Типи мовлення, особливості їхньої побудови

• визначати ситуацію спілкування, типи мовлення, особливості їхньої побудови

Залежно від мети і змісту, мовлення поділяється на такі типи: розповідь, опис, роздум.

Розповідь – це такий тип висловлення, у якому йдеться про послідовні дії предмета (особи) або події. Оскільки розповідь складають з метою повідомлення про те, що з кимось або чимось трапилося, тексти цього типу мовлення відповідають на питання що відбувається? що сталося? що відбуватиметься? що трапилося? тощо.

У розповіді вживають слова, що вказують на послідовність виконання або здійснення подій: тоді, далі, потім, після цього, пізніше, згодом, нарешті, насамкінець тощо. Якщо таких слів у тексті немає, їх легко встановити зі змісту.

«Відомим» у висловленнях типу розповідь є назва особи (предмета), що виконує дію. «Новим» є назва виконаної або виконуваної дії. Наприклад:

До речі, раз уже мова зайшла про погоду і про мисливця, який одмовився вбивати вищеописану ворону, доведеться сказати і про самого мисливця...

– О! Вже кульгає... – кряче було стара качка своїм каченятам. – Киш у ситняк! Ач, хитається, добра б йому не було...

Каченята миттю ховались хто куди, качка теж непомітно зниккала під воду. На озері створювалась тиша. До берега наближався Тихін з рябим мисливським собакою. Якщо, пустуючи серед латаття, каченята робились неслухняні, збентежена мати-качка місця собі не знаходить:

– А рятуйте, цілиться! Бачите? Зараз бахне так, що пір’я з когось полетить...

Тихін Бобир дійсно вже цілився з берега.

– Ну, що ж тепер буде? Ой, пробочку, пропали ми... Тихо ж бо, кажу, не хлюпайте, бодай ви повиздихали!.. – крякала качка з розпачу.

Каченята притихали й не рухались... Ніде не шелесне... (О. Довженко).

Опис складають для того, щоб показати, чим саме цей предмет (особа, явище) вирізняється з ряду йому подібних. У такому типі мовлення йдеться про одночасні або постійні ознаки предмета (особи, явища).

До текстів-описів можна поставити питання який? (яка? яке? які?).

Текст опису може бути складений у науковому або в художньому стилях. Мета наукового опису предмета (особи, явища) – забезпечити точність інформації про розмір, форму, вагу, колір предмета тощо. Науковий опис здебільшого стислий, усі слова в ньому вжито тільки в прямому значенні. Наприклад:

Козацька чайка складалася із днища, яке виготовляли із липи або сосни, приєднаних до днища дубових ребер, обшитих дубовими дошками. На носі й кормі розміщувались приміщення на зразок кают, де зберігали провіант, зброю.

До кожного кінця човна було прилаштовано окреме стерно, саме через це чайка могла різко змінити курс на 180 °.

У центрі укріплювалася щогла з вітрилами . З обох боків човна було від 20 до 40 весел.

Борти човна обкладали в’язанками очерету. Ця своєрідна захисна обшивка утримувала судно на поверхні й захищала від ворожих стріл та куль.

Човен брав на борт 40-60 козаків (За О. Апанович).

Мета художнього опису – створити óбраз предмета, викликати до нього певне ставлення. У такому описі використовують художні засоби: епітети, порівняння, метафори тощо. Наприклад:

Як вона летіла по морській гладіні! Це був захопливий кадр! Розпалені пекучим сонцем козаки пружно налягали на весла: раз-два, раз-два, раз-два.... Чайка, як великий птах, плавно змахуючи крилами-веслами, впевнено посувалася вперед. А за нею такі ж ритмічні порухи робили ще десятків зо два човнів.

На борту не було помітно метушні: вояки були зайняті або веслами, або зброєю. Упевнено і невідступно насувалась козацька армада, віщуючи недобре своїм ворогам...

Часто до опису входять так звані оцінні слова, які передають ставлення мовця до описуваного предмета, наприклад: Такий ставний та гарний парубок виріс, душа материна радіє, коли син у хату заходить (С. Васильченко). Оцінні слова можуть поєднуватися з розповіддю про предмет або з описом предмета, наприклад: Разом з Оленою до хати увійшла її подруга, якій завдячувало ціле сімейство за порятунок доньки. І хоча дівчина була не багата на вроду (мала косі очі), та кращого гостя в Оленчиній хаті годі й чекати: дуже вподобали цю просту й невибагливу, але щиру й добру рятівницю (Із журналу).

Роздум складають з метою встановлення причиново-наслідкових зв’язків між явищами. Текст-роздум відповідає на питання чому?

Роздум буває розгорнутий і стягнений.

Розгорнутий роздум складається з трьох частин. У першій висловлюється думка, яку треба довести – теза. У другій частині наводиться доказ або кілька доказів (аргументи)на підтвердження тези. У третій частині міститься висновок.

Стягнений роздум складається всього з двох частин: тези та аргументів. Наприклад:

А навіщо тваринам хвіст? Може, це нікому не потрібний додаток?

В Австралії і на сусідніх островах водиться багато видів своєрідних тварин – кенгуру. Сидить цей гігант на задніх ногах і хвості, оглядає місцевість, харчується. Так хвіст стає тварині в нагоді, адже передні ноги в нього зовсім короткі, по суті не ноги, а руки.

Хвіст-опора є і в птахів. Дуже жорсткий і пружний хвіст у дятлів. На хвіст дятел спирається, коли пересувається по стовбуру дерева.

Хвіст у тварин може бути й парашутом. Рятуючись від куниці, все вище й вище по сучках лапатої ялини збирається білка. І раптом білка розпластує лапки, розправляє хвоста й кидається вниз із самісінького вершечка високої яллини. Хвіст діє як парашут, і білка плавно приземляється на галявині, обдуривши свого найлютішого ворога.

Не останню роль відіграє хвіст і у воді..

Отже, виявляється, хвіст тваринам дуже й дуже потрібний. У одних це опора, в других – кермо, в третіх – парашут, у четвертих – зброя (В. Сабунаєв).