Складне синтаксичне ціле й абзац

Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

учень повинен уміти

• визначати особливості співвідношення ССЦ з абзацом.

Абзац (нім. Absatz – перерва, пауза) – 1) відступ управо у рядку, яким починається виклад нової думки в тексті; 2) частина тексту від відступу до відступу.

Абзац позначає набагато довшу паузу, ніж вона звичайно буває між двома реченнями, що стоять поруч.

Поділ тексту на абзаци полегшує його сприйняття, дає змогу виділити в ньому суттєві моменти й надає йому певного забарвлення. Зокрема, текст, поділений на дрібніші абзаци, справляє в основному враження швидшої і напруженішої дії, ніж текст, поданий великими абзацами. І навпаки, коли автор хоче передати щось повільне й гнітюче, він і абзаци робить великими, важкими.

Речення, об’єднані абзацом, як правило, тісно пов’язані за змістом і є відносно завершеною мікротемою, представленою ССЦ.

Найчастіше ССЦ збігається з абзацом, проте ці одиниці не можна ототожнювати. Межі ССЦ і абзацу можуть і не збігатися, бо в абзац може бути винесено одне речення, а ССЦ – це, як правило, мінімум два речення.

ССЦ можуть не виділятися в абзаци, хоча межі між ними легко визначити. Це залежить від задуму автора, стилю висловлювання. Наприклад: Вгорі закихкотіла вивірка. Григорій задрав голову і довго дивився з цікавістю на вершечок кедрини, намагаючись углядіти ту веселу звіринку. Обмацав очима кожну гілочку, кожен сучок, кожну торішню бирк. Нема. Шелеснуло десь, зашкряботіло, але вивірки нема, так причаїлась. А як опустив очі, глянув навколо – і не зміг уже зорієнтуватися, звідки прийшов і куди йому йти. Почав шукати по кишенях папірця – почепити на гілочці, щоб була мітка. Але в цей час гримнув постріл (за лунами не розібрав, з якого боку), і щось хуркнуло крилами, майнуло і сіло на суху осику. Пара рябків! Один витяг чубату голівку і завмер, а другий пішов-пішов по гілці, дослухаючись. Григорій підвів помалу дубультівку і вистрілив двічі поспіль. Один рябок упав униз і затріпотів у гущині, а другий наче теж убитий, бо пішов навскіс, боком-боком, на крило, либонь, упав (І. Багряний).

Інколи ССЦ розподіляється на абзаци. У такому разі в мікротемі ССЦ вичленовуються ще дрібніші мікротеми, які підкреслюють за допомогою абзацу важливість певного повідомлення. Наприклад:

Там, де спинилися, там і стали табором.

Розв’ючили коней – навернули тюків велике півколо. Всередині розіклали велике вогнище. Диму такого напустили, що й не продихнеш. Порозвішували зброю й амуніцію на сучках. Нап’яли намета для молодиці з дитям на ніч. І так стали табором (І. Багряний).

Види та засоби міжфразового зв’язку

Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

учень повинен уміти визначати

• види та засоби міжфразового зв’язку.

Речення, що входять до ССЦ, об’єднані спільною темою і спільним предметом думки чи повідомлення. Послідовність розташування окремих речень, тобто логіка викладу, зумовлена передусім часовою та причиново-наслідковою послідовністю реальних чи уявних подій, послідовністю сприймання фактів, послідовністю суджень, у яких спочатку мають іти часткові судження, а потім – умовивід тощо. Наприклад: Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості. Це форма національного організування. Мова – душа нашої національності, її святощі, її скарб. І поки живе мова – житиме й народ як національність (І. Огієнко).

Окрім змістового поєднання, зв’язок між реченнями в ССЦ здійснюється за допомогою граматичних засобів. Серед найважливіших граматичних засобів виділяють:

а) займенники він, цей, той, весь, такий, кожен в усіх формах, прислівники тут, там, тоді і под., що вказують на предмети, ознаки, обставини, названі в попередніх реченнях: Нема на світі нічого луччогоі Богу милішого, як серце матері до своїх діточок! Скільки б їх у неї не було, чи десятком Бог благословив, чи тільки одним, усі для неї рівні, кожного любить, усіх рівно пестує, за всяким рівно вбивається... (Г. Квітка-Основ’яненко);

б) лексичні повтори: Людська вихованість немислима без людської вдячності. Якщо людині бракує почуття вдячності, вона холодний, бездушний егоїст (В. Сухомлинський);

в) синоніми й синонімічні вислови: У селі багнюка наче сказилась: що ти з неї одну ногу витягнеш, то вона до другої присмокчеться, випускати не хоче. Що ти попереду калюжу обминеш, то попереду розлийморе чекає; берегів не видно, і дна не вгадаєш.. То Юрко здогадався ліщину з ліси витягнути, міряв оті баюри, щоб по шию не шубовснути... (Є. Гуцало);

г) різні сполучні засоби , як, наприклад, слова й вислови і, та, та й, але, однак, проте, і все ж, і тому, і ось, і водночас, і навіть, тоді, зрештою, крім того, наприклад, зокрема, ось чому, адже, до того ж, більше того, таким чином, отже, тобто, по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, як уже говорилося, як було сказано, словом, коротше кажучи, річ у тім що, йдеться про те щоб, досить сказати що тощо, які ставляться на початку наступних речень: Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шановна. І вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить (П. Куліш);

ґ) однакові видові та часові форми дієслів-присудків: Коли лежиш в полі лицем до неба, вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне. Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібні, просіяні звуки. Ниви шумлять навколо і заважають... (М. Коцюбинський);

д) неповні, усічені речення, пропущені члени яких встановлюються з попередніх речень (такі речення поза текстом незрозумілі): Я почав розказувати йому про те, що мимохідь поклалося мені на думку. Про Слона, який раптом утратив спокій. Про джунглі, по яких ходив він наче сам не свій, і про те, що ніхто не зміг знайти ліки на його журу. Про те, що сонце вже було в його очах не оранжеве, а фіолетове, що зелене виблідло і листя пожовтіло, хоч у джунглях ніколи не буває жовтого листя (В. Шевчук);

е) єдність місця й часу: Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в’ється гадюкою між крутими ярами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, наче гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці зеленіють левади... (І. Нечуй-Левицький).

Правильне розташування й поєднання речень у ССЦ увиразнює думку, робить її чіткішою, дохідливішою, зрозумілішою.