§ 15. Маніакально-депресивний психоз

У

Маніакально-депресивний психоз (циркулярне божевіл­ля, циркулярний психоз, маніакально-меланхолічний пси­хоз, циклофренія, циклотимія) відноситься до афективних психозів. Клінічна картина цього захворювання характери­зується послідовним чергуванням маніакальних і депресив­них фаз (іноді спостерігаються тільки маніакальні або тіль­ки депресивні фази), наявністю світлих проміжків (інтермі- сій) між ними і відсутністю у хворих змін особистості. Тривалість хворобливих приступів може бути різною - від місяців до року і більше.

Незважаючи на тривалі дослідження, причина хвороби остаточно не з'ясована. Вважають, що маніакально-дспре- сивний психоз відноситься до спадкових захворювань, що передаються по домінантному типу. Жінки хворіють у два рази частіше, ніж чоловіки. Більш схильні до цього захво­рювання низькорослі, міцної статури, схильні до ожиріння особи. Поширеність маніакально-депресивного психозу ко­ливається від 0,6 до 0,7 випадків на 1000 населення.

^Для маніакальної фази характерна тріада симптомів: підвищення настрою, прискорення темпу мислення, мовне і рухове збудження. Ці симптоми в типових випадках вини­кають у вечірній час і визначають стан хворого протягом всієї маніакальної фази. Хворі жваві, не можуть усидіти на одному місці, постійно звертаються до оточуючих із різни­ми пропозиціями, питаннями, украй настирливі. Життя зда­ється їм прекрасним, навколишнє сприймається у рожевому кольорі, вони всім задоволені, увага не затримується на не­приємних подіях. Вони беруться за будь-яку справу, кож­ному пропонують свої послуги, але нічого не доводять до кінця. Притаманне підвищене відвертання уваги. В цей пе­ріод для них можливі невиправдані фінансові витрати, укладання невигідних для них угод, отримання хабара, во­ни дають обіцянки, які неможливо виконати, вчиняють крадіжки. Хворі не враховують настрій оточуючих і тому нерідко стають безтактними, надокучливими. У них з’явля­ється перебільшене уявлення про свої можливості, здібнос­ті, підвищена самооцінка, аж до утворення маревних ідей величі. У зв’язку з цим хворі звертаються в різні інстанції з проектами, вважаючи себе геніально обдарованими людь­ми, намагаються затвердитися на театральному, літератур­ному поприщі. Спостерігається сексуальна розгальмова- ність, сексуальне збудження, посилення сексуальних потя­гів, що має прояв у характерних розмовах еротичного змісту, еротичному гуморі, статевій розпусті. Така розгальмова- ність посилюється при прийомі алкоголю. Хворобливі роз­лади настрою виражаються й у тому, як хворі відносяться до своєї зовнішності, оформляють свій костюм, зловжива­ють косметикою, носять яскравий, химерний одяг, прагнуть до прикрашання, помітності.

У зв’язку з прискоренням темпу мислення прискорюєть­ся темп мови. Хворі голосно сміються, співають, танцюють, без втоми балакають, але часто не встигають проговорюва­ти всі думки, що з’являються. Говорять вони багато і го­лосно, тому голос стає хрипким. Критики до хворобливого поводження у хворих у маніакальних станах звичайно не ^уває.

Депресивна (меланхолічна) фаза характеризується трі­адою симптомів: зниженим настроєм, уповільненням темпу мислення, мовою і руховою загальмованістю. Знижений настрій може сполучатися з пригніченістю, тужливістю, тривогою. Спостерігається млявість, непевні побоювання, невпевненість, необгрунтована тривога, розгубленість, тяжкі передчуття, неможливість зосередитись, підвищена втома. Відчуття «безвиході» може супроводжуватися почуттям байдужості до здоров’я і долі близьких, що тяжко пережи­вається самими хворими. Поза, обличчя хворих виражають крайню розпач: опущені плечі, скорботна міміка, погляд, що зупинився. Хворі розмовляють тихим голосом, мова уповільнена, односкладово відповідають на запитання, рухи різко уповільнені. Інколи хворі впадають в меланхолічний ступор - лежать без рухів у «позі ембріона». Під впливом зниженого настрою в новому світлі переглядається прожи­те життя, переоцінюються свої вчинки, поводження в ми­нулому. їм здається, що вони погано працювали, непри­стойно поводилися стосовно оточуючих, що вони самі не­гідні люди й усім приносили тільки нещастя. Хворі вважають себе винними перед сім’єю, друзями, суспільст­вом. Вони відмовляються від їжі, наносять собі тілесні ушкодження. У зв’язку з маревними ідеями самопринижен­ня, винності, гріховності у хворих часто виникають думки про самогубство, що нерідко реалізуються в діях. Інколи вони вбивають близьких, щоб «позбавити їх страждань і ганьби», а потім закінчують життя самогубством - це так

зване «розширене самогубство». Описані розлади у хворих у депресивній фазі мають максимальне вираження на сві­танку і у ранкові години, до вечора їхній стан, як правило, поліпшується.

У депресивній фазі виявляються і деякі соматичні зміни: відсутність апетиту, зниження ваги, порушення менстру­ального циклу, сну, зниження потягів.

Періодичність і тривалість маніакальних і депресивних фаз різні, що ускладнює передбачення подальшого перебігу хвороби. Тривалість нападів може коливатись від місяців до року і більше. Світлі проміжки більш тривалі, ніж фази хвороби. Послідовність фаз хвороби не у всіх хворих одна­кова. Можуть переважати маніакальні або ж депресивні фази, що змінюються світлими проміжками.

Прогноз: Маніакально-депресивний психоз відноситься до захворювань із сприятливим прогнозом, оскільки при­ступи хвороби в більшості випадків закінчуються практич­ним видужанням, а хвороба в цілому, навіть при великій кількості приступів і тривалому перебігу, не призводить до скільки-нсбудь значних і незворотних змін особистості і психічного дефекту. Після приступу буває лише стан так званої психічної слабкості. Хворі поза приступами зберіга­ють працездатність і соціальну активність.

Г Судово-психіатрична оцінка. Хворі маніакально-дс- ^ пресивним психозом у період між приступами є психічно повноцінними людьми й у випадку вчинення злочину ви­знаються осудними. Але при коротких світлих проміжках з тривалими хворобливими фазами психозу цих осіб необ­хідно розглядати як таких, що страждають на тяжку психіч­ну хворобу з частими загостреннями хворобливого стану, а, отже, визнавати неосудними. Під час приступу, при симп­томах порушення психіки хворі також визнаються неосуд­ними.

У випадку наявності у хворого в період вчинення діяння загострення захворювання з розвитком психотичного напа­ду втрачається здатність адекватно оцінювати свій психіч­ний стан, критично осмислювати сутність своїх дій, керува­ти своєю поведінкою в цілому. В стані маніакального збу­дження можуть бути нанесені образи оточуючим, здійснені агресивні дії, різні незрозумілі вчинки. У зв’язку з підви­щеною сексуальною збудженістю ці особи можуть здійс­нювати розпусні дії, прилюдно оголювати статеві органи, вдаватись до насильства. Вчинення таких дій в період пси­хічного нападу передбачає неосудність особи.

У депресивній стадії спостерігається загальне зниження розумової і рухової діяльності, хворі у такому стані рідко вчиняють антисоціальні вчинки. їх можуть звинувачувати у крадіжках, халатності, розширеному самогубстві. Такі вчинки здійснюються в стані психотичної депресії, що ро­бить особу неосудною.

У цивільному процесі угоди й інші юридичні акти, укла­дені в стані психозу, визнаються недійсними, а хворі - не­дієздатними.