64. Форми й типи поведінки людини в ситуації конфлікту

В психологічній літературі описані такі форми перебігу конфлікту:

1. Відкритий конфлікт. Він характеризується очевидним, яскраво вираженим, емоційно насиченим зіткненням сторін.

2. Прихований конфлікт (реальні розбіжності приховуються учасниками конфлікту за зовні бездоганними формами взаємовідносин).

3. "Сліпий" конфлікт (один або обидва учасники взагалі не усвідомлюють його наявності; про такий конфлікт знають всі, крім тих, хто безпосередньо його породжує).

4. "Невідомий " конфлікт (реальні суперечності затушовуються; на поверхні стосунків залишається слабко виражена неприязнь).

Для кожної форми перебігу конфлікту характерні свої специфічні форми поведінки й взаємовідносини людей. Коли конфлікт знаходиться ще в прихованому стані, надзвичайно важливо вловити момент усвідомлення ситуації як конфліктної, тобто момент розуміння того, що протиріччя, яке виникло, за даних умов та із застосуванням звичайних методів, вирішити неможливо.

Щодо відкритої форми конфлікту, то в цьому випадку кожна з сторін розцінює власні ресурси як значні і вважає, що є резерв їх посилення. Цей момент в розвитку відносин є дуже важливим, адже саме тут приймається рішення відносно характеру взаємодії. Результат багато в чому залежить від того, як опоненти переживають конфліктні ситуації, наскільки сильною є ділова основа і як вона домінує над емоційною.

В психології виокремлено п'ять основних типів поведінки людини в ситуації конфлікту, в основу яких покладена система, котру називають методом Томаса-Кілмена . Система дозволяє створити для кожної людини свій власний тип поведінки в розв'язанні конфлікту. Коротко опишемо кожен із названих типі в.

1. Конкуренція. Цей тип поведінки може бути ефективним у тому разі, коли людина наділена певною владою (людина знає, що її рішення чи підхід в даній ситуації є правильними, і вона має можливість наполягати на них). Однак цей тип не варто використовувати при особистих стосунках - він може викликати відчуження

2. Уникання (втеча). Названий тип поведінки можна використовувати тоді, коли зачеплена проблема, що є не дуже важливою для людини, коли вона не хоче витрачати сили на її вирішення або коли відчуває, що перебуває у безнадійному становищі. Цей тип також рекомендують у тих випадках, коли індивід відчуває себе неправим і передчуває правоту іншої людини, або коли ця людина наділена більшою владою.

3. Пристосування. Людина може використати цей підхід, коли результат справи надзвичайно важливий для іншої людини і не дуже суттєвий для неї. Цей тип є корисним також і в тих ситуаціях, коли особа не може отримати верх, оскільки інша людина наділена більшою владою: таким чином індивід іде на поступки й погоджується з тим. чого хоче опонент

4. Співробітництво. Даний тип поведінки спрямований на пошук рішення, яке б задовольняло інтереси всіх сторін. Дотримуючись цього типу поведінки, людина бере активну участь у розв'язанні конфлікту і захищає свої інтереси, але прагне при цьому співпрацювати з іншою людиною. Порівняно з іншими підходами до конфлікту цей тип вимагає тривалішої роботи, оскільки особа спочатку «викладає на стіл» потреби, турботи та інтереси обох сторін, а потім обговорює їх.

5. Компроміс. Цей тип поведінки характеризується тим, що проблема врегульовується шляхом взаємних поступок. Одна із сторін поступається у чомусь, інша людина теж у чомусь поступається, і в результаті, можна дійти спільного розв'язання. Цей тип поведінки є найефективнішим у тих випадках, коли обидві сторони хочуть і прагнуть одного й того самого, але знають при цьому, що одночасно це є для них нездійсненним.