Теми виступів і рефератів1:

1. Особливості та етапи розвитку запозичень державою коштів на внутрішньому ринку України.

2. Суб'єкти ринку державних цінних паперів та їх функції.

3. Тенденції та проблеми функціонування національного ринку державних цінних паперів в сучасних умовах України.

4. Особливості інвестування у валютні казначейські зобов'язання.

5. Особливості формування попиту і пропозиції на ринку внутрішніх державних боргових зобов’язань України.

6. Політика та ризики управління внутрішнім боргом України.

7. Планування та прогнозування державних запозичень на внутрішньому ринку.

8. Зарубіжний досвід залучення коштів населення до держбюджету (досвід Італії і країн Скандинавії).

Практичне заняття № 1 з теми 1 лекційного курсу

Тема:	Організація державних запозичень на внутрішньому ринку
Кількість годин:	1
Мета заняття:	Закріпити теоретичні знання щодо умов емісії й розміщення обліга­цій внутрішніх державних позик та казначейських зобов'язань України

Тести:

1. Найпоширенішим видом державних цінних паперів є:

а) облігації державних позик;

б) казначейські зобов’язання;

в) цільові облігації державних позик;

г) цільові казначейські зобов’язання.

2. Державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування їх пред'явникам номінальної вартості з виплатою до­ходу відповідно до умов розміщення це:

а) облігації державних позик;

б) казначейські зобов’язання;

в) обліга­ції внутрішніх державних позик України;

г) цільові казначейські зобов’язання.

3. Державні цінні папери, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу це:

а) облігації державних позик;

б) казначейські зобов’язання;

в) цільові облігації державних позик;

г) цільові казначейські зобов’язання.

4. Державний цін­ний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб та посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України це:

а) облігації державних позик;

б) казначейські зобов’язання;

в) цільові облігації державних позик;

г) цільові казначейські зобов’язання.

5. Емісія як державних облігацій, так і казначейських зо­бов'язань є частиною бюджетного процесу і:

а) не підлягає регулю­ванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

б) підлягає регулю­ванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

в) регулю­ванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку підлягає лише емісія державних облігацій;

г) регулю­ванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку підлягає лише емісія казначейських зо­бов'язань.

6. Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик Украї­ни не може перевищувати:

а) граничного обсягу внутрішнього держа­вного боргу;

б) граничного обсягу внутрішнього держа­вного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет Украї­ни на відповідний рік;

в) обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет Украї­ни на відповідний рік;

г) граничного обсягу зовнішнього держа­вного боргу.

7. Рішення про розміщення казначейських зобов'язань та облі­гацій внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймаються згідно з:

а) Бюджетним та Податковим кодексами України;

б) Бюджетним кодексом України;

в) Державним бюджетом Украї­ни на відповідний рік;

г) Бюджетним кодексом України і Державним бюджетом Украї­ни на відповідний рік.

8. Емітентом казначейських зобов'язань та державних облігацій України виступає держава в особі:

а) Національного банку України;

б) Кабінету Міністрів України;

в) Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України;

г) Міністерства фінансів України за дорученням Національного банку України.

9. Хто, згідно Бюджетного кодексу України, має право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України:

а) Національний банк України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) держава в особі Мініст­ра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України;

г) Міністерство фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

10. Особливості провадження депозитарної діяльності з дер­жавними цінними паперами визначаються:

а) Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

б) Національним банком України;

в) державною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України;

г) Міністерством фінансів України.

11. Національний банк України може купляти державні цінні папери або виконувати посередницькі функції щодо них на:

а) первинному ринку;

б) первинному і вторинному ринках;

в) вторинному ринку;

г) не має такого права.

12. В Україні ринок державних цінних паперів функціонує з:

а) 1997 року;

б) 1995 року;

в) 2001 року;

г) 2004 року.

13. Рішення про час, місце і форму проведення торгів, обсяги та умови розміщення облігацій, що пропонуються на продаж, строк подання заявок на участь у ньому приймається:

а) Міністерством фі­нансів України;

б) Національним банком в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів України;

в) Міністерством фі­нансів України за погодженням із Національним банком в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів України;

г) Кабінетом Міністрів України.

14. Сума основного бо­ргу емітента перед власником (утримувачем) цінного паперу –це:

а) ринкова ціна боргових цінних паперів;

б) номінальна вартість цінного паперу;

в) емісійна ціна боргових цінних паперів;

г) реальна ціна боргових цінних паперів.

15. Ціна боргових цінних паперів, яка формується на вторинному ринку під впливом попиту і пропозиції – це:

а) ринкова ціна боргових цінних паперів;

б) номінальна вартість цінного паперу;

в) емісійна ціна боргових цінних паперів;

г) реальна ціна боргових цінних паперів.