9.Какими тремя способами может быть реализовано программно – целевое управление

1. Структурирование проблемы на подпроблемы и мероприятия в такой степени, которая позволяет раскрыть проблему. Выделение в ней подпроблем позволяет определить состав целереализующего комплекса.

2. Расчленение проблемы на задачи и мероприятия, что позволяет разработать программу решения проблемы.

3. Оценку приоритетности и последовательности выполнения мероприятий, что используется для разработки технологии выполнения работ по всей программе в виде сетевого графика, а также распределения ресурсов (инвестиций, материальных, трудовых) между организациями целереализующего комплекса.

4. Механизм управления выполнением комплексной программы решения проблемы, куда включаются методы оптимизации сроков выполнения работ, использования ресурсов, методы стимулирования и система санкций.

5. Организационную систему управления решением проблем в целом. На каждом этапе решения проблемы с помощью программно-целевой методологии широко используются эмпирические методы, методы экономико-математического моделирования, сетевые методы планирования и управления, регрессионного анализа, финансового анализа и инвестиционного проектирования.

10 Какие факторы обеспечивают эффективное выполнение решений?

1) законы объективного мира, связанные с принятием и реализацией УР;

2) четкую формулировку цели – для чего принимается УР, какие реальные результаты могут быть достигнуты, как измерить, соотнести поставленную цель и достигнутые результаты;

3) объём и ценность располагаемой информации – для успешного принятия УР главным является не объём информации, а ценность, определяемая уровнем профессионализма, опыта, интуицией кадров;

4) время разработки УР – как правило, управленческое решение всегда принимается в условиях дефицита времени и чрезвычайных обстоятельств (дефицита ресурсов, активности конкурентов, рыночной конъюнктуры, непоследовательного поведения политиков);

5) организационные структуры управления;

6) формы и методы осуществления управленческой деятельности;

7) методы и методики разработки и реализации УР (например, если фирма лидирует – методика одна, если следует за другими – иная);

8) субъективность оценки варианта выбора решения. Чем более неординарным является УР, тем субъективнее оценка.

9) состояние управляющей и управляемой систем (психологический климат, авторитет руководителя, профессионально-квалификационный состав кадров и т.д.);

10) систему экспертных оценок уровня качества и эффективности УР.

11 Какие факторы предопределяют принятие неэффективных решений?

Виокремлюють такі найпоширеніші суб'єктивні недоліки рішень:

1. Упередженість ґрунтується на негативній думці індивіда про іншу людину або ситуацію. Мислення, яке виникло в результаті упередженості, і є наслідком антипатії ОПР. Характер упередженості може спостерігатися і при зворотному ефекті, наприклад симпатії.

2. Перестраховка буває наслідком того, що особи, які ухвалюють рішення, надто бояться відповідальності за можливі несприятливі результати. Об'єктивними передумовами для ухвалення таких "перестрахувальних рішень" можуть бути також неповна або низька достовірність отриманої і використаної інформації.

3. Половинчастість рішень пов'язана, як правило, з цілями і засобами їх досягнення. Наприклад, мета для організації ставиться дуже важлива, а для її виконання виділяються ресурси в недостатній кількості, які не в змозі забезпечити повну реалізацію задуманого. Половинчасті рішення не можна розглядати як "деякі недоліки". Вони дуже шкідливі, оскільки створюють ілюзію того, що актуальні проблеми розв'язуються і породжують невиправданий оптимізм та самозаспокоєність, сприяють розпиленості і без того обмежених засобів підприємства.

4. Егоцентризм - підміна загальних цілей організації цілями особистого або вузькогрупового характеру. Схильні до егоцентризму керівники агресивні у своїх прагненнях і дуже небезпечні для організації. Вони прагнуть досягти бажаних для себе або вузької групи осіб результатів незалежно від того, який збиток це може завдати іншим співробітникам і всьому підприємству в цілому.

5. Заміна дійсного бажаним відбувається внаслідок надмірного оптимізму, недооцінки наявних труднощів, а також прагнення керівництва підтримати свій авторитет, показати себе здатним подолати будь-які перешкоди. Заміна дійсності бажаним баченням розвитку подій, по суті, є різновидом самообману, який призводить зрештою до зривів у діяльності організації і збитку.