
- •23.Теорія подібності країн.
- •24. Теорія кокурентних переваг Портера.
- •25. Показник обсягу, ефективності, та інтенсивності міжнародної торгівлі.
- •26.Показники умов торгівлі та способи їх обчислення
- •28. Міжнародна торгівля та економічне зростання.
- •29. Регіональна та товарна структура міжнародної торгівлі.
- •30. Економічний зміст та класифікація послуг. Особливості міжнародної торгівлі послугами.
- •Класифікація та характеристика інструментів державного регулювання міжнародної торгівлі послугами
- •32. Україна на світовому ринку товарів та послуг.
- •33. Види зовнішньоторговельних операцій
- •34. Умови міжнародної торгівлі Incoterms.
- •35. Зовнішньоторговельні документи та їх види.
- •36.Організація зовнішньоторговельних угод.
- •37. Класифікація інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами
- •38. Характеристика митно-тарифних інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами.
- •39. Економічні наслідки політики протекціонізму для малої та верикої країни. Графічна модель.
- •40. Вплив експортного мита на економіку малої країни.Графічна модель.
- •41.Аргументи на захист та протии мита.
- •42. Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі.
- •43. Вплив імпортної та експортної квоти на економіку малої країни. Графічна модель.
- •44. Вплив імпортного мита і квоти на економвку малої країни. Графічна модель.
- •45. Приховані методи зовнішньоекономічної політики.
- •46.Фінансові методи торг.Політики.
- •47. Характеристика валютно –кредитних інструментів регулювання.
- •48.Характеристика провових інструментів регулювання міжн.Торгівлі товарами.
- •49.Зовнішня торгівля України.
- •50.Вплив транспортних витрат на міжнародну торгівлю.
- •51. Характеристика форм міжнародного переміщення капіталу.
- •52.Причини та динаміка міжнародного руху капіталу
- •53. Сучасні особливості переміщення капіталу через державні кордони.
- •54. Економічні наслідки прямих закордонних інвестицій для країн економічних партнерів. Графічна модель.
- •55.Стан іноземного інвестування в Україні
- •56. Суть і сучасні особливості міжнародної трудової міграції.
- •57. Характеристика причин міжнародної трудової міграції.
- •58. Характеристика основних світових ринків і експортерів робочої сили.
- •59.Наслідки міжнародної трудувої міграції для кран імміграції тп еміграці. Графічна модель
- •60. Міжнародне регулювання міграційних процесів
- •61.Характеристика трудової міграції України.
- •62.Суть платіжного балансу та джерела ін-ції для його складання
- •63.Структура платіжного балансу.
- •64.Рахунок поточних операцій.
- •1)Оплата праці;
- •65.Рахунок операций з капіталом і фінансових операцій
- •66.Методи зрівнювання платіжного балансу.
- •67.Теорії платіжного балансу
- •68.Суть і передумови міжнародної економічної інтеграції
- •69.Етапи розвитку інтегр.Процесів.
- •70.Поняття світової валютної системи та її основні елементи. Етапи становлення світової валютної системи
- •71. Характеристика міжнародних валютних ринків. Європейська валютна система.
- •72.Валютні курси і валютна політика
- •73. Міжнародний кредит: його форми та роль в міжнародній економіці. Вплив міжнародних кредитів і міжурядових позик на міжнародну економіку.
- •74. Роль міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій у міжнародній економіці. Співробітництво України з фінансовими організаціями.
- •75.Суть та особливості міжнародних науково-технічних відносин
- •76.Міжнародна передача технології та її регулювання.Міжнар.Технічне сприйняття(2 ст)
- •1. Власне передача технології:
- •2. Спільне розроблення і використання технології:
- •3. Промислове кооперування та спільне підприємництво:
57. Характеристика причин міжнародної трудової міграції.
Традиційно (в неокласичній теорії) основну виділяють економічну причину міжнародної трудової міграції, пов'язану з масштабами, темпами та структурою накопичення капіталу.
1. Відмінності в темпах накопичення капіталу зумовлюють відмінності сил притягання або відштовхування робочої сили в різних регіонах світового господарства, що в кінцевому підсумку визначає, напрямки переміщення цього чинника виробництва між країнами.
2. Рівень та масштаби накопичення капіталу справляють безпосередній вплив на рівень зайнятості працездатного населення і, отже, на розміри відносного перенаселення (безробіття), яке є основним джерелом трудової міграції.
3. Темпи і розміри накопичення капіталу, в свою чергу, до певної міри залежать від рівня міграції. Ця залежність полягає в тому, що порівняно низька заробітна плата іммігрантів і можливість знизити оплату праці вітчизняним працівникам дозволяє знизити витрати виробництва і тим самим збільшити нагромадження капіталу.
Така сама мета досягається шляхом організації виробництва в країнах з дешевою робочою силою. Транснаціональні корпорації з метою прискорення накопичення капіталу використовують або рух робочої сили до капіталу, або переміщують свій капітал у праценадлишкові регіони.
4. Причиною переміщення робочої сили є зміни в структурі потреб і виробництва, спричинені науково-технічним прогресом. Скорочення обсягу виробництва або ліквідація деяких застарілих галузей вивільняють робочу силу, яка шукає собі застосування в інших країнах.
Отже, міжнародна трудова міграція - це насамперед форма руху відносно надлишкового населення з одного центру накопичення капіталу до іншого. В цьому полягає суть економічної природи трудової міграції та її головна причина.
Однак у міжнародну трудову міграцію втягуються не лише безробітні, й частина працюючого населення. В цьому випадку рушійним мотивом міграції виступає пошук вигідніших умов праці. Робоча сила переміщується з країн з низьким рівнем життя і заробітної плати в країни з вищим рівнем. Національні відмінності в заробітній платі є об'єктивною основою міграції праці.
Розглянуті вище причини можуть пояснити головним чином міграцію робочої сили з країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою або міграції з менш економічно розвинутих європейських країн до більш розвинутих. Але для пояснення міграції між США і Канадою, Англією і США, всередині ?С цього недостатньо. В міграції між цими країнами велику роль відіграють чинники гуманітарного, соціально-культурного, екологічного, психологічного, правового, сімейного порядків.
Можливість трудової міграції розширюється в міру формування єдиного світового економічного простору, в тому числі інформаційного та транспортного.
58. Характеристика основних світових ринків і експортерів робочої сили.
Міжнародна міграція робочої сили набуває глобального характеру. V світі утворилися постійні ринки робочої сили.
Перший ринок традиційно належить США та Канаді, трудові ресурси яких склалися історично за рахунок іммігрантів. США і надалі залишаються країною, яка притягує емігрантів. Але в міграційних потоках, які скеровані в США і Канаду, знизилась частка мігрантів з Європи і зросла їх кількість із Латинської Америки та Азії (китайці, японці, індонезійці, філіппінці). Серед емігрантів, які виїжджають в США, значна частка вчених та висококваліфікованих спеціалістів. Так, серед членів Національної академії наук 23 %, а серед лауреатів Нобелівської премії в США 33 % — емігранти.
Другий ринок — країни Західної та Північної Європи. Велику роль у використанні іноземної робочої сили зіграло створення ЄС, одним з елементів якого є спільний ринок робочої сили. Основу міграційного потоку у високорозвинуті країни — Німеччину, Англію, Францію, Австрію, Нідерланди складають емігранти з Туреччини, Португалії, Польщі, Іспанії, Греції, Угорщини, Чехії, Словаччини, колишньої Югославії. Збільшується в країнах Західної Європи частка емігрантів з України, Росії, Білорусі, а також з Індії, Пакистану, Афганістану, В'єтнаму та інших країн, що розвиваються. Характерним для Західної Європи є також переїзд робітників з однієї високорозвинутої країни в іншу.
Третій ринок — район нафтовидобувних країн Близького Сходу. Основними країнами регіону, що приймають, є Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Оман, Бахрейн, Саудівська Аравія. Питома вага іноземних робітників в цих країнах становить понад 50 %, в Катарі — 85 %, ОАЕ — 90 %. Переважну частину мігрантів забезпечують Єгипет, Ірак, Сірія, Йорданія, Палестина.
Четвертий ринок — Латинська Америка. Інтенсивними є міграційні потоки між латиноамериканськими країнами. Значна частина робочої сили переміщається з Колумбії, Парагваю, Чилі, Сальвадору в Аргентину, Бразилію, Венесуелу.
Своєрідними центрами притоку іммігрантів за останні роки стали Ізраїль, Південно-Африканська Республіка, Південно-Східна Азія (Сінгапур, Гонконг, Японія), Австралія та Нова Зеландія.