Поняття валютної системи та її структура. Основні елементи національної та світової валютної системи.
Валютна система - інституційно-правова форма організації валютних відносин. Розрізняють національні, світову та регіональні валютні системи.
Національна валютна система - інституційно-правова форма організації валютних відносин країни.Національна валютна система підпорядкована валютному законодавству країни.
Структура національної валютної системи:
- національна валютна одиниця;
- паритет валюти та механізм формування валютного курсу;
- умови конвертованості валюти;
- існування чи відсутність валютних обмежень;
- склад офіційних золотовалютних резервів;
- порядок міжнародних розрахунків;
- організація валютного ринку країни та ринку золота;
- державні установи, що здійснюють валютне регулювання.
Світова (міжнародна) валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, що обумовлюється розвитком міжнародної економіки як цілісної системи і закріплюється міждержавними угодами.
Елементи світової валютної системи:
- система валют і валютних цінностей;
- механізм валютних паритетів та курсів;
- умови взаємної конвертованості валют;
- обсяги валютних обмежень;
- форми міжнародних розрахунків;
- режим міжнародних валютних ринків та ринків золота;
- міждержавні валютно-кредитні організації та відповідні системи норм та регламентацій у сфері міжнародних розрахунків.
Золотовалютні резерви - запаси резервних активів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов'язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими структурами інших держав та міжнародних фінансових організацій. Вони перебувають у власності та розпорядженні державних фінансових установ, до яких належать центральні банки, міністерства фінансів (казначейства), валютні управління, стабілізаційні валютні фонди.
Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох основних компонентів - золотого запасу, вільно конвертованої валюти (ВКВ), резервної позиції у МВФ та спеціальних прав запозичення (СПЗ).
53.
Крива попиту
Для спрощення нашого аналізу розгляньмо попит на однорічні дисконтні облігації, які не дають купонних доходів, але які дають власнику 1000 дол номінальної вартості у певному році. Якщо період володіння облігацією становить один рік, тоді, як ми бачили у розділі 5, доход на ці облігації відомий повністю і дорівнює процентній ставці, що виміряна через доход на момент погашення. Це означає, що сподіваний доход по цій облігації дорівнює процентній ставці, яка, використовуючи рівняння (4.6) з розділу 4, дорівнює:
де і - процентна ставка = доход на момент погашення,
RET - сподіваний доход,
Р - номінальна вартість дисконтної облігації,
Рd - вихідна ціна купівлі дисконтної облігації.
Ця формула показує, що певне значення процентної ставки відповідає кожній ціні облігації. Якщо облігація продається за 950 дол., то процентна ставка і сподіваний доход дорівнюють:
За цієї процентної ставки і сподіваного доходу припустімо, що величина попиту на облігації становить 100, що зображається як точка А на графіку 6.1. За ціни 900 дол. процентна ставка і сподіваний доход дорівнюють:
Оскільки сподіваний доход на ці облігації вищий, коли всі інші економічні змінні (такі, як доход, сподіваний доход на інші активи, ризик, ліквідність) утримуються постійними, величина попиту на облігації буде вищою, що випливає з теорії попиту на активи. Точка В на графіку 6.1 показує, що величина попиту на облігації за ціни 900 дол, зросте до 200. Якщо ціна облігації 850 дол. (процентна ставка і сподіваний доход - 17,6 %), то величина попиту на облігації (точка С) буде більшою, ніж у точці В. Так само за нижчої ціни у 800 дол. (процентна ставка = 25 %) і 750 дол. (процентна ставка = 33,3 %) величина попиту на облігації буде ще вищою (точки D і Е). Крива Bd, яка з'єднує ці точки, є кривою попиту на облігації. Вона має, як і кожна крива попиту, спадну траєкторію, яка означає, що за нижчих цін на облігації (все інше залишається без змін) величина попиту буде вищою