8. Розвиток ідей психології управління в надрах соціології

Психологічні школи в соціології представлені, в першу чергу, такими іменами, як Г. Лебон, Г. Тард, Ч. Кулі та ін.

Фр.соціолог, психолог Гюстав Лебон вважається одним з основоположників концепції "психологія натовпу".Відстоював позицію расового визначення, расової належності у розвитку цивілізації, яку розглядав як продукт інтелектуально творчої еліти. Виступав проти всіх форм соціальної рівності та демократії, доводячи при цьому, що всі досягнення цивілізації є результатом діяльності еліти. Натовп приходить на зміну еліті, що може призвести до загибелі цивілізації. Сформулювавши концепцію масового суспільства, ототожнює масу з натовпом, характеризуючи його як сліпу, руйнівну силу, де індивіди втрачають почуття відповідальності, потрапляють у владу догматизму, нетерпимості, всемогутності, тому що ними управляє закон "духовної єдності народу".

Габріель Тард продовжує розвивати концепцію масового суспільства. У своїй основній праці "Закони наслідування" досліджує індивіда та його роль в суспільстві, підкреслює важливу тезу про те, що суспільство є продуктом взаємодії індивідів.. Між індивідом і реальністю існують суперечності, які намагається подолати з допомогою створеної теорії наслідування, тобто процесу повторення різних форм соціального буття.

Науковий інтерес амер.соціолога Чарльза Хортена Кулі - суспільство як психологічний організм, що існує як цілісність завдяки тісній взаємодії між індивідами, соціальними спільнотами, верствами і суспільством. Основа взаємодії обумовлюється психічною природою людини. Суспільство не може існувати без психічних реакцій, почуттів, взаємних оцінок людини людиною. Ч. Кулі належить важливе для психології управління вчення про первинну групу, причиною формування якої є взаємовідносини між індивідами. На думку Ч. Кулі, первинні групи становлять основу суспільства; саме тут відбувається соціалізація індивіда, формування його власного світосприйняття, соціального досвіду, пізнання соціальної дійсності, ідеалів, цінностей. Він першим вводить в науковий обіг поняття комунікації, яке визначає як механізм існування та розвитку людських відносин.

Макс Вебер - видатний німецький соціолог, зробив певний внесок у пошук подальших способів ефективного управління організаціями. Дав характеристику бюрократичному управлінню. Бюрократію він розглядав як систему, що управляється не на основі особистих оцінок, а у відповідності з точним слідуванням індивідів певним правилам і процедурам. Великого значення він надавав просуванню співробітника по ієрархічній драбині. Це сприяє професійному росту працівника, формуванню почуття лояльності до організації. Він радив приділяти увагу чинникам, котрі сприяли б мотивації робітників. Це, на думку М. Вебера, сприяє підвищенню виробництва праці; дотриманню чіткої ієрархічної структури: дотриманню структури повноважень: право прийняття рішення різного ступеня важливості; дотримання раціональності, тобто використання найбільш ефективних засобів виконання завдань організації. Бюрократичне управління, так само як і попередні концепції, має як позитивні, так і негативні сторони. Щодо обмежень, то тут слід звернути увагу на зайву регламентацію процесу праці, ігнорування міжособистісних стосунків і значення персоналу, обмежену гнучкість у прийнятті управлінського рішення. Позитивний бік бюрократичного управління полягає у формулюванні правил добору і просування в структурі кар'єри, усунення суб'єктивних рішень, певна об'єктивність оцінювання результатів роботи і професійного росту.