1. Поняття витрат та собівартості продукції

Витрати – це обсяг спожитих матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємством господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та забезпечення добробуту власників у грошовому виразі.

Витрати поділяють на поточні та довгострокові.

Поточні витрати – це сукупність затрат праці, що виражені у грошовій формі, на здійснення поточної господарської діяльності (виробничої, реалізаційної, фінансової).

До їх складу входять:

- закупівля сировини та матеріалів;

• їх транспортування та зберігання;

• обслуговування матеріально-технічної бази;

• утримання персоналу.

Довгострокові витрати – це інвестиційні витрати, пов’язані з вирішенням стратегічних задач:

• будівництво, реконструкція чи придбання нових виробничих приміщень;

• придбання нових машин, обладнання;

• придбання нематеріальних активів, що обслуговують виробничо-збутові процеси.

Економічні витрати – це усі види виплат підприємства постачальникам за ті ресурси, що були використані. Поділяють на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні – є грошовими платежами постачальникам ресурсів: оплата сировини, матеріалів палива, зарплата, амортизаційні відрахування.

Внутрішні – охоплюють використання у виробництві ресурсів, які належать власникам підприємства: земля, приміщення, особиста праця.

За ступенем однорідності витрати поділяються на прості і комплексні.

Прості – однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними.

Комплексні – різняться за своїм складом і охоплюють кілька елементів витрат.

За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяють на прямі та непрямі.

До прямих відносяться витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції (матеріали, витрати на оплату праці).

До непрямих ( накладних ) належать витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання, загально-виробничі, адміністративні витрати.

В залежності від обсягу виробництва витрати поділяються на умовно-змінні і умовно-постійні.

До умовно-змінних відносяться витрати, загальна сума яких збільшується пропорційно до обсягу виробництва. Це витрати на основні матеріали основні матеріали, основну зарплату, електроенергію

Умовно-постійні витрати при збільшенні обсягу виробництва не змінюються. Ці витрати адміністративні, загально виробничі, збутові, витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничої) і діяльності.

Собівартість продукції – це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Собівар­тість продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, поскільки у ній відображають­ся:

* рівень організації виробничого процесу;

* технічний рівень;

* продуктивність праці та інше.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначен­ня економічної ефективності організаційно-технічних захо­дів, встановлення цін на продукцію.

За умов самофінансуван­ня зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Залежно від часу розрахунку розрізняють:

• планову собівар­тість, яку визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент складання плану;

• фактичну собівартість, яка відображає фактичні витрати на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку;

• нормативну собівартість, що відбиває витрати на виробництво та реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів;

• кошто­рисну собівартість, яка характеризує витрати на окремий виріб або замовлення, що виконується в разовому порядку.

Залежно від обсягу витрат, що входять до собівартості, розрізняють технологічну, цехову, виробничу собівартість.

Технологічна собівартість включає витрати, пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції.

Цехова собівартість охоплює витрати цехів на виготовлення продукції.

Виробнича собівартість — це витрати підприємства, пов'язані з процесом виробництва продукції. Фактично виробнича собівартість збігається з цеховою собівартістю.

За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість місячну, квартальну, річну, а також індивідуальну собівартість і середньогалузеву.

Індивідуальна собівартість відбиває витрати на виготовлення продукції в умовах окремого конкретного підприєм­ства.

Середньогалузева собівартість — відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі.

Показниками собівартості продукції, що використову­ються в господарській практиці, є:

1. Витрати на 1 грн. товарної продукції(В_1грн.тп)

В_1грн.тп= , коп. / грн.,

де С_тп — собівартість всієї товарної продукції підпри­ємства, грн.;

Q_тп — обсяг товарної продукції підприємства, грн.

2. Собівартість окремих видів продукції (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції).

3. % зниження собівартості товарної продукції, який розраховується за формулою:

Y = В1грн ТПзв – В1грн.ТПпл/ В1грн ТПзв