
- •Комплексні числа та дії над ними
- •Функції комплексної змінної
- •Диференційовність функцій. Умови Коші-Рімана.
- •Інтегрування комплексних функцій. Інтегральна формула Коші
- •Ряди з комплексними членами. Степеневі ряди. Круг збіжності
- •Розвинення функцій в ряди Тейлора та Лорана. Особливі точки. Лишки
- •Операційне числення
- •Інтегральне перетворення Лапласа
- •Основні властивості інтегрального перетворення Лапласа.
- •Зображення Лапласа деяких функцій
- •Визначення оригіналу за відомим зображенням
Комплексні числа та дії над ними
Комплексним
числом
називається впорядкована пара дійсних
чисел
.
Число
називається дійсною
частиною комплексного числа та
позначається
,
називається уявною
частиною та позначається
.
Операції додавання та множення комплексних
чисел виконуються за такими правилами:
;
.
Будемо
вважати, що дійсні числа є частинним
випадком комплексних чисел. Якщо
ототожнити дійсне число
з комплексним числом
та назвати пару
числом
– уявною
одиницею,
то число
можна записати у вигляді
.
Така
форма запису комплексного числа
називається алгебраїчною, а дії додавання
та множення з числами в алгебраїчній
формі зводяться до стандартних перетворень
з урахуванням рівності
.
Число
називається числом, спряженим
до числа
.
Добуток спряжених комплексних чисел є
дійсним числом :
.
Ділення комплексних чисел виконується шляхом домноження числівника та знаменника дробу на число, спряжене до знаменника:
.
Геометричним образом комплексного числа є точка на координатній площині з відповідними декартовими координатами. Полярні координати цієї точки також є важливими характеристиками комплексного числа. Відповідний полярний радіус називається модулем комплексного числа, а полярний кут – його аргументом:
,
.
Дійсна
та уявна частини комплексного числа
зв’язані з його модулем та аргументом
співвідношеннями
,
.
Як
відомо, кожній точці координатної
площини відповідає безліч значень
полярного куту, які відрізняються одне
від одного на
,
де
– ціле число.
Для
однозначного визначення аргументу
комплексного числа будемо обирати його
з певного проміжку довжиною
.
Таке значення аргументу називається
його головним
значенням
та позначається
.
Будемо вважати, що
належить проміжку
(досить часто також використовують
проміжок
).Тоді модуль та головне значення
аргументу комплексного числа доцільно
обчислювати за формулами
;
або
.
З урахуванням наведених вище співвідношень комплексне число можна представити у вигляді
.
Така форма запису комплексного числа називається тригонометричною, а множення, ділення та піднесення до натурального степеня виконуються за формулами
;
;
.
З
урахуванням формули Ейлера
комплексне число може бути записано у
показниковій
формі
.
Якщо комплексні числа записані у показниковій формі, то дії множення, ділення та піднесення до натурального степеня виконуються за правилами
;
;
.
Коренем -го степеня з комплексного числа називається таке число, -ий степінь якого дорівнює . Обчислення кореня виконується за формулою
,
,
тобто корінь -го степеня має значень.
Функції комплексної змінної
Якщо
задано закон
,
згідно з яким кожному значенню
,
яке належить множині
,
відповідає певне значення
,
то кажуть, що задана однозначна
функція
,
яка визначена на
та набуває значень в
.
Якщо значенню
відповідає декілька значень
,
то функція є багатозначною.
Функцію комплексної змінної можна записати у вигляді
,
де
та
– функції дійсних змінних
та
.
Існування
границі функції комплексної змінної
еквівалентне одночасному існуванню
границь дійсної та уявної частин
та
.
Аналогічно неперервність функції
у точці
еквівалентна неперервності функцій
та
у
точці
.
Функція,
неперервна у кожній точці області
,
називається неперервною у цій області.
Елементарні функції комплексної змінної. Введемо показникову функцію комплексної змінної за правилом
.
Тригонометричні та гіперболічні функції зв’язані з показниковою співвідношеннями
;
;
;
;
.
;
.
Функції,
які введені за цими формулами, по-перше,
для дійсних значень аргумента
співпадають з відповідними функціями
дійсної змінної, та, по-друге, зберігають
всі властивості функцій дійсної змінної.
Також є очевидними властивості
;
;
;
.
Функції
,
,
,
визначають як обернені до функцій
,
,
,
відповідно. Зокрема,
,
,
а головне значення логарифмічної функції визначається як
(величина
є функцією дійсного аргументу).