Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
валеология (3).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
61.19 Кб
Скачать

33 Психічне здоровя, його критерії сканер

34 Психогігієна, її складові та проблеми

35 Поняття про стрес, фази його перебігання.

Термін «стрес» (англ. вігезз -тиск, напруження) уперше запрова­див канадський учений-біолог Ганс Селье (1936) для позначен­ня неспецифічної реакції організму на дію подразника. Як правило, така реакція виникає у відповідь на незвичайні для організму по­дразнення. За Г. Сельє, у розвиткові стресу виділяють три основні стадії: стадію небезпеки, за якої

мобілізуються захисні сили орга­нізму; стадію резистентності,

або захисту, під час якої організм пристосовується до стресогеннбї ситуації; стадію виснаження ^^Iк наслідок тривалого впливу стресу.

Інакше кажучи, стрес у широко­му розумінні — це і реакції організ­му, пов'язані з очікуванням стре­су (стрес чекання), і реакції безпосередньо на джерело стресу (власне стрес), і реакції післядії стресу (післястрес). Тобто розріз­няють три фази стресу.

Стрес чекання Г. Сельє трак­тував як мобілізаційний стрес, за якого включаються захисні меха­нізми організму, допомагаючи йому підготуватися до певного на­пруження. Центральна нервова система активує синтез і виведен­ня в кров гормонів надниркових залоз (в першу чергу адреналіну і норадреналіну), внаслідок чого їхня концентрація в крові може швидко збільшуватись у декілька разів. Причини стресу чекання можуть бути самі різні. Це — хви­лювання перед екзаменом, відпо­відальним виступом, вирішаль­ною розмовою тощо. Роль першої фази стресу (стресу чекання) поля­гає не тільки в тому, щоб мобілізувати захисні сили організму, але й надати йому у потрібний період енергію для ефективної реакції.

Власне стрес. Підготовлений у першій фазі організм в необхідний момент спроможний реалізувати максимум своїх можливостей. Спортсмен досягає вищих результа­тів на змаганнях, ніж на тренуванні, студент на екзамені краще відпо­відає, ніж під час навчання. Це — еустрес (корисний стрес). Він зав­жди пов'язаний із бажанимпозитивним ефектом. Такий стрес є необхід­ною умовою розвитку організму.

Проте напруження не може три­вати надто довго. Надмірно три­валий стрес може призвести до зриву. Г. Сельє назвав таке явище дистресом. Дистрес завжди неприємний, пов'язаний із нега­тивним ефектом. Дистрес, або гіперстрес, швидко виснажує надни­ркові залози, а це призводить до розладів механізмів адаптації.

Післястрес. У цій фазі стресу виділення адреналіну у кров'яне русло під час відпочинку зменшу­ється. Біохімічні й фізіологічні по­казники поступово повертаються до вихідних рівнів.

Отже, стрес - це сукупність загальних, неспецифічних біо­хімічних, фізіологічних і пси­хологічних реакцій організму, які виникають внаслідок дії надзвичайних подразників різної природи і характеру, що спричиняють «напруження» функцій організму.

36 Поняття про психогенії, її причини і попередження.

37 Психічна саморегуляція, методика аутотренінгу.

38 Поняття про духовність та духовне здоровя, їх джерела і значення

Духовний аспект здоровя передбачає розуміння нами цілісності особистості, визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума. Невід’ємною складовою духовного здоровя людини є здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість. духовність – це зв'язок між зовнішнім і внутрішнім світом людини, усвідомлення нерозривної причетності до живої та неживої природи. Висока духовність – це мета і обов’язкова умова всіх оздоровчих систем. Без духовності людина не може подолати хвороби, одужати, бути здоровою і щасливою. Якщо людина не живе духовним життям, її фізичні резерви швидко вичерпуються, що неминуче призводить до хвороби. І навпаки, в історії людства відомі випадки, коли завдяки великій духовності та вірі люди з надзвичайно важкими захворюваннями чи травмами не тільки одужували, але й поверталися до активного життя.