Розлади свідомості

Свідомість - це складна інтегруюча (об’єднуюча) дія­льність головного мозку, що забезпечує тонку орієнтовану реакцію у місці, часі, власній особистості і готовність до активної цілеспрямованої і планомірної діяльності.

Свідомість - це цілісний процес, вища форма відобра­ження людиною навколишнього середовища (дійсності), що включає усі форми психічної діяльності (відчуття, сприй­няття, уявлення, мислення, увагу, почуття, волю), і регулює взаємовідносини особистості з навколишнім світом.

Коли говорять про ясну свідомість, то припускають, що людина в основному правильно орієнтована, в оточенні, часі, усвідомлює свої дії.

У практичній психіатрії говорять, що хворий перебуває в ясній свідомості в тому випадку, коли він повідомляє пас­портні дані про себе, знає, де знаходиться, якщо він орієн­тований у навколишньому середовищі, у часі, впізнає ото­чуючих, якщо розуміє, осмислює звернені до нього запи­тання і правильно на них відповідає. Навіть тоді, коли в хворого є маревні ідеї, нав’язливі стани, ейфорія або депре­сія, про нього говорять, що він перебуває в ясній свідомості.

Розлади свідомості різні за своїми проявами. Але вони мають і спільні ознаки:

1. Відчуженість від реального світу, яка виражається в нечіткому сприйнятті оточуючого, утрудненні фіксації чи повної неможливості сприйняття, нерідко реальне відобра­жено лише у вигляді окремих незв’язаних фрагментів.

2. Більш або менш виражена дезорієнтація в часі, місці, ситуації, оточуючих особах.

3. Порушення процесу мислення у вигляді незв’язаності з послабленням чи повною неможливістю суджень.

4. Утруднення запам’ятовування подій, які мали місце, і суб’єктивних хворобливих явищ.

Виділяють два основних види розладів свідомості.

Перший вид характеризується вимиканням свідомості різного ступеня виразності: сомноленція, просоночний стан, оглушення, сопор, кома. У основі його лежать будь-які інтоксикації (отруєння токсинами, інфекція, загальне ви­снаження).

Другий вид розглядається як стан потьмарення свідомо­сті: делірій, аменція, онейроїд, сутінковий стан, сомнамбу­лізм, транс, абсанс. У основі його лежать будь-які ендоген­ні причини, що викликають глибокі зміни хімізму в нерво­вій паренхимі (епілепсія, шизофренія, органічні ураження ЦНС, абстиненція та ін.).

Сомноленція - найбільш легкий ступінь порушення свідомості, коли до свідомості доходять тільки сильні по­дразники, а на слабкі немає майже ніякої реакції.

Просоночний стан - нагадує стан людини, яку розбу­дили від глибокого сну і яка ще недостатньо орієнтується в місці і часі.

Оглушення характеризується уповільненням і усклад­ненням усіх психічних процесів. Хворі перебувають у за­бутті, лежать із відкритими очима, рухи їх убогі, бідні. На звичні подразники вони або повністю не реагують, або реа­гують на більш сильні і повторні подразники. Такі хворі бездіяльні, на запитання відповідають із затримкою, одно­складово, неточно. Орієнтація в оточенні ускладнена, став­лення до нього частіше байдуже. Спогади про цей стан у них частково зберігаються.

Сопор - глибокий, патологічний сон, при якому хворі реагують тільки на сильні болючі подразники стогоном або гримасою болю і цілком не реагують на словесні по­дразники.

Кома - повне відключення свідомості без ознак психіч­ної діяльності. До хворого не доходять ніякі подразники зовнішнього світу. Відсутні як безумовні, так і умовні реф­лекси, порушуються серцева діяльність і дихання.

Після виходу хворого зі стану сопору і коми настає повна амнезія. Усі раніше описані стадії відключення свідомості можна спостерігати в зворотному порядку під час виведен­ня хворого з коматозного стану.

4*

99

Делірій характеризується психомоторним збудженням, достатком яскравих, образних зорових галюцинацій та ілю­зій, що мають, як правило, сценоподібний характер, марев­ним тлумаченням навколишньої дійсності (марення пере­слідування, впливу), дезорієнтуванням у часі й оточенні при зберіганні орієнтування у власній особистості. Настрій і поведінка хворих залежать від змісту галюцинацій (бачать страшні фантастичні зображення, великих і дрібних звірів, цілі сцени, при цьому враження таке, що перед очима швидко прокручують кіноплівку з цими страшними бачен­нями). Інтенсивність деліріозних розладів підсилюється

увечері і вночі. Тривалість їх буває від декількох годин до декількох днів. Після закінчення делірію спогади зберігаю­ться лише частково. Спостерігається при алкогольних пси­хозах, інфекціях, інтоксикаціях, травмах.

Лменція розвивається на фоні тяжких інфекційних і хронічних затяжних захворювань, що виснажують. Це стан психічної сплутаності. Клінічно проявляється у втраті орієн­тації в оточуючому, часі і власній особистості, психомотор­ному збудженні. Думки нескладні, плутані. Хворі вимов­ляють уривчасті фрази, набір слів, контакт із ними устано­вити неможливо. Вони розгублені, метушливі, збуджені. Може супроводжуватися уривчастими маревними ідеями і галюцинаціями. Триває аменція від декількох годин до де­кількох тижнів або місяців. Після закінчення спостерігаєть­ся амнезія.

Онейроїд (сновидний розлад свідомості) характеризує­ться напливом фантастичних переживань, що найчастіше переплітаються з реальною дійсністю. У хворих не відзна­чається вираженого рухового збудження. Спостерігається подвійне орієнтування, хворий бачить все ніби з боку. Після закінчення психозу хворі розповідають, що в ті періоди вони були свідками і діючими особами грандіозних подій дійс­ного або далекого, іноді доісторичного минулого (міжкон­тинентальні і міжпланетні подорожі, картини середньовіч­них і атомних війн, загибель світів і їхнє відродження). Цей стан може тривати дні, тижні. Після онейроїду повної амне­зії не настає.

Сутінкове затьмарення свідомості має найбільше су- дово-психіатричне значення. При ньому свідомість ніби звужується і фіксує лише частину явищ, процесів, що від­буваються в довкіллі. На тлі різко перекрученого сприйнят­тя навколишнього виникають яскраві зорові галюцинації, маревні ідеї, що супроводжуються яскраво вираженими хворобливими афективними реакціями страху, гніву, злос­ті, безпричинної люті і т. ін. Зберігається спроможність окремих зв’язаних дій, які самим хворим не усвідомлюють­ся і які мають автоматичний характер (обходять перешко­ди, перелазять через тин, можуть швидко бігти). Іноді бу­вають рухові розлади. При сутінковому стані можуть бути вчинені тяжкі безмотивні протиправні дії. Спогади про ми­нуле відсутні (повна амнезія). Загальним елементом сутін­кового затьмарення свідомості є раптовість настання і при­пинення. Триває воно від декількох хвилин до декількох днів або (рідше) тижнів. Спостерігається при епілепсії, трав­мах головного мозку, патологічному сп’янінні. Спогади про минуле відсутні (повна амнезія).

Сутінкове затьмарення свідомості може протікати і без продуктивної симптоматики (без марення, галюцинацій, афективних порушень) у вигляді сомнамбулізму і трансу.

Сомнамбулізм (снохода, лунатизм) виникає під час сну. Вночі хворий піднімається з ліжка і робить іноді досить складні автоматичні дії: одягається, бродить по кімнаті, піднімається на горище або виходить на вулицю тощо, після чого повертається в кімнату, лягає в постіль і продовжує спати. Свої дії хворі не усвідомлюють, а прокинувшись, нічого не пам’ятають. Буває у дітей і підлітків. Спостеріга­ється у хворих на епілепсію.

Транс виникає в стані, коли хворий не спить. Хворий робить цілеспрямовані дії, про які надалі не пам’ятає.

Лбсанс - короткочасне, але глибоке порушення свідо­мості. Промова або будь-яка дія на час зупиняється, хворий ніби застигає, а потім знову повертається до перерваної діяльності. Спогадів у хворих не залишається.