1. Тезу тексту сформульовано в реченні:

А Кожен громадянин України незалежно від національності зобов’язаний знати й поважати державну мову, вміти спілкуватися нею, дотримуючись культури мовлення, з її невід’ємним складником – мовленнєвим етикетом. *

Б Український мовленнєвий етикет – це національний кодекс словесної добропристойності, правила ввічливості.

В Український мовленнєвий етикет – явище прогресивне й суто національне, бо належить рідній (материнській) мові та відображає національний характер українця, його ментальність – склад розуму, самобутній спосіб мислення й світосприймання.

Г Український мовленнєвий етикет передбачає властиві українцям національно специфічні правила мовленнєвої поведінки, втілені в системі стійких формул і виразів для прийнятих і запропонованих суспільством ситуацій чемного контакту із співбесідником.

2. Наслідком спотворення українського мовленнєвого етикету й запровадженням чужинського стали всі перелічені явища, крім:

А вживання займенника «ти» замість «Ви»;

Б звертання на ім’я і прізвище; *

В звертання по батькові;

Г «суржиковий сурогат».

3. Пережитком первісного азіатського дикунства автор називає:

А матірну лайку; *

Б вживання слова «пан» («пані»);

В звертання на ім’я і прізвище;

Г «суржиковий сурогат».

4. Правильною формою звертання за українським мовленнєвим етикетом є:

А Ваня, Вася, Маня, Шурка, папаня, мамаша;

Б Тарас Григорович Шевченко, Іван Якович Франко, Михайло Сергійович Грушевський;

В Олена Пчілка, Леся Українка, Ганна Барвінок;*

Г Сидорівна, Петрович, Олексіївна.

5. Значення дотримання українського мовленнєвого етикету автор найповніше сформулював у реченні:

А Українське виховання застерігає дітей і молодь від вживання грубих, лайливих, образливих слів.

Б Український мовленнєвий етикет – то велика духовна сила, яка відстоює нас як націю.

В Традиційний мовленнєвий етикет – велика духовна й виховна сила, один з найголовніших чинників дерусифікації, утвердження українського «я», національної гідності українців, громадян самостійної української держави, подолання психології малоросійства, холуйства й неповноцінності, відчуття національної меншовартості. *

Г В українському мовленнєвому етикеті є чіткі правила, хто з ким, коли і як повинен вітатися: молодший першим вітається з людиною старшого віку, чоловік – із жінкою (чи юнак із дівчиною).

6. Думка про роль українського мовленнєвого етикету у вихованні толерантних стосунків між людьми підкреслюється всіма реченнями, крім:

А Українська народна педагогіка з допомогою національного мовленнєвого етикету вчить нас формувати щирі й доброзичливі взаємини з людьми.

Б Народна педагогіка дуже вимоглива до дотримання мовленнєвого етикету, бо це основа доброго ладу між людьми, ознака високої духовності й людської краси.

В Основна вимога мовленнєвого етикету – ввічливість, статечність, пристойність, уважність і чемність співрозмовників.

Г Офіційне ігнорування української мови в Україні й насадження російської спричинили такі потворні явища, як відречення від рідного слова, «суржиковий сурогат», тобто російсько-українську мішанину й різні словесні покручі. *