1. Відомості про господарство

Мальовниче село Чорна Кам`янка лежить по обидва боки річки Гірський Тікич. Вона протікає вздовж села з Північного Заходу на Південь, має дві ліві протоки. Якщо брати географічне розташування, то господарство знаходиться на 49⁰01^'48'' північної широти та 30⁰30'22'' східної довготи.

Поверхня села горбиста, спускається до берегів річки і утворює невеличку впадину. Більша частина населення мешкає на лівому боці.

Межує з селом Юрпіль – з півдня, з селом Лісовим зі сходу, з селом Іваньки і Крачківкою – з заходу, з селом Березівкою – з північного заходу. Знаходиться на відстані 20 км від районного центру с.м.т. Маньківка і 168 км до обласного центу, від залізничної станції Поташ – 25 км.

На околицях села виявлено сліди трипільської культури, на північ від поселення числяться три кургани мідно-скифсько-сарматської епохи.

Земельні угіддя ТОВ "Чорна Кам’янка" є досить сприятливими для посіву та вирощування зернових, технічних, кормових та овочевих культур, плодоягідних насаджень також мають вигідне розташування по відношенню до основних пунктів збуту сільськогосподарської продукції. Продукцію господарство здає на Маньківський молокозавод, Поташський елеватор та Жашківський цукровий завод. На території господарства розташовані свинотоварна ферма, ремонтна майстерня пилорама, млин.

Одним із принципів раціональної організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є поглиблення спеціалізації.Під спеціалізацією аграрного формування слід розуміти зосередження його діяльності на виробництві певного виду продукції або декілька її видів, які в найбільшій мірі відповідають конкретним природним і економічним умовам та потребам споживачів даноїпродукції. Поглиблення спеціалізації створює умови для збільшення прибутку, досягнення більш високої продуктивності праці, збільшення виробництва продукції, підвищення її якості.

ТОВ «Чорна Кам’янка» являється спеціалізованим підприємством, яке має два напрямки спеціалізації: промисловий та зерно-бурякововий. Підприємство має середній рівень спеціалізації, самостійно визначає напрями своєї діяльності, організовує виробництво сільськогосподарської продукції її переробку та реалізацію, на власний розсуд підбирає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності.

2. Природні умови ґрунтоутворення

КЛІМАТ

Клімат Маньківського району помірно континентальний. Для нього ха­рактерні тривале, нежарке літо з достатньою кількістю вологи, порівняно коро­тка, несувора зима.

За своїм географічним положенням територія району перебуває в сфері впливу насичених вологою повітряних мас, що йдуть з Атлантичного океану, і периферичної частини сибірського (азіатського) антициклону, для якого типовими є сухі, холодні континентальні повітряні маси.

Найхолоднішим місяцем є січень, найтеплішим - липень. Середні амплі­туди коливань температури протягом року не перевищують 23°. Під дією кон­тинентальних повітряних мас іноді буває, що взимку температура повітря в окремі дні знижується навіть до -31°...-34°. Влітку температура підвищується іноді до +45°.

Максимум опадів припадає на травень - липень (130-170 мм).

Найменш вологими є зимові місяці. В грудні - лютому випадає від 65 до 80 мм опадів. Середньорічні суми опадів на території району становлять 430-490 мм. На холодний період року припадає 20-25 % річної суми опадів. Перехід від однієї пори року до другої відбувається поступово.Зима починається при переході середньодобової температури 0^оС, що, як правило, спостерігається в кінці листопада. Вона переважно тепла з частими відлигами і хмарною погодою. В такі періоди температура повітря може підвищуватися до 8-10^оС тепла, а тому грунт часто повністю відтає, що сприяє доброму вбиранню зимових опадів. Загалом грунт взимку промерзає на 60-65см.

Відносна вологість повітря часто змінюється на протязі року від середньої 77-78% до максимальної 88-89% в грудні.

Аналізуючи природно-кліматичні умови господарства, можна з впевненістю стверджувати, що земельні угіддя ТОВ «Чорна Кам'янка» є придатними для посіву та вирощування зернових, технічних, кормових та овочевих культур.

Таблиця 1

Землекористування господарства

№	УГІДДЯ	Площа, га
	Площа землекористування, всього	3271
	Сільськогосподарські угіддя	3211
	з них: орної землі	3211
	Сади	-
	Ягідники	-
	Виноградники	-
	Інші угіддя	-
	Площа ріллі в усіх сівозмінах В тому числі у польовій №1	2569
	№2
	У кормовій сівозміні	642
	В овочевій	-
	У грунтозахисній	-

Таблиця 2

Характеристика погодніх умов

(за даними ____________________________ метеорологічної станції)

Роки	М і с я ц і												За рік
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Кількість опадів, мм
2009
2010
2011
Середнє багаторічне
Середньорічна температура повітря, оС
2009
2010
2011
Середнє багаторічне

Час останніх весняних заморозків ________________________________

Час перших осінніх заморозків________________________________

Приблизний запас продуктивної вологи весною перед початком вегетації в шарі ґрунту 0-100 см, мм _________________________________________

РЕЛЬЄФ

Територія с. Чорна Камянка, де знаходиться ТОВ «Чорна Камянка» відноситься до центральної області Придніпровської височини. Його рельєф мало хвилястої форми, крутизна схилів від 2 до 6 градусів.

Докембрійські породи відслоюються в річкових долинах і на схилах балок. На них залягають палеогенові і неогенові відклади, антропогенові валунні суглинки й піски, лесові породи грубизною від 3-4 м на межиріччях до 25-30 м в улоговинах. Хвилястий і горбистий рельєф відбиває нерівності поверхні докембрійських порід.Відносна висота досягає 160 м. У минулому тут панували лучні й остепнені луки з кострицею, мітлицею на глибоких мало гумусних чорноземах. В ландшафті переважають розчленовані лесові рівнини з досить різноманітним грунтовим покривом, які розорані. Поширені горбисті лесові й моренно-зандрові рівнини з чорноземами опідзоленими і темно-сірими опідзоленими грунтами.

Балки відносно широкі, глибокі, що призвело до виходу на поверхню не тільки материнських, але і підстилаючи порід на крутих схилах.Густота ерозійно-балкової мережі складає 0,50-0,75 км/км².

Спостерігаються потужні виходи гранітів. Гранітні породи на цій території представлені неоархейськими гранітами тетіївського комплексу. У пониззі річки відслонення гранітних порід представлені палеопротерозойськими гранітами і мігматитами побузького комплексу

Територія багата на поклади високоякісної глини-каоліну. Тут є червоний та сірий граніт, бутове каміння.

ГРУНТИ

Загальна земельна площа господарства складає 3271 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя – 3211 га з них 3211 га рілля. Розораність грунтів складає 100%. Основними грунтовими групами є сірі чорноземи, темно-сірі опідзолені чорноземи та чорноземи реградовані. Домінуючою ґрунтотворною породою зони є лесоподібні суглинки. Гранулометричний склад плакору середньо суглинковий.

Сірі опідзолені грунти становлять 14,7% ріллі господарства Сформувались вони під широколистяними лісами, тому їх називають також сірими та світло-сірими лісовими грунтами.

Загальною рисою морфології цих грунтів є чітка диференціація їх профілю та фізично і хімічно різні генетичні горизонти, що зумовлено вимиванням глинисто-колоїдних часток з верхнього і вмиванням їх у нижній горизонти. Світло-сірі опідзолені грунти відрізняються від сірих ще більш виявленим перерозподілом колоїдної частини по профілю та наявністю підзолистого горизонту товщиною 10-15 см.

Глибина окремих генетичних горизонтів і профілю у цілому та інші зовнішні ознаки грунтів залежать від абсолютної висоти місцевості та умов залягання за рельєфом. За механічним складом вонигрубопилувато-легкосуглинкові. Лише зрідка трапляються їх пилувато-супіскові відміни.

Збіднення верхнього горизонту на глинисто-колоїдні частки та відносне збагачення грубим пилом зумовлюють низький ступінь структурності та водостійкості цих грунтів. Кількість водотривких агрегатів у орному шарі рідко перевищує 15%. Тому вони швидко ущільнюються після обробітку, запливають після дощів, утворюючи під час висихання поверхневу кірку. Особливо незадовільні фізичні властивості мають поверхнево-оглеєні їх відміни.

Темно-сірі опідзолені грунтистановлять 12,6% ріллі господарства залягають на вододільних просторах і схилах з меншими абсолютними відмітками, ніж сірі опідзолені, а чорноземи опідзолені здебільшого займають ще нижчі елементи рельєфу.

Чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені грунти мають вторинне походження; вони утворилися з колишніх чорноземів у результаті опідзолення останніх під пологом лісу. Вони поєднують у собі ознаки чорноземів і підзолистих грунтів. Від перших ці грунти успадкували значну гумусованість та кротовинність профілю — релікт життєдіяльності степових землерийних тварин, переважно ховрахів. Наступний підзолистий процес ґрунтоутворення, який розвивався під впливом лісу, зумовив вилуженість цих грунтів від карбонатів, їхню кислотність і значну диференціацію профілю на горизонти вимивання і вмивання колоїдів.

Чорноземи опідзолені порівняно з темно-сірими опідзоленими грунтами характерні інтенсивнішою і глибшою гумусованістю і менш виявленими ознаками опідзолення. Їхній однорідний гумусовий горизонт (Не) здебільшого сягає глибини 40 см, а перехідний (Нрі) — 60-70 см.

Ці грунти найбільш глибокі, добре гумусовані і вилужені від карбонатів (200 см і більше) на вододілах. Тут вони часто поверхнево слабо оглеєні.

За механічним складом грунти цієї групи є грубопилувато-легкосуглинковими, але дещо важчими, піж сірі опідзолені. Серед чорноземів опідзолених трапляються зрідка пилувато-середньосуглинкові різновиди; їхні фізичні властивості, зокрема структурність, кращі, ніж у сірих опідзолених.

Порівняно з останніми вони багатші на гумус, особливо чорноземи опідзолені. У них більша ємність вбирання, здебільшого вищий ступінь насиченості основами.

ЧОРНОЗЕМИ ОПІДЗОЛЕНІ займають найбільшу питому частку в структурі земель господарства. За своїми ознаками і властивостями є є проміжними між темно-сірими лісовими грунтами і чорноземами типовими. Тому на цих грунтах чітко видно сліди як дернового, так і підзолистого ґрунтоутворювального процесу. Це глибока і рівномірна гумусованість, сліди землериїв на глибину до 2м, чітко виражений елювіальний з крем'янковою присипкою в нижній частині та горіхуватою структурою в ілювіальному горизонті, сліди коренів деревних порід. Карбонати в них промиті на 50-70 см нижче гумусного горизонту.

Ці грунти мають досить глибокий (65-110см) гумусовий горизонт. Вміст гумусу – 5,04%. Реакція грунтового розчину слабо кисла (рН_сол = 5,7)

ЧОРНОЗЕМИ РЕГРАДОВАНІ розкидані по окраїнах масивів чорноземів опідзолених. Сформувались чорноземи реградовані в автоморфних умовах на багатих карбонатами незасолених лесах. Ці грунти утворились з чорноземів опідзолених в результаті тривалого перебування їх під травяною рослинністю або в обробітку. Внаслідок заміни деревної рослинності травяною змінюється гідрологічний режим грунтів, посилюються висхідні течії води, які сприяють підняттю карбонатів до верхніх горизонтів. Вбирний комплекс збагатився до нейтральної, що в цілому призвело до глибоких змін агрохімічних властивостей цього грунту.

Проте набуті раніше ознаки опідзолених грунтів залишилися, зокрема помітка диференціація профілю на елювіальний та ілювіальний горизонти, бурий відтінок, залишки від призматичної та горохуватої структури, перерозподіл мулистої фракції та полуторних оксидів алюмінія і заліза. Поряд з цим через процес реградації опідзолені грунти набули і нових ознак – зменшилась щільність ілювіального горизонту, видозмінилася структура в цих грунтах 5,09%.

У чорноземах реградованих на відміну від опідзолених в гумусних кислотах переважають гумінові, причому вміст їх з глибиною зменшується поступово без збільшення їх в нижній частині гумусного горизонту. В процесі реградації поліпшились і водні властивості цих грунтів, знизилась гідролітична і обмінна кислотність, помітно підвищилась сума ввібраних основ і ступінь насичення основами.

За ступенем реградованості ці грунти діляться на слабо-, середньо- та сильно реградовані. В господарстві переважають середньо реградовані грунти. У середньо реградованих чорноземах лінія скипання карбонатів знаходиться на глибині 60-70 см, ілювіальний горизонт дещо змінюється, призматичні окремності втратили гострі грані, стали більш округлими, пухкішими.

За морфологічною будовою чорноземи реградовані подібні до чорноземів опідзолених та вилугуваних, від яких вони походять внаслідок процесів реградації. Дерновий тип ґрунтоутворення на їх останньому етапі формування сприяв деякому розущільненою ілювіального горизонту, втраті структурними окремностями своїх чітких граней.