Розлади вольової діяльності

Під вольовою діяльністю прийнято розуміти такі дії, які спрямовані на досягнення свідомо поставленої мети, що виражається у вчинках, поведінці, жестах тощо. Воля люди­ни лежить в основі її поведінки. Судження про те, що людина думає, переживає, почуває, засновані виключно на її пове­дінці, мовних висловленнях, вчинках, міміці, жестах.

Воля - це спроможність людини до свідомої, цілеспря­мованої або довільної діяльності, спроможність доводити почату справу до кінця, незважаючи на наявні складності і перешкоди.

Всю діяльність людини потрібно розглядати як прояв трьох форм дій: вольових, автоматизованих і інстинктивних.

У складному вольовому акті розрізняють такі фази чи ступені:

а) спонукання до діяльності, що виражається в прагнен­нях і бажаннях (за багатством спонукань ми характеризуємо людину як ініціативну чи безініціативну);

б) усвідомлення ряду можливостей досягнення мети, бо­ротьби мотивів у виборі тих чи інших вчинків і дій і при­йняття рішення (оцінюючи людину, ми говоримо у такому разі: рішуча чи нерішуча);

в) виконання прийнятого рішення, здійснення самих дій (при оцінці людини у такому разі ми говоримо: наполегли­ва чи ненаполеглива).

Автоматизована дія спрямована на досягнення свідомо поставленої мети, але, на відміну від вольової, вона не по­требує зосередження на ній активної уваги. В процесі своєї життєдіяльності людина повторні цілеспрямовані акти до­водить до рівня автоматизованої дії.

В основі інстинктивної діяльності лежать не умовні, а безумовні рефлекси. Інстинктивні дії не супроводжуються свідомою спрямованістю їх до поставленої мети. До них належать дії, які направлені на: задоволення спраги, голоду, самозахист, продовження роду тощо.

У тих випадках, коли усвідомлюється, в чому саме від­чувається потреба, коли ясні мета і шляхи її досягнення, говорять про бажання.

При різних психічних захворюваннях можуть проявля­тися різноманітні порушення вольових функцій. Вони мо­жуть бути переважно поділені на три великі групи: підви­щення, зниження і перекручення (збочення) вольової дія­льності.

Найбільш чітко порушення вольової діяльності виявля­ються при психомоторному збудженні. Воно відрізняється від інших видів збудження (кататонічного) прагненням до діяльності. Хворий не просто збуджений, він постійно пра­гне до діяльності. Його мова перебуваєте повній логічній відповідності до діяльності і ситуації. Його міміка і рухи дуже виразні. Збудження супроводжується підвищеним са­мопочуттям і інтелектуальною продуктивністю. Таке під­вищення вольової діяльності називають гіпербулією. Спо­стерігається в маніакальній фазі маніакально-депресивного психозу.

У депресивній фазі маніакально-депресивного психозу, а також при депресіях іншого походження спостерігається симптом гіпобулії - хворобливого зниження вольової актив­ності, що проявляється в млявості, зниженні рухової актив­ності, деякій нерішучості, бездіяльності, послабленні уваги, збідненні мислення, властивих хворим на неврози. Хворі не виявляють інтересу ні до якої діяльності, годинами сидять в одній позі, на питання відповідають тихим голосом, одно­складовими фразами (зниження сили волі).

Різке ослаблення ініціативи, слабість чи повна відсут­ність спонтанних спонукань називають абулією (відсут­ність сили волі). Спостерігається при органічних уражен­нях головного мозку.

Перекручення (збочення) вольової діяльності (парабу- лія) подані різними симптомами, що у найбільш повному вигляді спостерігаються в рамках кататонічного синдрому (кататонічного ступору і кататонічного збудження), але можуть спостерігатися й окремо.

Нерідко рухова загальмованість набуває форми повного припинення рухів, як би «заклякання», що має назву ката­тонічного ступору. При ньому повністю відсутній контакт

із хворим. Хворі не відповідають на запитання (мутизм), не виконують елементарних завдань і, як правило, не виявля­ють свого емоційного стану, створюючи враження байду­жих, апатичних.

Для кататонічного ступору притаманні певні клінічні симптоми:

а) активний негативізм - хворі роблять протилежне то­му, про що їх просять;

б) пасивний негативізм - хворі не виконують прохань і вимог;

в) симптом «воскової гнучкості» - збереження наданої пози;

г) симптом «повітряної подушки»;

д) симптом «хоботка» - витягнуті вперед у вигляді трубки губи.

Кататонічний ступор потрібно відрізняти від депресив­ного і психогенного ступорів.

Депресивний ступор характеризується тим, що поза хво­рого, вираз обличчя відображають афект, емоцію туги. Хворі зберігають можливість хоча би мінімального контак­ту із зовнішнім світом.

При психогенному ступорі можна вловити наявність емоційних, вегетативних реакцій (вираз страху, переляку, тривожного очікування, прискорення пульсу, пітливість, розширення зіниць).

При депресивному і психогенному ступорі відсутні сим­птоми воскової гнучкості, негативізм, симптоми «повітря­ної подушки», «хоботка».

Іноді кататонічний ступор може переходити- в кататоніч- не збудження. Поведінка хворого характеризується праг­ненням до рухів, але хворий збуджений у межах свого ліж­ка, причому рухові акти одноманітні, стереотипні: хворий підхоплюється, лягає, плескає в долоні, проробляє те саме коло рухів, у яких немає змісту і цільової спрямованості. Кататонічне збудження часто має імпульсивний характер. Контакт із хворим установити, як правило, не вдається. На запитання хворий або зовсім не відповідає, або відповіді його неадекватні, як і вся поведінка.

До перекручення вольової діяльності належать імпуль­сивні явища (імпульсивні дії й імпульсивні потяги), які на відміну від нав’язливостей реалізуються неминуче, без внут­рішньої боротьби й опору і являють велику небезпеку для оточуючих і самих хворих.

Імпульсивні дії вчиняються без контролю свідомості, виникають при глибокому порушенні психічної діяльності. Вони раптові і стрімкі, немотивовані і безглузді. Хворі рап­тово кидаються бігти, стрибають із потягу під час руху, на­падають на людей, бі’ють усіх підряд, руйнують усе, що потрапляє їм під руку. Зненацька починають співати, кри­чати, декламувати, кидаються на підлогу, крутяться, б’ються головою об стіну, калічать себе, намагаються покінчити із собою. Часто хворі це сприймають як підпорядкування якійсь силі, чужій волі.

Імпульсивні потяги - гострі прагнення, які виникають час від часу, опановують розум, підкоряють собі всю пове­дінку хворого, суперечать його інтересам і не можуть ним

контролюватися. До імпульсивних потягів відносяться: дип­соманія, дромоманія, клептоманія, піроманія, «симптом Плюшкіна» (детальніше див. § 28).

Дипсоманія - приступ запою, що виражається в рапто­вому, непереборному потягу до алкоголю.

Дромоманія (вагобондаж, поріоманія) - прагнення до зміни місця, до поїздок, бродяжництва. При цьому хворі не мають ніяких певних цілей, конкретних планів. Виникає в зв'язку з дисфоріями в епілептиків, психопатів, органіків.

Клептоманія - пристрасть до крадіжок, непереборний потяг хворих узяти будь-які предмети, що часто не мають для них ніякої цінності і які надалі викидаються, дарують­ся, повертаються потерпілим. Часто страждають жінки в період менструації, вагітності, статевого дозрівання.

Піроманія - прагнення до підпалу, що робиться без прагнення заподіяти зло, завдати шкоди. Спостерігається в період статевого дозрівання.

«Симптом Плюшкіна» - патологічний потяг до зби­рання і накопичування усіляких викинутих, непотрібних предметів, речей, тари й іншого різноманітного мотлоху. Виникає найчастіше в старечому віці.

До хворобливих порушень вольової діяльності відно­сяться: розлади потягів (інстинктів) у вигляді посилення, послаблення або перекручення(збочення).

Потяги, або інстинкти, являють собою складні безумов­ні рефлекси. Це найбільш елементарні психічні рухи, спря­мовані на задоволення потреб. У нормі вони гальмуються, регулюються (харчовий, статевий, захисний та ін.).

Посилення харчового рефлексу може виражатися в над­мірному вжитку їжі (при олігофренії, старечому недоумст­ві, шизофренії), перекручення (збочення) його - у прагнен­ні до ковтання сторонніх предметів, у вживанні власних екскрементів. Посилення захисного рефлексу призводить до агресивності, послаблення його - до того, що хворі не застосовують ніяких заходів самозахисту при зустрічі з не­безпекою, перекручення - до заподіяння собі ушкоджень. Аномалії статевого потягу можуть виражатися в посиленні (при маніакальних станах) або послабленні (при важких депресіях), а також у перекрученні (у психопатичних осіб та хворих на шизофренію).

97

Статеві збочення (перекручення, перверзії) засновані на розладі статевого інстинкту і зводяться до одержання ста­тевого задоволення не від гетеросексуального (між чолові­ком і жінкою) статевого акту, а від інших дій (гомосексуа-

4. 2—392

5. лізм, садизм, мазохізм, ексгібіціонізм, фетишизм, трансвес- тизм, педофілія, геронтофілія, плюралізм, зоофілія, некро- філія, вуайєризм й ін.) (див. § 28).