
- •§ 1. Предмет і завдання судової психіатрії
- •§ 2. Становлення судової психіатрії: короткі історичні відомості
- •§ 3. Правові процесуальні та організаційні основи судово-психіатричної експертизи
- •1. Стаціонарна судово-психіатрична експертиза є
- •Амбулаторна судово-психіатрична експертиза
- •§ 4. Судово-психіатрична експертиза обвинувачених. Питання осудності - неосудності
- •§ 5. Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих
- •§ 6. Психіатричне обстеження засуджених
- •§ 7. Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі
- •§8. Примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб з психічними розладами, які скоїли суспільно небезпечні діяння
- •§9. Короткі відомості про будову центральної нервової системи, вищу нервову діяльність та її порушення при психічних захворюваннях
- •§10. Загальні поняття про психічні захворювання
- •§ 11. Симптоматологія психічних розладів
- •Розлади сприйняття
- •Розлади мислення
- •Розлади пам’яті
- •Розлади уваги
- •Стани недоумства
- •Розлади емоцій
- •Розлади вольової діяльності
- •Розлади свідомості
- •Виділяють два основних види розладів свідомості.
- •§ 12. Неправильна поведінка психічно хворих і підхід до них
- •§ 13. Шизофренія
- •§ 14. Епілепсія
- •§ 15. Маніакально-депресивний психоз
- •§ 16. Травматичні ушкодження головного мозку
- •§ 17. Епідемічний енцефаліт
- •§ 18. Сифілітичні захворювання центральної нервової системи (нейросифіліс)
- •§ 19. Судинні захворювання головного мозку
- •§20. Психічні розлади при соматичних захворюваннях
- •§ 21. Психози пізнього віку
- •§22. Просте алкогольне і патологічне сп’яніння
- •§ 23. Алкоголізм і алкогольні психози
- •§ 24. Наркоманії і токсикоманії
- •3) Циклодолова токсикоманія
- •§ 25. Олігофренія
- •§ 26. Психогенні захворювання (реактивні стани)
- •§ 27. Психопатії
- •§28. Розлади потягів
- •§ 29. Виняткові стани
- •§ 31. Судово-психіатрична експертиза неповнолітніх
- •Закон україни про психіатричну допомогу
- •22 Лютого 2000 року
- •Інструкція про проведення судово-психіатричної експертизи в Україні
- •II. Права і обов’язки експерта
- •Форми проведення експертизи
- •IV. Акт експертизи
- •Інструкція про порядок застосування примусових заходів медичного характеру до осіб з психічними розладами, які скоїли суспільно небезпечні діяння
- •Список літератури
- •04060, Київ-60, вул. М. Берлинського, 9.
II. Права і обов’язки експерта
Права і обов’язки експерта, на якого покладено виконання експертизи, незалежно від виду судочинства передбачаються Законом «Про судову експертизу» (статті 12, 13) та процесуальним законодавством.
Експерт виконує конкретне судово-психіатричне дослідження, що виключає правову оцінку та прийняття рішення про застосування до осіб юридичних заходів, і обмежується рекомендацією застосування певних заходів медичного характеру.
Експерт, на якого покладено виконання експертизи, зобов’язаний:
з’явитися за викликом органу, який призначає експертизу;
особисто досліджувати надані йому об’єкти і давати об’єктивний висновок на поставлені перед ним питання;
заявити самовідвід при наявності підстав, передбачених законодавством, які виключають його участь у справі;
повідомити в письмовому вигляді про неможливість дати висновок, якщо йому не надані об’єкти експертизи; представлені матеріали недостатні для об’єктивного висновку; питання, поставлені перед ним, виходять за межі його компетенції.
Експерт при виконанні експертизи має право:
досліджувати всі матеріали справи, медичну документацію, які містять інформацію, необхідну для проведення експертизи;
клопотати перед органом, який призначив експертизу, про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку;
бути присутнім з дозволу слідчого, прокурора, суду при проведенні слідчих (судових) дій і ставити допитуваним питання, які стосуються предмета експертизи;
визначити форму проведення експертизи за даною справою (амбулаторна чи стаціонарна);
заперечувати проти присутності осіб, які не передбачені чинним законодавством при проведенні експертизи;
радитися при комісійній експертизі з членами комісії, в разі незгоди з ними, скласти окремий висновок;
викласти у висновку експертизи обставини, які мають значення у справі і з’ясування яких входить до компетенції експерта, у випадку, коли із зазначених обставин орган, який призначив експертизу, не поставив питання;
оскаржити дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права експерта;
отримати відшкодування витрат за відрядження у зв’язку з проведенням експертиз та оплату за її виконання згідно з затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710 «Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів»; у випадку угоди між установою, яка проводить експертизу, і органом, який її призначив, згідно з угодою.
Форми проведення експертизи
Експертиза призначається і проводиться за наявності відповідних юридичних та фактичних підстав.
Юридичними підставами для призначення експертизи є відповідні статті КПК України, що передбачають даний вид експертизи.
Фактичними підставами для призначення експертизи є конкретні документовані дані про психічний стан особи, що викликають сумніви у його психічній повноцінності або осудності.
Зазначені матеріали є об’єктами експертного дослідження
і обов’язково надаються експерту органом, який призначив експертизу. У разі їх відсутності або поставлені питання виходять за межі спеціальних знань експерта, він письмово сповіщає вищезазначений орган, про неможливість зробити висновки, докладно мотивуючи свої рішення.
Експертиза може бути первинна, повторна і додаткова.
Первинною є експертиза вперше призначена за даною
справою.
Повторною є експертиза, призначена у випадку, коли висновок первинної експертизи суперечить матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності і визнаний судом необгрунтованим. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивовано, а її проведення доручається іншому складу експертів.
Додатковою є експертиза, призначена у випадку, коли її попередня експертиза визнана недостатньою і проведення її доручається експертам у тому самому або іншому складі.
Керівник судово-експертної установи, отримавши постанову (ухвалу) про призначення повторної експертизи, доручає її проведення по можливості експертам з кваліфікаційним класом не нижче за експертів, які провели первинну експертизу.
Амбулаторна експертиза може проводитись у кабінеті слідчого, суді, слідчому ізоляторі, психіагричному закладі (диспансер, лікарня тощо). Виклик експерта на вимогу слідчих або судових органів здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства
Термін проведення амбулаторної експертизи становить до 20 діб з моменту отримання всіх необхідних матеріалів. Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об’єктів, поданих на дослідження, цей термін може бути подовжений на підставі мотивованого рішення скснсрта, надісланого органу, який призначив експертизу.
При проведенні експертизи у суді експерт оголошує висновок (акт) у судовому засіданні і дає роз’яснення з питань, які виникли в учасників процесу.
Експерт (комісія експертів), який проводить амбулаторну експертизу, у випадку неможливості відповісти на всі питання, поставлені перед ним, обґрунтовує висновок про необхідність проведення стаціонарної експертизи.
Стаціонарна експертиза обвинуваченому проводиться в судово-експертній установі (підрозділі) при наявності постанови щодо обрання особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, санкціонованої судом; постанови судді або ухвали суду про призначення відповідної експертизи.
Стаціонарна експертиза потерпілому, свідку, позивачу та відповідачу у кримінальних і цивільних справах призначається судом тільки за їх згодою.
Стаціонарна експертиза проводиться у судово-експертній установі (Центр судово-психіатричної експертизи, відділення судово-психіатричної експертизи психіатричної лікарні, науково-дослідного інституту) з окремим утриманням осіб, які знаходяться і не знаходяться під вартою.
Режим тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на експертизу, забезпечується органами внутрішніх справ.
Охорону, нагдяд та конвоювання особи, яка знаходиться під вартою, за межі відділення для проведення обстеження або надання термінової спеціалізованої медичної допомоги в іншому закладі охорони здоров’я здійснюють співробітники органів внутрішніх справ, які охороняють відділення. У випадку, коли особа має ознаки тяжкого психічного розладу, її супроводжує і медичний працівник.
При проведенні стаціонарної експертизи, при наявності медичних показань особам застосовуються адекватні їх стану методи лікування і дослідження, на які є дозвіл Міністерства охорони здоров’я України.
Термін проведення стаціонарної експертизи становить до ЗО діб. Залежно від обсягу та складності експертизи термін її проведення може бути скорочений або подовжений, про що судово-експертна установа письмово повідомляє орган, який призначив експертизу.
Особа, яка знаходиться під вартою, після заключного огляду експертною комісією повертається до установи, яка направила на експертизу, незалежно від експертного рішення.
Особа, яка не знаходиться під вартою, після закінчення експертизи може бути виписана із судово-експертної установи залежно від психічного стану самостійно або в супроводі родичів, законних представників, опікуна на підставі дозволу слідчого на його виписку. Особа, яка за психічним станом не може усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними і становить безпосередню небезпеку для себе і оточуючих, може бути переведена до психіатричної лікарні за місцем порушення кримінальної справи, згідно з діючими нормативними документами, де і знаходиться до рішення суду за цією справою. Це положення поширюється на осіб, які на момент закінчення експертизи звільнені з-під варти.