Розлади уваги

Увагою називається спрямованість і зосередженість сві­домості людини на тих або інших предметах і явищах зов­нішнього або внутрішнього середовища. Завдяки увазі ви­значений об’єкт усвідомлюється ясно і чітко, все інше ніби відтісняється убік і залишається на периферії уваги.

Ознаки уваги: стійкість (сталість), здатність до переми­кання, об’єм. Розрізняють активну і пасивну увагу. При па­сивній (мимовільній) увазі людина реагує на навколишнє без якогось вольового зусилля, не ставить перед собою пев­них завдань, мети. При активній (довільній) увазі має місце концентрація на свідомо поставленій мсті, без чого досяг­нення її неможливе.

Пасивна увага розладнується не завжди одночасно з ак­тивною. У деяких випадках, при вкрай слабкій активній увазі, пасивна може зберігатися.

Неможливість тривалої концентрації уваги, зосереджен­ня на будь-чому називається відвертанням уваги.

Недостатність концентрації уваги, зосередження на ак­туальних ситуаціях, об’єктах, явищах називається розсію­ванням уваги.

Стани недоумства

Інтелект не є самостійною психічною функцією. Інте­лект - це сукупний результат усіх пізнавальних процесів, сума знань і досвіду та спроможність застосовувати їх у прак­тичній діяльності в сполученні із прагненням до постійного збагачення запасу знань. Це складна психічна функція, яка пов’язана з мисленням, пам’яттю, увагою.

Інтелект - це здатність людини користуватися розумо­вими операціями.

Стійке необоротне порушення, послаблення або зни­ження розумової діяльності називається недоумством.

Недоумство - необоротне збідніння всієї психічної дія­льності, яке супроводжується втратою або зниженням отриманих у минулому знань і навичок, при неможливості або ускладненні в придбанні нових.

В основі недоумства лежать: зниження пам'яті, знижен­ня психічної діяльності, втрата почуття реального, втрата критичного ставлення до себе і оточуючих. Головною якіс­ною ознакою недоумства є втрата здатності до правильних суджень і умовиводів.

Виділяють уроджене (олігофренія) і придбане (деменція) недоумство.

При уродженому недоумстві має місце недорозвинення головного мозку в результаті внутрішньоутробних ушко­джень і захворювань у ранньому дитячому віці. Спостеріга­ється нездатність до абстрактного мислення, запас слів об­межений, мова недорозвинена, пам’ять послаблена, прак­тичні навички набуваються складно, емоції відсутні.

Придбане (набуте) недоумство виникає в результаті пе­ренесених захворювань, наслідком чого є органічні ура­ження головного мозку.

Причинами набутого недоумства можуть бути травми, пухлини, запальні процеси, атеросклероз, судинні захворю­вання головного мозку, інфекції (сифіліс, менінгіт, енцефа­літ), інтоксикації (алкоголізм, наркоманія), дистрофічні процеси в паренхімі головного мозку (шизофренія, епілеп­сія, сенільні психози тощо). Залежно від нозологічної при­роди захворювання виділяють: сенільне, паралітичне, трав­матичне, епілептичне й інші форми недоумства.

При деменції хворі втрачають спроможність правильно оцінювати ситуацію, відокремлювати головне від друго­рядного, логічно мислити, узагальнювати й аналізувати.

За ступенем вираження виділяють тотальне, або повне, і лакунарне, осередкове, або часткове, недоумство.