючості земель, які здійснюються після технічної рекультивації.

Залежно від природних і соціальних умов району, в якому порушені землі, а також виду порушень цілі рекультиваційннх робіт можуть бути різними. У рекультивації виділяють такі напрями (за Грабчаком, Брилевим ):

1. сільськогосподарський, що полягає у підготовці порушених земель під сільськогосподарські угіддя;

2. лісогосподарський, який включає підготовку порушених земель для створення на них лісових насаджень різного значення;

3. будівельний, полягає у підготовці порушених земель до промислового і цивільного будівництва;

4. водогосподарський (включаючи рибогосподарський) полягає у підготовці порушеної земної поверхні для створення на ній водойм різного призначення;

5. рекреаційний полягає у підготовці порушених земель під об'єкти відпочинку;

6. санітарно-гігієнічний. що зводиться до консервації порушених земель, рекультивація яких для використання в господарстві економічно неефективна.

Поверхня порушених і рекультивованих земель представляє собою техногенний рельєф. У зв'язку з рекультивацією виникає ряд специфічних проблем геоморфологічного характеру - а) опис елементарних форм техногенного рельєфу, типологія і класифікація порушених земель і техногенних форм, вивчення впливу техногенних факторів на інтенсивність рельєфотвірних процесів, виявлення ролі і оцінка масштабів природних і техногенних факторів у формуванні сучасного рельєфу і його динаміки у часі, розробка методів кількісної оцінки і картографування техногенних змін рельєфу. (Техногенний рельєф слід розглядати похідним від природного).

Рекультивований рельєф (в свою чергу) виникає в результаті цілеспрямованого перетворення створених раніше техногенних форм, утворених у процесі проведення гірничих чи будівельних робіт (тобто вторинно перетворених). Ці перетворення зв'язані з виположуванням вивалів і бортів кар'єрів, плануванням верхньої поверхні відвалів або дна кар'єрів, покриті ям сформованих нахилених і горизонтальних поверхонь (в разі необхідності) родючими землями. У результаті рекультивації техногенний рельєф, як правило, суттєво перетворюється, стає більш стійким, що є важливим для наступного інженерного і господарського використання.

Планування верхньої поверхні відвалів при реалізації сільськогосподарського і будівельного напрямів рекультивації полягає в утворенні суцільної рівної субгоризонтальної поверхні, при лісогосподарській рекультивації допускається утворення хвилястої поверхні з чергуванням ділянок однакової висоти. Відповідно до цього розрізняють суцільне і часткове планування поверхні відвалів. При суцільній планації здійснюється повне вирівнювання всієї поверхні з отриманням одно- або двосторонніх ухилів від 1 до 3° для площ, на яких будуть вирощувати сільськогосподарські культури; від 3 до 5° - для лісорозведення. При частковому плануванні рівні ділянки можуть чергуватись з підвищеннями, однак на поверхні не повинно бути западин і заглиблень, здатних концентрувати атмосферні опади і талі води.

При водогосподарському, будівельному і рекреаційному напрямі рекультивації спрофільована поверхня - а саме, виположені борти і дно кар'єрів, а також прилеглі до них земельні ділянки - перекриваються не тільки ґрунтом, але й піском, гравієм або галькою.

Рекультивація кар'єрів і плоских відвалів, розміщених в балках і ярах, супроводжується створенням гідротехнічних споруд (дамб, водосховищ та ін.). У ряді випадків до початку біологічної рекультивації відбудеться тимчасове укріплення поверхні відвалів проти водної і вітрової ерозії - озеленення, хімічне зміцнення поверхні вапновим або цементним розчинами» синтетичними смолами.