62. Сутність і види конфліктів в організації

Під конфліктом прийнято розуміти зіткнення протилежних поглядів, інтересів і дій окремих людей та їх груп. У конфлікт переростає не будь-яка суперечність, а, як правило, така. в якій представлені найбільш суттєві потреби, прагнення, інтереси, цілі людей, соціальний статус особистості, її престиж. Небезпека конфліктів полягає в тому, що вони супроводжуються різкими негативними емоціями. Якщо конфлікт не вирішується своєчасно, це може призвести до неврозів, хворобливих станів, стійкого розладу стосунків між людьми.

Будь-який конфлікт починається з конфліктної ситуації, яка складається з учасників конфлікту (опонентів) і об'єкта конфлікту, тобто тої реально існуючої об'єктивної причини, з-за якої опоненти вступають в «боротьбу» Початком конфлікту є інцидент, тобто дія, що спрямована на створення конфлікту. В. Зазикін та А. Чернишев відзначають, що між об'єктом конфлікту та інцидентом існує такий зв'язок, як між причиною і приводом. Для прикладу, причиною конфлікту може бути неправильний стиль керівництва колективом, а приводом для розгортання конфлікту може слугувати інцидент, що виявився у прояві нетактовності, грубості по відношенню до працівника (працівників), або різка емоційна реакція на критику. З наведеного прикладу видно, що конфліктна ситуація та інцидент в певному розумінні незалежні: конфліктна ситуація може визначатись об'єктивними обставинами, а інцидент - виникати випадково; конфліктна ситуація може також створюватись спеціально, заради досягнення певних цілей, а інцидент може виникнути і без спеціаль­ної цілеспрямованої роботи, в силу психологічної несумісності. Отже, конфліктна ситуація будь-якого типу може поєднуватися і співпадати з будь-яким видом інциденту. Під час інциденту одна із сторін починає діяти всупереч інтересам іншої сторони. Якщо протилежна сторона відповідає тим самим, то конфлікт із потенційного переходить в актуальний. Дослідники виокремлюють також предмет конфлікту, тобто ту внутрішню причину (наприклад, особиста неприязнь працівника до керівника, чи навпаки), яка є у кожного опонента, що вступає в конфлікт.

Поширеною є класифікація конфліктів в організації за безпосередніми причинами. За названою ознакою виокремлюють наступні види конфліктів:

1. Конфлікти, викликані інформаційними причинами (відсутність або брак інформації; хибна інформація; відмінності у розумінні важливості інформації; відмінності в інтерпретації інформації; відмінності в порядку та способах оцінки інформації).

2. Конфлікти інтересів (відсутність збігу виробничих інтересів; відсутність збігу особистісних інтересів);

3. Конфлікти, викликані особливостями спілкування (виразні емоції; хибне тлумачення та стереотипність мислення; відсутність зворотного зв'язку; часто повторювана негативна поведінка тощо);

4. Організаційно-структурні конфлікти (нерівність у питаннях влади та авторитету, відсутність необхідного часу, наявність фізичних, географічних та інших чинників, що гальмують співробітництво, тощо);

5. Конфлікти систем цінностей (відмінності в критеріях оцінки ідей та поведінки; розбіжності в цілях та ідеалах тощо).

За ознакою "об'єктивність - суб'єктивність причини" конфлікти поділяють на 1) ділові та 2) емоційні. В основі ділового конфлікту лежить цілком конкретна об'єктивна причина, пов'язана з трудовою діяльністю в організації. До таких конфліктів можна віднести конфлікти, що викликані суперечностями в організації праці, стилі керівництва тощо. Емоційний конфлікт протікає в формі перманентне ворожих стосунків між його учасниками, для яких причина знайдеться завжди. Джерела емоційних конфліктів криються, в основному, в особистих якостях опонентів, їх психологічній несу­місності. Тут потрібно відмітити, що будь-який діловий конфлікт може перетворитись в емоційний, тобто об'єкт конфлікту сам по собі втрачає свою значущість для опонента. В цьому криється найбільша небезпека, закладена в ділових конфліктах - можливості їх перетворення в емоційні.

Часто конфлікти класифікують за формою їх вияву ( в іншій інтерпретації - за об'ємом, обсягом). В цьому випадку розрізняють внутрішньо-особистісний, міжособистісний, конфлікт між особистістю й групою, міжгруповий, внутрішньо-груповий та міжорганізаційний конфлікт.

1). Внутрішньо-особистісні конфлікти - це конфлікти усередині людини, які виникають у результаті того, що вимоги організації не узгоджуються з особистісними потребами чи цінностями співробітника, а також у відповідь на перевантаження, суперечливі вимоги тощо.

Цікавою є класифікація внутрішньо-особистісних конфліктів відомого американського психолога К, Левіна. Ним виокремлюється три види внутрішньо-особистісних конфліктів.

"Наближення - наближення" - це ситуація, коли індивіду доводиться вибирати між двома в однаковій мірі привабливими альтернативами, що вимагають протилежних дій.

"Наближення - віддалення ". В цьому випадку одна й та ж ціль є для індивіда в однаковій мірі привабливою й непривабливою.

"Віддалення - віддалення ". За таких обставин людина вимушена вибирати між двома в однаковій мірі не привабливими альтернативами. Інших варіантів немає.

2). Міжособистісні конфлікти у сфері управління та виробництва можуть виникати через домагання на обмежені ресурси, капітал, робочу силу, використання устаткування, вакантну посаду, через відмінність характерів.

3). Конфлікти між особистістю й групою виявляються як протиріччя між очікуваннями або вимогами окремої особистості й сформованими в групі нормами поведінки й праці. Вони виникають через неадекватність стилю керівництва рівню зрілості колективу, через невідповідність компетентності керівника і компетентності фахівців колективу, неприйняття групою морального складу і характеру керівника.

4). Внутрішньо-групові конфлікти. За такої ситуації всі члени групи постають в якості учасників конфлікту. Приєднуючись до тієї чи тієї сторони, люди утворюють мікрогрупи, які у процесі самого конфлікту діють як єдиний суб'єкт.

5). Міжгрупові конфлікти — це конфлікти усередині формальних груп колективу (наприклад, адміністрація і профспілки), усередині неформальних груп, а також між формальними і неформальними групами.

6). Міжорганізаційні конфлікти розгортаються як конкуренція між організаціями. Як правило, носіями та виразниками таких конфліктів є власники та керівники вищої ланки, рядові співробітники дуже рідко втягуються в такі конфлікти.