7. Зародження та розвиток ідей психології управління в надрах ф: російська та українська філософська думка.

Василь Татищев - форми правління залежать від ряду об'єктивних умов: місця розташування, території, становища населення. Демократія можлива лише в невеликій за своєю територією державі. Іван Посотков всі надії покладав на царя, на тотальну державну регламентацію виробництва, праці, багатьох сторін життя.

Михайло Ломоносов прославляв у своїй творчості державний устрій Петра Першого, застерігав державних мужів від порушення законів, вказував на порядні взаємостосунки з підданими, чиї пороки потрібно виправляти навчанням, терпінням і працею. Ставить його як приклад. Денис Фонвізін тільки освічене правління дасть реальну можливість здійснити необхідні реформи. Його просвітницькі ідеали конкретизувалися в творах, у вигляді ретельно розробленої політичної програми, в якій він підкреслював, що необмежена влада - причина занепаду націй. Тільки закон, обов'язковий як для підданих, так і для монарха, може бути надійною гарантією не появи такої форми правління, як деспотія, обмеження самодержавної влади в Росії. Олександр Радищев не ідеалізує Петра Першого - монарха. Визнаючи його заслуги великими, в той же час ставить питання про особисту свободу людини, яке в покріпаченій Росії того часу набуло гострого політичного змісту. Саме тому є цілком закономірним той факт, що письменника цікавлять взаємостосунки між представниками суспільства.

Вже в Київській Русі відбувалося становлення і формування системи управління:в «Повчаннях» В. Мономаха йдеться про роль і місце керівника (князя) в суспі­льстві, про його професійні й особистісні якості й здібності, взаємодію з підданими. Князь не тільки сам не повинен чинити беззаконня, а й «служивим» заборонити його творити.Григорій Сковорода - шлях до ідеального суспільства пролягає через серце людини, її самовиховання, мораль, творчу працю. Запорука людського щастя, за Г. Сковородою, у самопізнанні, виявленні своїх здібностей, своїх природних нахилів. Ідея "сродної праці" - природний нахил до певного виду діяльності. Щасливою людина буде лише тоді, коли співпадають її задатки з обраною сферою діяльності. Палко відстоює рівність між людьми незалежно від соціального становища. Ідеальна держава позбавлена зла, користолюбства, наживи, зажерливості. М. Костомаров стверджував, що людське життя та існування будь-якого суспільства підкоряється Божим законам. Народи, які утверджували віру в Бога, жили в умовах рівності й свободи, досягли успіху. А занепадали ті народи, які мали вельмож і панів, які забули про Бога. П. Куліш розглядав людину, суспільство, світ в цілому через призму "внутрішнього" і "зовнішнього", де "внутрішнє" - це "серце", а "зовнішнє" - це "голова". Т. Шевченко розумів державу та її устрій не як абстрактне поняття, а як такий суспільний лад, коли добро переможе зло, коли люди стануть вільними і утвердяться гуманні відносини між ними. Михайло Драгоманов - погляди на управління державою пронизує ідея свободи і децентралізації, ідея громадянського суспільства, тобто добровільної організації гармонійно розвинутих особистостей, громад, товариств, країв на засадах автономії й федералізму. В державній централізації він вбачав причину зла, насильства над людиною та інших негараздів. Михайло Грушевський висував ідею демократичної держави як форми правління, яка забезпечує свободу особи як складової частини маси. При цьому історик виставляв на перший план народ, а не особу. Загалом, він підтримував ідею української автономії на чесній справедливій федерації з Росією, однак під натиском подій обґрунтовує проголошення національної незалежності та суверенітету України. В'ячеслав Липинський ідеологію української держави будував на давніх народних традиціях, зокрема на державному досвіді гетьмансько-козацьких часів і високій етнічній культурі хліборобської спільноти. Для створення держави потрібна сильна влада в руках однієї людини. Форма правління - спадкова монархія на чолі з гетьманом, влада якого обмежувалась законами.