1.Найдавніші стоянки людей на території Украни у період кам’яного віку

Кам'яна доба, у свою чергу, поділяється на палеоліт («палайос» - давній і «літос» - камінь). Палеоліт почався з виникнення найдавнішої людини та найдавніших знарядь праці, а закінчився з поширенням культур із мікроінвентарем, В період палеоліту люди брали від природи все. В якості їжі у готовому вигляді збирали плоди, ягоди, молюсків, яйця птахів, вбивали дрібну звірину, ловили рибу. Тому перших людей умовно називають умілими людьми. Люди займалися збиральництвом, часто переходили з місця на місце; жили в печерах або житлах-наметах з дерева та кісток мамонта. Близько 35-40 тис. років тому настало останнє, значне за масштабами, зледеніння. Земля покрилася льодовиком, що був до двох кілометрів завтовшки. У пізньому палеоліті людські колективи просунулися далеко на північ, аж до арктичної зони, сягаючи Льодовитого океану.

2. Трипільська культура.

Вперше селище такого типу було розкопане наприкінці XIX ст. археологом В. Хвойкою поблизу с.Трипілля на Київщині. Сучасні археологи визначають приблизні рамки існування трипільської культури початком IV - кінцем III тис. до н. е. Як правило, розташовувалися вони на берегах річок, схилах долин. Іноді Трипільську культуру називають Культурою мальованої кераміки - через високий рівень розвитку цього ремесла. . Посуд виготовлявся у спеціальних гончарних печах, а потім фарбувався білою, червоною і чорною фарбою Розвиток знарядь праці, із сплаву міді і олова - бронзи був головним досягненням цієї епохи, яке зумовило і зміни суспільних відносин. Подальшого розвитку набули різні ремесла - гончарне, каменярське, бронзоплавильне. Археологи розкопали багато різноманітного посуду, який вражає багатством форм, орнаменту. Пам'яткою світоглядних уявлень людей трипільського часу є типові глиняні статуетки, Найчастіше – фігура жінки - символ родючості. Через 70-100 років змінювали місце поселення,

3.Кочові народи: кіммерійці, скіфи, сармати.

Доба кіммерійців охоплює ІХ-VІІ ст. до н.е. Вони займали все Степове Причорномор'я від Дону до Дністра, Кіммерійці були численним і сильним народом. Основу їхнього господарства становило кочове тваринництво . Кіммерійці вели безперервні війни з іншими степовиками та північними сусідами - попередниками слов'ян. Наприкінці VIII ст. до н.е. кіммерійців з причорноморських степів витіснили племена скіфів, які переважали чисельністю, військовою організацією, політичною єдністю. Основним заняттям скіфів було кочове тваринництво. У скіфів існували майстерні: збройні, ливарні, ковальські, деревообробні. Скіфи були завзятими воїнами. Панівне становище в Скіфії належало царським скіфам, які вважали інших скіфів своїми рабами. Скіфська держава досягла найвищого розвитку в IV ст. до н.е. У III ст. до н.е. колись могутня Скіфія занепала й поступилася своїм місцем новим пришельцям зі Сходу - войовничим сарматам. Сарматами цей народ називали римляни, що означає «оперезаний мечем». Дослідникам невідоме жодне сарматське поселення. Їхня відсутність свідчить, що сармати були кочовими скотарями. У сарматів існував культ коня. Йому приносили жертву і його приносили в жертву. Додатковим промислом було полювання, Існували різні домашні ремесла: ковальське, бронзоливарне, шкіряне, деревообробне та інші. Сарматські жінки займалися прядінням, ткацтвом, виготовленням посуду.Близько 600 років сармати наводили жах на античний світ, але в III ст. їхньому володарюванню в українських степах настав кінець. Спершу нищівного удару їм завдали готи, що просунулися з Північного Заходу, а в другій половині IV ст. їх добили гуни, названі середньовічними авторами «карою божою».

4.Рабовласницькі античні ммыста

VIIIст. - кінець VI ст. до н. е - це період Великої грецької колонізації, одним з напрямів якої було освоєння Північного Причорномор'я. У другій половині VII ст. до н. е. на острові Березань греки заснували місто Борисфеніду - перше еллінське поселення в цьому регіоні. За ним з'явилися Ольвія, Тіра, Пантікапей, Херсонес, Феодосія, Фанагорія та інші міста, Майaже тисячолітню історію осередків античної цивілізації в Північному Причорномор'ї поділяють на два періоди. І. Грецький період (друга половина VII – середина І ст. до н. е.). Характерними рисами цієї доби були виникнення й становлення міст-держав та Боспорського царства; Греки займалися хліборобством, городництвом, вирощуванням винограду, вели торгівлю з Грецією і місцевими племенами, останні продавали їм збіжжя і купували в них художню кераміку, прикраси, вино, тощо. II. Римський період (середина І ст. до н. е. — IV ст. н. е.). Війни понтійського царя Мітрідата VI Євпатора проти Риму (89-63 рр. до н. е.) стали поворотним моментом у житті міст держав Північного Причорномор'я.