3) Циклодолова токсикоманія

Циклодол вживають хворі, які вже вживали інші нарко­тичні чи токсичні речовини. Часом його приймають для посилення дії інших препаратів. Циклодол має атропіно- подібну дію, тому може спричинити галюцинаторне сп'я­ніння. Для цього потрібна доза, що в 2-3 рази перевищує терапевтичну. Крім того, циклодол має ейфоризуючу дію, що проявляється через 20-25 хвилин після його прийому. Сп’янілий відчуває приємні поколювання в тілі, руках, що розходяться хвилями, а всі неприємні відчуття і спомини дезактуалізуються. У стані ейфорії хворі спілкуються один з одним, веселяться. Ейфорична фаза триває 30-40 хви­лин, а потім переходить у фазу звуженої свідомості, коли хворі відчувають легкість у тілі, політ, невагомість, пере­бувають у світі яскравих чуттєвих уяв. Такий стан може перейти в циклодоловий делірій - з’являються ілюзії, функціональні галюцинації, викривлюються обличчя ре­альних людей, чуються дзвінки, перед очима пливуть різні кола, а потім при закритих очах хворий «бачить» все, на що здатна його уява. Ці галюцинації після закінчення де­лірію не амнезуються.

Механізми дії інших препаратів також ґрунтуються на ейфоричному ефекті без помітних абстинентних проявів (органічні розчинники, кхат тощо).

Виявлення споживачів наркотиків

Орієнтовні ознаки початку наркотизації окремих осіб - це несподівана різка зміна в поведінці чи характері. Напри­клад, незвична для даної людини працездатність, чи навпаки, різке зниження активності, різкі агресивні спалахи на неви­правдані зовнішні подразники; розслабленість і апатія; стан, який нагадує просте алкогольне сп’яніння (втомле­ність, сонливість, почервоніння і набряк обличчя) без алко­гольного запаху.

У разі прийому конкретних наркотиків (із групи опію, різних видів конопель та інших) у наркомана спостеріга­ється нестримний сміх. Мова позбавлена розумного змісту. В такому стані наркоман втрачає контакт з оточуючими (він впевнений, що вони не розділяють його веселість). З цієї причини він стає злісним і дратівливим. У наркомана може бути і рухове збудження. Абстинснтний стан (наркотичне голодування) протікає важко. При цьому спостерігається різка зміна настрою, інтенсивне пото- і слиновиділення, блювання, біль у м'язах і суглобах, появляється страх на­стання смерті.

Для підлітків характерно: раптова втрата інтересу до навчання, важке пробудження вранці, розсіяність, неуваж­ність, немотивована дратівливість.

У подібних випадках різко проявляється така особли­вість наркоманів, як егоїзм. Вони прагнуть задовольнити свої бажання любими шляхами і засобами, не зупиняючись перед порушенням норм моралі і права. Крім цього, у них спостерігаються й інші соціальні вади - знущання над тва­ринами, безглузде знищення матеріальних і культурних цін­ностей, азартні ігри, хуліганство, статева розпущеність і т. п.

У них відсутнє почуття любові до батьків, повага до вчителів і однолітків. Поряд з цим спостерігається збіль­шення конфліктних ситуацій з близькими, учителями, ро­весниками, зниження продуктивності в різних сферах діяль­ності. Багато з них агресивні і жорстокі.

Якщо людина приймає наркотики тривалий час, у неї з’являються характерні зовнішні ознаки: виснаження, за­гальна дряхлість, передчасна старість і ряд інших ознак (падіння ваги порівняно з нормою, випадіння зубів, обли­сіння, суха шкіра жовтуватого кольору, множинні зморш­ки). Якщо наркотики вводились шляхом ін’єкцій, то на шкірних покривах різних ділянок тіла видні множинні сліди уколів, рубці і шрами.

Знаючи ознаки поведінки наркоманів легко можна ви­явити починаючих споживачів уже під час постановки на облік неповнолітніх і молоді, які схильні до правопорушень, а також осіб із групи ризику. В таких випадках у разі ви­никнення підозри про прийом ними наркотиків їх необхідно направити на обстеження в наркологічний диспансер.

Для закоренілих наркоманів притаманна значна ступінь деморалізації як наслідок дармоїдства і протиправної дія­льності. Виявлення їх на цій стадії не представляє особли­вої складності - часто вони притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення тих чи інших злочинів, чи самі звертаються за медичною допомогою в наркологічний дис­пансер. Своєчасному виявленню осіб, які вживають нарко­тики, можуть сприяти такі непрямі ознаки:

1. Відвідування місць зібрань наркоманів.

2. Підтримка дружніх відносин з особами, які відомі як споживачі наркотиків.

3. Часті немотивовані поїздки в різні місця, де вирощує­ться мак і коноплі.

4. Часті звертання в різні лікувальні заклади з прохан­ням про відпуск тих чи інших сильнодіючих лікарських препаратів.

5. Прагнення зав’язати знайомство з медичними праців­никами (медсестрами, фармацевтами, продавцями аптечних кіосків і т. п.), які стикаються з наркотичними і сильнодію­чими засобами, а також часте звертання до них з проханням про відпуск цих препаратів.

6. Часто помітні ознаки своєрідного сп’яніння без алко­гольного запаху і вживання спиртних напоїв.

Установленню наркоманів допомагає і виявлення відпо­відних предметів: шприців, голок для ін’єкцій, різних пля­шечок із залишками рідких наркотичних речовин, недокурки із залишками гашишу, стерилізатори на кухні, м’ясорубки чи інший посуд із залишками подрібнених коробочок, со­ломки маку і т. п. Крім цього, на прийом наркотиків указу­ють такі ознаки, як прагнення до відокремлення, вибір за­тишних місць під час наркотизації тощо.

Судово-психіатрична оцінка. Наркоманія і токсикома­нія не виключають осудності, якщо не настала глибока де­градація психіки.