1. Стаціонарна судово-психіатрична експертиза є

найбільш досконалою. Проводиться вона в психіатричних закладах, де організуються стаціонарні судово-психіат­ричні експертні комісії, і полягає у тривалому спосте­реженні за підекспертним в умовах психіатричного стаціо­нару.

Для проведення стаціонарної експертизи підекспертні поміщаються в спеціальні судово-психіатричні відділення, а за відсутності таких - у спеціально відведені палати за­гальних відділень психіатричних лікарень.

Бажано, щоб кожне направлення було попередньо пого­джено з адміністрацією лікарні. Разом з особою, яка направ­ляється на експертизу, необхідно подати постанову слідчих органів про проведення експертизи чи ухвалу суду, а у від­ношенні засуджених - лист адміністрації місць позбавлен­ня волі з особовою справою.

Для осіб, які знаходяться на стаціонарній експертизі в лікарні, існують особливі правила спостереження, які за­безпечують необхідну ізоляцію і запобігають їхній втечі.

На осіб, які поступили на стаціонарну експертизу, заво­дять історії хвороб установленого зразка з деякими додат­ковими розділами судово-психіатричного характеру.

Після закінчення обстеження підскспертного, узагаль­нення всіх даних, отриманих під час перебування підскс­пертного у стаціонарі, і вивчення матеріалів судової справи підекспсртний представляється експертній комісії, яка і дає висновок.

До складу комісії входять: 1) голова, найчастіше голов­ний лікар лікарні чи його заступник з медичної частини;

2. постійний член (члени) комісії - завідуючий судово-пси­хіатричним відділенням чи інший (інші) лікар лікарні із числа тих, хто має спеціальну судово-психіатричну підго­товку і 3) лікар-доповідач, який проводить постійний на­гляд за підекспертним.

При проведенні експертизи, крім клінічних, застосову­ються необхідні лабораторні методи досліджень, а за наяв­ності медичних показань - адекватні стану особи методи лікування і дослідження, на які є дозвіл Міністерства охо­рони здоров’я.

Термін проведення стаціонарної експертизи не повинен перевищувати ЗО днів. У випадку неможливості через неяс­ність клінічної картини винести кінцевий висновок про психічний стан і осудність у зазначений термін, комісія го­тує письмове обґрунтоване клопотання про необхідність продовження терміну обстеження, яке направляється органу, що призначив експертизу. У разі, коли для вирішення пи­тання про психічний стан підекспертного необхідно компе­тентне судження спеціалістів інших фахів, можуть бути створені комплексні експертні комісії (психолого-психіат- рична експертиза і т. ін.).

Етичні норми вимагають повної поінформованості під­експертного про проведення обстеження і лікування. Якщо особа категорично відмовляється від обстеження, ця обста­вина відображається у висновку експертів. До ухвали суду підекспертний у правовому відношенні не вважається пси­хічно хворим. Під час проведення стаціонарної експертизи проведення будь-яких інших слідчих дій з обвинуваченим є недоцільним, оскільки це може вплинути на хід обстеження та позначитись на його стані.

Стаціонарна експертиза обвинуваченому проводиться за наявності постанови щодо обрання особі запобіжного захо­ду у вигляді взяття під варту, санкціонованої судом; поста­нови судді або ухвали суду про призначення відповідної експертизи.

Стаціонарна експертиза потерпілому, свідкові, позивачеві та відповідачеві у кримінальній і цивільній справах призна­чається судом тільки за їх згодою.

Особа, яка перебуває під вартою, після заключного огляду експертною комісією повертається до установи, яка напра­вила на експертизу, незалежно від експертного рішення. Особа, яка не перебуває під вартою, після закінчення екс­пертизи може бути виписана із судово-експертної установи залежно від психічного стану самостійно або в супроводі родичів, законних представників, опікуна на підставі дозво­лу слідчого на його виписку. Особа, яка за психічним ста­ном не може усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними і становить безпосередню небезпеку для себе і ото­чуючих, може бути переведена до психіатричної лікарні за місцем порушення кримінальної справи, де і знаходиться до рішення суду за цією справою. Це положення поширю­ється на осіб, які на момент закінчення експертизи звільнені з-під варти.

Підставою для призначення стаціонарної судово-пси­хіатричної експертизи є складність розпізнавання психіч­них захворювань, необхідність уточнення глибини наяв­них психічних змін, необхідність проведення спеціального лабораторного дослідження, підозра в симуляції і диси­муляції.