7.Білет попит і пропозиція грошового ринку

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму роз-

порядженні економічні суб’єкти на певний момент часу. (Це бажання економіч-

ного суб’єкта мати певну частину свого портфеля активів — багатства — в

ліквідній формі).

Попит на гроші (МD) формується з таких складових:

 попит на гроші як засоби обігу (діловий, операційний або попит на гроші для

здійснення угод);

 попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, по-

пит на запасну вартість або спекулятивний попит).

Попит на гроші відрізняється від попиту на інші товари. Гроші бажані не задля

самих себе, а для того, щоб купувати необхідні товари.

Розглядаючи попит на гроші як на одну з форм попиту на багатство, його можна

представити у широкому плані такою формулою:

МD = f(rM2, rB, rE, Wn),

де попит індивіда на гроші (МD) розглядається як функція від норми відсотка на гроші:

 розміщені в строкових депозитах (rM2);

 норми відсотка з облігацій (rB);

 ринкової норми доходу на акції (rE);

 дохід від іншої форми багатства (Wn), в яку індивід інвестував грошові заощад-

ження.

!

У цілому попит на гроші формується як:

• попит на гроші для операцій (трансакційний попит);

• для накопичення купівельної спроможності (попит на гроші як на актив),

Трансакційний (операційний) попит на гроші являє собою попит на гроші для

обслуговування усіх видів угод в економіці. Зв’язок між сумою грошей і загальним об-

сягом операцій в економіці відображений у рівнянні кількісної теорії грошей, яке

є макроекономічним рівнянням обміну (воно ґрунтується на метрологічних засадах

рівняння І. Фішера):

M V  P Y ,

де M — кількість грошей в обігу;

V — швидкість обігу грошей;

P — рівень цін;

Y — обсяг випуску у реальному вираженні;

P Y — цінова оцінка випущеної продукції, що задає попит на гроші для операцій;

MV — кількість грошей, які мають бути сплачені при купівлі виробленої про-

дукції.

Рівняння показує, що трансакційний попит на гроші залежить від таких факто-

рів, як абсолютний рівень цін, рівень реального доходу, швидкість обігу грошей. Під-

вищення цін і зростання реального обсягу виробництва підвищують попит на гроші,

зростання швидкості обігу грошей, навпаки, зменшує трансакційний попит. Якщо

швидкість обігу грошей та рівень обсягу випуску у реальному вираженні стабільні,

то кількість грошей, необхідних для обслуговування угод в економіці, змінюється

пропорційно рівню цін.

Під пропозицією грошей (МS) мається на увазі загальна кількість грошей, що

перебувають в обігу; вона складається із агрегатів М0, М1, М2, М3.

Пропозиція грошей — це та кількість грошей, що знаходиться в розпорядженні

економічних суб’єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов.

На рівні окремого економічного суб’єкта (мікрорівні) пропозиція грошей зале-

жить від змін, які відбуваються при їхньому розміщенні у фінансові активи, насампе-

ред, від зміни відсоткової ставки (чим вона вища, тим більше грошей буде запропо-

новано у вигляді кредитів, і нав паки).

На макрорівні модель пропозиції грошей враховує роль центрального банку поведінку комерційних банків та відтік част.грошових коштів з депозитів банк.сист. в готівку.

Визначення пропозиції грошей ґрунтується на взаємодії 3 макроекономічних змінних:грошової бази,коефіцієнтах депонування та норми фактичного резервування коштів.Коефіцієнт депонування грошей характеризує структуру зберігання населенням

ліквідних коштів у вигляді їхнього розподілу між готівковими грошима (С) і кошта-

ми на поточних (чекових) депозитах (D). Коефіцієнт депонування — це відношення

попиту на готівку до депозитів:

cr = C/D.

Норма фактичного резервування депозитів (rr) визначається від ношенням за-

гальних резервів комерційних банків (TR) до депози тів (D):

rr = TR/D.

При системі часткового резервування рівень фактичного резервування (rr) зале-

жить від норми обов’язкових резервів (R):

rr = (R + E)/D,

де Е — надлишкові резерви;

82

Модуль 1. Гроші та грошовий обіг

R — обов’язкові резерви;

D — депозити.

Отже, пропозиція грошей є функцією трьох екзогенних змінних: cr, rr, МВ.

Враховуючи, що обсяг готівки поза банками визначається сумою депозитів та ко-

ефіцієнтом депонування

С = сr  D,

загальні резерви — сумою депозитів та нормою фактичного резервування

TR = rr  D,

пропозицію грошей можна визначити як

MS= cr  D + D = D (cr + 1),

а грошову базу — як

МВ= cr D + rr  D = D (cr + rr),

то

D = МВ/(cr + rr),

а

MS= МВ (cr + 1)/(cr + rr).

З цього рівняння видно, що обсяг пропозиції грошей перебуває в прямій залеж-

ності від обсягу грошової бази (МВ) і в оберненій — від коефіцієнта депонування

(cr ) та норми резервування (rr). Коефіцієнт пропорційності між пропозицією гро-

шей і грошовою базою одержав назву грошового мультиплікатора, або мультипліка-

тора грошової бази:

M = (cr + 1)/(cr + rr).