10 Державна політика щодо охорони здоров’я та медичного обслуговування населення.

Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Основними принципами галузі є:

• Визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямком діяльності суспільства і держави, одним із головних чинників виживання та розвитку народу україни

• Дотримання прав і свобод людини і громадянина та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій

• Гуманістична спрямованість, рівноправність громадян, демократизм, загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі

Право на охорону має кожний громадянин України. Це право передбачає життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров’я людини, безпечне для життя і здоров’я навколишнє пр.

одне середовище, безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку, кваліфіковану медико-санітарну допомогу, санітарно-економічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає.

До нормативно правової бази щодо захисту здоров’я та життя людини в нашій країні належать: ЗУ «про охорону навколишнього середовища», «про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення», указ президента України «про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України». У цих та інших законодавчих документах визначаються основні принципи надання медичної допомоги громадянам України, захисту їхнього здоров’я та діяльності медичних працівників. Зазначені положення удосконалюються та деталізуються у відомчих документах.

Законодавство передбачає дисциплінарну , адміністративну та кримінальну відповідальність медичних працівників і фармацевтів за порушення ними професійно-посадових обов’язків.

11 Проблеми охорони здоров’я, шляхи їх розв’язання

12 Соціальні фактори здоровя, фактори ризику

Залежність здоровя від соціальних умов очевидна. Люди, які живуть у злиднях, у незадовільних побутових умовах, значно частіше хворіють на інфекційні, паразитарні, шлунково-кишкові й легеневі захворювання. Так, в бідних країнах Африки, Азії звичними стали епідемії туберкульозу і холери, тифу і чуми, які забирають щороку життя сотень тисяч людей. У багатьох країнах мільйони дітей голодують, що зумовлює затримку і порушення їхнього фізичного і психічного розвитку.

13 Вплив на організм трудової діяльності, зокрема, фізичної та розумової праці

14 Вплив на організм небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Дослідженнями вченого І.В, муравова встановлено, що з розвитком технічного прогресу скорочується частка м’язової діяльності в енергетичному балансі людства. Рухова активність людини в процесі сучасного виробництва істотно зменшується, що призводить до гіпокінезії – це вимушене зменшення обсягу довільних рухів людини (мала рухливість) внаслідок характеру її трудової діяльності. Гіпокінезія негативно впливає на організм і зумовлює його виснаження. Сучасні умови трудової діяльності людини несуть значні психічні навантаження на її організм. Темп праці, монотонність, соц.. ізоляція, збільшення навантажень на зоровий, слуховий та інші аналізатори – все це є причиною погіршення здоровя. Високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів зумовив різке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервових навантажень. Негативний вплив на організм людини чинять шкідливі відходи виробництва, що потрапили у навколишнє середовище.