28. Визначте місце діалектичного методу в фундаментальній методології.

У сучасній науці досить успішно працює багаторівнева концепція мето-дологічного знання. У цьому плані всі методи наукового пізнання по ступені спільності і сфері дії можуть бути розділені на п’ять основних груп:

1. Філософські методи, серед яких найбільш древніми є діалектичний і метафізичний. Але філософські методи не вичерпуються двома названими. До їхнього числа також відносяться аналітичний (характерний для сучасної аналітичної філософії), інтуїтивний, феноменологічний, герменевтичний (розуміння) та ін. Починаються спроби з’єднати різні методи (наприклад, Гадамер намагається сполучити герменевтику з раціоналістичною діалектикою).

Розглянемо коротко характерні риси діалектики і метафізики, ці філософські методи досить широко представлені в історії філософії і науки, включаючи їхній сучасний етап, тобто аж до кінця XX сторіччя.

Діалектика (грец. dialektike – веду бесіду, суперечку) – вчення про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання і заснований на цьому вченні універсальний метод мислення і дії. В історії філософії склались три основие форми, діалектики: 1. Антична діалектика, що була “наївною і стихійною”, поскільки спиралася на життєвий досвід. Представлена в вченнях Геракліта (“всі тече, все змінюється”), Платона (який розумів діалектику як мистецтво діалогу), Зенона (який намагався виразити реальні протиріччя в логіку понять) і в деяких інші.

2. Німецька ідеалістична діалектика, що була розроблена Кантом, Фихте, Л.Шеллингом і особливо глибоко Гегелем.

3. Матеріалістична діалектика, основи якої були закладені класиками марксизму і яка являє собою цілісну систему принципів, категорій і законів.

Діалектичний метод виходить з того, що якщо в об’єктивному світі відбувається постійний розвиток, виникнення і знищення усього, взаємопереходи явищ, то поняття, категорії й інші форми мислення повинні бути гнучкі, рухливі, взаємозалежні, єдині в протилежностях, щоб правильно відбити реальну дійсність, що розвивається. Тому найважливішим принципом діалектики є історизм – розгляд предмета в його розвитку, са-морусі, зміні.

Навколишній нас світ являє собою єдине ціле, визначену систему, де ко-жен предмет як єдність різноманітного нерозривна зв’язаний з іншими предметами і всі вони постійно взаємодіють один з одним. З положення про загальний зв’язок і взаємозалежність всіх явищ випливає один з основних принципів матеріалістичної діалектики – всестороність розгляду. Правильне розуміння якої-небудь речі можливо лише в тому випадку, якщо досліджена вся сукупність її внутрішніх і зовнішніх сторін, зв’язків, відносин і т.д. Щоб дійсно пізнати предмет глибоко і всебічно, треба охопити, вивчити всі його сторони, всі зв’язки і “опосредкованості” у їхній системі, з вичленовуванням головної, вирішальної сторони.

Крім історизму і всебічності, діалектичний метод містить у собі й інші принципи – об’єктивність, конкретність, детермінізм, “роздвоєння єдиного” (принцип протиріччя) і ін. Ці принципи формулюються на основі відповідних законів і категорій, у своїй сукупності відображаючу єдність, цілісність об’єктивного світу в його безперервному розвитку.