9. Розв'язання проблем психології педагогічного менеджменту в теорії управління та соціальній психології

Користуючись періодизацією менеджменту, яку запропонували Ф. Та Л. Гілбрети, зазначимо, що найдовшим був традиційний етап в історії менеджменту: з давніх часів аж до XVI - XVII ст., коли в результаті промислової революції почали створюватися великі підприємства Наступний етап - перехідний (або систематичний) притаманний періоду формування ринкових відносин, розвитку промисловості, будівництву торгових і транспортних підприємств.

Роберта Оуена можна вважати новатором ранньої системи управління. Він був вдалим фабрикантом, виробником текстилю, разом з тим він був хорошим управлінцем, наділеним неабиякими здібностями розпізнавати людей, бачити їхні індивідуа­льні можливості й професійні якості. Американські бізнесмени вважають 1886 рік початком третього етапу менеджменту: наукового(Генрі Таун з доповіддю "Інженер у ролі економіста")

Cформувалися і виокремилися в першій половині XX ст. декілька відносно самостійних напрямків (моделі, концепції, школи) управлінської діяльності.

Америк. інженер-механік Фредерік Тейлор вважається родоначальником наукового управління. Він був переконаний, що об'єктом управління повинна бути максимальна гарантія розквіту роботодавця в поєднанні з максимальним процвітанням кожного найманого робітника. Його концепція орієнтувалася не на маси, а на конкретного робітника, розглядаючи його як об'єкт вивчення. Економічні стимули (тобто гроші) є для робітника, на думку Ф. Тейлора, найважливішими. Отже, Ф. Тейлор надавав перевагу зовнішній стороні мотивації. Внутрішня сторона мотивації, що пов'язана з інтересами, ідеалами, ціннісними орієнтаціями працівника, залишалася поза увагою дослідника. Не приділяв Ф. Тейлор певної уваги і психофізіологічним проблемам праці.

Френк і Ліліан Гілбрети - Л. Гілбрет приділяла велику увагу психологічним аспектам управління, відстоювала принципи добробуту окремого робітника, була прихильницею правильного застосування ідей наукового управління, що, на її думку, дозволяє людям повністю використовувати свій потенціал. Праця «Психологія управління(1-ша в світі книга).Представниками школи наукового управління було поставлене питання про відокремлення функцій управління (планування, контроль тощо) від чисто виконавських функцій, що сприяло визнанню управління як самостійної діяльності. В той же час теорія наукового управління мала і свої обмеження: спрощені припущення щодо мотивації; розгляд робітника як частини машини; авторитарне керівництво; недооцінка ролі вищих управлінців; ігнорування взаємовідносин між організацією і навколишнім середовищем.

Школа адміністративного менеджменту в першу чергу пов'язана з ім'ям відомого французького інженера Анрі Файоля, який виокремив психологічні чинники збільшення продуктивності праці, такі як єдність керівництва, підкорення особистих інтересів загальним, ініціатива та інші. Принципи управління(14): розподіл праці, дисципліна, повноваження і відповідальність, єдиноначальності, єдності напряму і єдиного плану роботи для всіх, підпорядкування особистих інтересів загальним, винагороди, «справедливість» , «централізація» і скалярний ланцюг (ієрархія),«порядок», тривалості перебування персоналу на посаді, стабільності складу персоналу, ініціатива , корпоративного духу.

Адміністративний менеджмент - це управління, що спирається не стільки на особисті якості індивідів, скільки на інститути і встановлений порядок. Назване управління передбачає відповідальність керівників за розвиток організації, робить наголос на функціональному змісті вищого керівництва, стверджує, що управління - це професія, якій можна навчатися і котра сприяє вдосконаленню.

Серед західних дослідників яскравими представниками концепції людських відносин були М П Фоллетт і Е Мейо. Мері Паркер Фоллетт - спільній діяльності людей, спрямованої на розробку планів та їх практичну реалізацію; прояву ініціативи з боку індивідів, їх вмінню приймати рішення і втілювати їх у життя; використанню потенціалу всіх членів суспільства; конфлікти та лідерство.