21.Види та форми кредиту.

Форми кредиту тісно пов’язані з його структурою, сутністю кредитних відносин.

Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товар-

на і грошова (рис. 8.4).

	Товарна		Рух переважної частини позикового фонду країни здійсн. У грош.формі
Кред.відн.між продавцемі покуп.виник.у випадку коли останні одерж.товари з відстрочкою платежу		Ф О Р М И	Грошова

У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями,

коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої

форми є комерційний кредит.

Сфера товарної форми кредиту значна, переважна його частина надається і по-

гашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський

кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки в разі

одержаня останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у

вигляді внесків на поточні і депозитні рахунки.

Вид кредиту — це більш детальна його характеристика за організаційно-еко-

номічними ознаками.

Залежно від організації кредитних відносин виділяють такі основні види креди-

ту:

Міжгосподарський кредит (комерційний) — це товарна форма кредиту, яка

визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характери-

зує кредитну угоду між кредитором та позичальником

У цьому кредиті відбувається взаємодія кредитних відносин, що виникають між

окремими підприємствами.

Банківський кредит-це кредитні відносини,в яких однією зі сторін в ролі позичальника виступає банк.Саме банки найчастіше надають позики суб»єктам,які найчастіше потребують фінансової допомоги.

Споживчийкредит-це кредит,який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі.Він може надаватися банками,кредитними установами небанківського типу,а також юридичними чи фізичними особами.

Державний-сукупн.кред.відн.,у яких здебільшого позичальником є держава,а кредиторами юридичні чи фізичні особи.Може бути внутр..і зовн.Мета-погашення дефіциту держ.бюджету.

Міжнародний-це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Мета:фінансування міжнародної торгівлі.Обєктами є грошовий і товарний капітал.

22.Сутність та призначення та види фінансового посередництва

Механізмом передавання заощаджень (вільних грошових коштів) домашніх гос-

подарств у розпорядження суб’єктів господарювання (фірм) може виступати тільки

фінансовий, або грошовий, ринок

Останніми роками на національних ринках позикових капіталів розвинутих кра-

їн важливу роль стали відігравати спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові

інститути, які посіли важливе місце в накопиченні та мобілізації грошового капіталу.

Кредитно-фінансові установи в переважній більшості країн посідають важливе

місце у їхніх кредитних системах, спеціалізуються на виконанні кількох операцій або

в обслуговуванні обмеженого кола клієнтів, а останніми роками навіть починають

діяти як серйозні конкуренти комерційних банків на ринку фінансових послуг. Най-

важливішою їх ознакою є вузька спеціалізація, обслуговування тих секторів ринку

позичкових капіталів, де потрібні спеціальні знання й особливі технічні прийоми, які

з різних причин не достатньо якісно обслуговуються комерційними банками.

Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути (СНФКІ) (парабан-

ки) як окрема ланка кредитної системи почали формуватись на початку ХІХ ст.

У першій половині ХХ ст. значного розвитку набули страхові компанії, а пізніше

— пенсійні фонди і кредитні спілки, які поступово почали займати значні сектори

ринку позичкових капіталів. Цей процес був зумовлений рядом об’єктивних причин:

— по-перше, економічне зростання багатьох країн у післявоєнний період супро-

воджувалося зростанням доходів і заощаджень різних верств населення, а по-

треби їх використання з належним зиском зумовлювали потребу відповідних

фінансових послуг;

— по-друге, зростання обсягу операцій на ринку цінних паперів зумовлювало по-

требу у функціонуванні спеціалізованих фінансових посередників, що полег-

шують рух капіталів в економіці та забезпечують інвестування коштів.

Розвиток кредитно-фінансових інститутів в Україні зумовлений задоволенням

об’єктивних потреб у фінансових послугах у зв’язку з переходом до моделі динаміч-

но зростаючої економіки, зростанням доходів і заощаджень різних верств населення,

оптимізацією структури виробничих витрат підприємств усіх форм власності, при-

скоренням і полегшенням руху капіталів та забезпеченням довгострокового інвесту-

вання коштів.

До СНФКІ слід віднести: страхові компанії, пенсійні фонди, позиково-ощадні

асоціації, будівельні товариства, інвестиційні та фінансові компанії, інвестиційні та

благочинні фонди, кредитні спілки тощо. Ці інститути суттєво потіснили банки в акуму-

ляції заощаджень населення і стали важливим постачальником позикового капіталу.

Інвестиційна компанія — це інститут колективного інвестування, який за

своїм головним функціональним призначенням є установою, що об’єднує індиві-

дуальні заощадження і надає своїм пайовикам , у тому числі й тим, хто не має

значних заощаджень, можливість вкласти їх у цінні папери та інші активи.

Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди здійснюють кредитування малих та се-

редніх фірм. Їхні інвестиційні програми розраховані, як правило, на недовготривалий

період і здійснюються в невеликих масштабах, на відміну від інвестиційних банків. Ін-

вестиційні компанії бувають двох видів: відкритого та закритого типу. В першому випад-

ку інвестиційні компанії зобов’язуються викупити свої акції в акціонерів, у другому — ні.

Особливою групою є ощадні установи. Ощадні каси — це державні установи,

які належать місцевим органам влади (муніципалітетам) або створені при

державних поштових установах. Вони залучають вклади дрібних вкладників,

купуючи на них облігації державних позик. Так, у США існують три види

ощадних установ: ощадні банки, ощадно-позикові асоціації та кредитні спілки.

Кредитні спілки є різновидом кооперативів, створюваних окремими групами

населення з метою об’єднання коштів для вирішення практичних проблем. Кре-

дитні спілки утворюються на паях для короткострокового кредитування їхніх

учасників (для будівництва або ремонту будинку, купівлі автомобіля тощо).

Страхові компанії здійснюють страхування життя або майна. Важливим но-

вим явищем у розвитку страхування в нашій державі стала поява нових видів

страхування — страхування підприємницьких ризиків, перестрахування тощо.

У нашій країні існує майнове і особисте страхування. Майнове страхування роз-

різняється залежно від категорії та за видами застрахованого майна — страхування

будівель та споруд, сільськогосподарських культур та тварин, засобів автотранспорту

і рибальських суден, домашнього майна тощо.

Ломбарди — це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу

рухомого майна. В нашій країні вони виникли на початку 20-х років. Ломбар-

ди є державними госпрозрахунковими підприємствами. Вони перебувають у

розпорядженні місцевих Рад у системі установ побутового обслуговування.

Ломбарди були створені з метою надання можливості населенню зберігати

предмети особистого користування і домашнього вжитку, а також брати по-

зику під заставу цих речей.