Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України

А. І. Марчук

СУДОВА

психіатрія

Навчальний посібник

Київ • Атіка • 2003

ББК 56.148я73

мзо

Схвалено Вченою радою НАВСУ (Протокол № 4 від 2 квітня 2002 р.)

Рецензенти:

Дідківська С. П. доктор медичних наук, професор кафедри кримі­налістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Жабокрицький С. В. кандидат медичних наук, провідний науковий співробітник Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та нарко­логії.

Марчук А. І.

МЗО Судова психіатрія. Навчальний посібник - К.: Атіка, 2003.- 240 с.

ІБвИ 966-8074-38-6

Навчальний посібник написаний на основі навчальної програми з курсу «Судова психіатрія» і призначений для студентів юридичних вузів та факультетів, а також практичних працівників, яким необхід­ні знання з судової психіатрії в їхній юридичній практиці. На основі сучасних наукових даних висвітлюються такі питання, як предмет та завдання судової психіатрії, правове положення та організаційні основи судово-психіатричної експертизи, основи загальної психопа- юлоіії, особливості клінічних проявів, а також судово-психіатрична оцінка окремих форм психічних захворювань.

ББК 56.148я73

ISBN 966-8074-38-6

<0 А. І. Марчук. 2003 © Видавництво «Атіка». 2003

ВСТУП

Злочини проти життя та здоров’я людини є найтяжчим злом на землі. їх соціальна небезпека - украй велика. Без­упинна робота в різних напрямах проводиться в нашій країні правоохоронними органами за активної підтримки широкої громадськості з метою їх попередження, а якщо злочин вчи­нено, робиться всс необхідне для його розкриття та розсліду­вання, притягнення винних до відповідальності.

У ряді випадків психічно хворі й особи з психічними від­хиленнями вчиняють суспільно небезпечні діяння, що за своїм характером підпадають під ознаки діянь, передбачених різними статтями Кримінального кодексу України. Це накладає особли­ву відповідальність на правоохоронні органи щодо виявлення причин, що спричиняють вчинення такими особами суспільно небезпечних діянь, та щодо попередження останніх.

Цивільно-правові відносини, з приводу яких виникають різ­номанітні спори, можуть стосуватись будь-яких сторін людсь­кого життя. Слідчі, судді, прокурори, адвокати при їх розгляді повинні професійно володіти необхідними правовими знання­ми, а також вміти застосовувати знання суміжних спеціаль­ностей і ефективно використовувати допомогу спеціалістів різних галузей знань, у т. ч. і судової психіатрії.

У виявленні, розкритті та розслідуванні злочинів, при роз­гляді майнових, трудових та сімейних справ особливого зна­чення набувають знання про властивості й ознаки особи, пси­хологію людської поведінки взагалі та особливості психіки окремої особи зокрема. Такі знання допомагають точно вста­новити формування злочинного умислу, вибір способу та за­собів вчинення злочину, його підготовки та приховування слі­дів, визначити дійсні мотиви тієї чи іншої поведінки особи тощо.

У юридичній практиці нерідко виникають питання, що пов’язані з встановленням психічних порушень у окремих пі­дозрюваних, обвинувачених, потерпілих, свідків, цивільних позивачів і відповідачів. Судова психіатрія, як окрема галузь медицини, розглядає психічні захворювання в їх специфічно­му відношенні до питань кримінального і цивільного права, дає юристам необхідні знання про різні види психічних захво­рювань і їх судово-психіатричну оцінку, способи їх виявлення

З

і діагностики, симуляцію і дисимуляцію подібних розладів тощо.

Неухильне дотримання працівниками органів дізнання, слідства, прокуратури і суду правових положень Криміналь­ного, Кримінально-процесуального, Цивільного і Цивільно- процесуального кодексів щодо психічно хворих і осіб із пси­хічними відхиленнями - підозрюваних, обвинувачених, свід­ків, потерпілих, цивільних позивачів і цивільних відповідачів, а також осіб, що відбувають покарання і захворіли у місцях позбавлення волі,- грунтується на охороні основних прав, свобод і обов’язків громадян, гарантованих Конституцією України.

Увага правосуддя до особистості підозрюваних, обвинува­чених, засуджених, свідків і потерпілих, цивільних позивачів і цивільних відповідачів визначає і те значення, що надають судово-психіатричній експертизі суд і слідчі органи.

Відповідно до законодавства проведення судово-психіат­ричної експертизи є обов’язковим в усіх випадках, коли у слідчого і суду виникає сумнів щодо психічної повноцінності обвинуваченого, підозрюваного, свідка і потерпілого, засудже­ного, цивільного позивача чи цивільного відповідача (ст. 76 КПК України).

Основними завданнями при вивченні судової психіатрії у вищих юридичних навчальних закладах є:

• ознайомлення студентів з предметом судової психіатрії, її завданнями, законодавчими і процесуальними положеннями проведення судово-психіатричної експертизи;

• вироблення знань про види, порядок призначення і про­ведення судово-психіатричної експертизи в кримінальному і цивільному процесах;

• навчання досконалому оволодінню і професійному осми­сленню понять осудності, неосудності, дієздатності, недіє­здатності та правильному їх використанню у повсякденній практиці;

• навчання грамотного формулювання тих питань, що ви­носяться на вирішення судово-психіатричної експертизи, та об’єктивного оцінювання висновків експертизи;

• формування принципових уявлень про особливості судо­во-психіатричної експертизи осіб різного віку та за різних за­хворювань;

• навчання розпізнаванню основних проявів психічних за­хворювань і роїладів, які найчастіше трапляються в судово- слідчій пракшці, та їх судово-психіатричної оцінки;

• формування знань про підстави, за якими необхідно обо- в’язково призначити судово-психіатричну експертизу, а також про права й обов’язки психіатрів-експертів і працівників слід­чих органів в організації і проведенні судово-психіатричної експертизи;

• прищеплення студентам навичок правильної поведінки з психічно хворими, ознайомлення з досвідом роботи судово- психіатричних експертних комісій, їх документацією.

Навчальний посібник складається із вступу, 31 параграфу і висновку. Він написаний відповідно до гем, що передбачені навчальною програмою дисципліни «Судова психіатрія» для студентів Національної академії внутрішніх справ України.

У навчальному посібнику послідовно викладено основні загальнотеоретичні та організаційно-правові питання судової психіатрії та судово-психіатричної експертизи: предмет та за­вдання судової психіатрії, проблема неосудності і недієздат­ності, особливості обстеження обвинувачених, засуджених, свідків і потерпілих, аналіз видів судово-психіатричної екс­пертизи та її місце в кримінальному і цивільному процесах, роль примусових заходів медичного характеру в попередженні суспільно небезпечних діянь психічно хворих. Описано відо­мості про будову нервової системи і вищу нервову діяльність, розкрито причини та наслідки психічних захворювань, основи психопатології, висвітлено клінічні ознаки та подано судово- психіатричну оцінку основних психічних захворювань, що найчастіше зустрічаються в судово-исихіатричній та судово- слідчій практиці.

§ 1. Предмет і завдання судової психіатрії

У перекладі з грецької «психіатрія» означає лікування психіки («психс» - душа, «ятрео» - лікувати). Сьогодні під психіатрією розуміється галузь медичної науки і практики, що займається вивченням етіології, патогенезу, клінічних ознак, діагностикою, профілактикою і лікуванням психічних захворювань, а також медико-соціальною реабілітацією осіб, які страждають на психічні захворювання.

Судова психіатрія - це спеціальний і самостійний роз­діл психіатрії, який вивчає різні психічні розлади стосовно питань кримінального і цивільного права, кримінального і цивільного процесу. На підставі висновку судових психіат­рів приймаються процесуальні рішення - виносяться по­станови, ухвали, вироки.

Оцінюючи психічний стан обвинувачених, потерпілих і свідків у кримінальному процесі чи позивачів і відповідачів у цивільному процесі судові психіатри-експсрти повинні не тільки установити наявність чи відсутність психічних роз­ладів, але й правильно діагностувати захворювання, а також вирішити питання про засоби лікування. Вирішуючи питан­ня про осудність, експерт повинен визначити можливість обвинуваченого усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними в момент вчинення правопорушення. При психіатричній експертизі свідків і потерпілих оцінюється їх здатність правильно сприймати події і давати щодо них по­казання. В цивільному процесі для установлення дієздат­ності психіатр повинен з’ясувати, чи може підекспертний розуміти значення своїх дій чи керувати ними. При обсте­женні засуджених установлюється їх можливість відбувати покарання. Різнобічність, складність і відповідальність зав­дань, які стоять перед судовими психіатрами, вимагають від них особливої чіткості методологічних підходів.

Судова психіатрія - це наука, яка найтіснішим чином пов'язана з психологією, філософією, правовими і медич­ними науками. Вона невіддільна від загальної психіатрії, але мас свої особливі завдання.

Будучи наукою медичною і залишаючись у системі охо­рони здоров’я, судова психіатрія вивчає психічні розлади з метою сприяння правосуддю і зміцненню законності. Вона має справу з тими розладами психічної діяльності, встанов­лення яких у кримінальному чи цивільному судочинстві

спричиняє настання специфічних правових наслідків - звіль­нення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного характеру, визнання дого­вору недійсним тощо.

Судова психіатрія покликана, з одного боку, допомагати слідству і суду дотримувати гуманного принципу закону - не вважати суспільно небезпечні діяння психічно хворих злочинами, а психічно хворих, які скоїли суспільно небез­печні діяння,- злочинцями; з іншого боку - не допускати випадків, коли психічно здорова особа, що вчинила злочин, могла б ухилитися від заслуженого покарання, симулюючи психічне захворювання.

У загальному розумінні, предмет судової психіатрії становлять психічні розлади, що мають правове значення у кримінальному та цивільному судочинстві.

Коло питань, які досліджуються судовою психіатрією, визначається переважно тими практичними завданнями, що ставляться перед нею. До них належать:

1. експертні обстеження і надання висновків про осуд­ність чи неосудність осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності і породжують сумнів у їхньому психіч­ному здоров’ї в слідчих органів і суду, а також про психіч­ний стан цих осіб у період проходження експертизи;

2. визначення психічного стану засуджених, що виявля­ють ознаки психічного розладу під час відбування пока­рання, і надання висновку про застосування до них необ­хідних медичних заходів;

3. визначення психічного стану свідків і потерпілих, якщо виникають сумніви щодо правильного сприйняття ними, фіксації, утримання та відтворення обставин, очевид­цями яких вони були;

4. обстеження і надання експертних висновків з питань дієздатності осіб, щодо психічного здоров’я яких у суду в цивільному процесі виникають сумніви;

5. попередження суспільно небезпечних дій психічно хворими, у тому числі шляхом застосування примусових заходів медичного характеру відносно неосудних, і осіб, які захворіли на психічну хворобу після вчинення зло­чину.

Для вирішення завдань, що стоять перед судовою психі­атрією, необхідні визначені методологічні позиції, оскільки в цій діяльності перетинаються інтереси особи і суспільст­ва, які не завжди збігаються. З одного боку, це захист прав людини, а з іншого - захист суспільства і кожної в ньому людини від небезпечних дій психічно хворих і аномальних осіб.

Відповідно до завдань судово-психіатричної експертизи судова психіатрія розробляє принципи судово-психіатрич- ної оцінки окремих психічних захворювань - психіатричні критерії, на підставі яких робляться висновки про неосуд­ність, недієздатність, вибір тих чи інших примусових захо­дів медичного характеру відносно психічно хворих, що вчинили суспільно небезпечні дії.

Таким чином, судова психіатрія займає особливе місце в межах загальної психіатрії і є самостійним розділом науки і практики, який вбирає в себе різноманітний комплекс да­них про патологію психічної діяльності людини.