55.Стан іноземного інвестування в Україні

У подоланні гострої економічної кризи в Україні велика надія покладається на іноземні інвестиції. За опублікованими розрахунками загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить понад 40 млрд дол. США, зокрема для металургії — 7; машинобудування — 5,1; транспорту — 3,7; хімії і нафтохімії — 3,3 млрд дол. США.Але фактично обсяги іноземних інвестицій в економіку України є значно нижчими, ніж потреба в них. Найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції. Проте Україна, як і раніше, посідає одне з останніх місць серед країн Східної Європи за обсягами прямих іноземних інвестицій.Основними формами інвестування у 1999 р. були грошові внески (55 %), цінні папери (15 %) та внески у формі рухомого і неру­хомого майна (30 %). Значним був обсяг. -, Провідні позиції в інвестуванні в Україну пяеідають США,Нідерланди, Німеччина, Російська Федерація.Слід звернути увагу, що серед десяти найбільших прямих інвесторів є чотири офшорні зони — Кіпр, Віргінські острови, Швейцарія та Ліхтенштейн.Практика залучення іноземних інвестицій в Україну засвідчує, що обсяг капіталовкладень значно відрізняється в різних її регіонах.

Аналізуючи залучення іноземних інвестицій в Україну, можна зазначити, що галузева структура прямих іноземних інвестицій становить близько 55 % прямих іноземних інвестицій, з них до 2 % у первинному секторі, 53 % — у вторинному, в т.ч. у харчовій промисловості — 22 %, у машинобудуванні та металообробці — 13 %, у третинному секторі — майже 40 %, у т.ч. у сфері внутрішньої торгівлі — 21 %.Зростанню іноземного інвестування в будь-яку країну сприяє нормальний інвестиційний клімат.Інвестиційним кліматом називається ситуація в країні з погляду іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Рейтинг України як надійного партнера залишається дуже низьким, про що свідчать порівняльні показники рейтингової оцінки ризику країни.

У 2000 р. сталися позитивні зрушення в іноземному інвестуванні в Україну. Цьому сприяла цілеспрямована політика Уряду яка зміцнила довіру інвесторів до України. Спеціалісти вважають, що основними перешкодами на шляху вкладення інвес­тицій в Україну є:

— нестабільність законодавства;

— значна зв'язаність економіки на колишніх республіках СРСР,переважно Росії;

— нерозвиненість Інфраструктури, особливо транспортної та телекомунікаційної мереж;

— незбалансованість економіки;

— неспроможність влади дотримуватись взятих на себе зобов'язань;

— невідповідність організаційних управлінських форм світовим;

— економічна і політична нестабільність;— корупція.

Переважно саме ці причини, що значною мірою залежать від держави, стримують ширший доступ інвестицій в Україну. Тому в Україні, де більшу частину економіки контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною і політичною проблемою.

56. Суть і сучасні особливості міжнародної трудової міграції.

Сучасні МЕВ нерозривно пов'язані з такими поняттями,; ція, імміграція, еміграція, рееміграція населення. Під цими поняттями розуміють:

* міграція (від лат. migratio — переселення, переміщення) — переміщення через кордон;

•   імміграція (від лат. immigrare — вселяюся) — це в'їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

•   еміграція (від лат. emigrare — виселення) — переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

* рееміграція — це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудо­вої, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили посилюється в умовах форму­вання економічних зв'язків у світовому господарстві. Під цим по­няттям розуміють переміщення найманих працівників через кор­дони в пошуках роботи. Це стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Еко­номічною основою його є відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, взаемозв'язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку.

В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ри­нок праці, пропозиція робочої сили на якому залежить від ситу­ації на внутрішніх ринках праці країн — експортерів і країн — імпортерів робочої сили.

Ринок робочої сили виконує такі функції [15, с. 66]:

а) здійснює остаточне визначення вартості робочої сили, впливає на відхилення ціни на цей специфічний товар від вартості (залеж­ но від співвідношення попиту і пропозиції);

б) регулює попит і пропозицію робочої сили;

в) зводить продавців робочої сили з її покупцями;

г) забезпечує конкуренцію між найманими працівниками, спону­ каючи їх до підвищення свого загальноосвітнього і кваліфікацій­ но-професійного рівня, одночасно знижуючи ціну робочої сили;

д)  забезпечує конкуренцію між підприємцями, спонукаючи їх підвищувати якість умов праці та рівень часткової оплати праці;

є) сприяє зростанню збалансованості між трудовими ресурсами і робочими місцями,  досягненню елективної зайнятості;

є) прискорює міграційні процеси в національному та інтернаціо­нальному масштабах, вирівнює умови відтворення робочої сили;

ж) сприяє виявленню шляхів та розробці заходів соціального захисту робочої сили.

Маючи давню історію, міжнародна трудова міграція на сучасно­му етапі набула певних особливостей, найсуттєвішими з яких є:

• зростання масштабів міграції;

* збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості праце­ здатного заселення країн;

•   розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території екс-СРСР;

•   формування нових центрів залучення робочої сили;

* зросгання нелегальної імміграції;

•   посилення "відпливу інтелекту";

•   ротаційний характер міграції.

Однієк з найважливіших особливостей сучасного стану міжна­родної міграції є "відплив інтелекту", тобто безповоротна або довготривала еміграція вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основним причинами цього процесу в більшості країн є:

•  постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;

* те, по результати роботи вчених та спеціалістів часто не знахо­ дять своєї остаточної реалізації;

•  бажання покращити своє матеріальне становище;

*  більча можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;

*  наці'нальна та релігійна нетерпимість;

*  зрос'ання безробіття в країні, навіть серед висококваліфіко­ ваних спеиалістів.