58.Призначення, функції та види переговорів

Переговори як образ мислення та організація життєдіяльності притаманні не для всіх соціально-економічних, політичних та управлінських моделей суспільства. Для прикладу, адміністративно-командні системи використовують переговори лише як виключну форму взаємодії.Погодження інтересів можна і потрібно вирішувати засобами переговорів, призначення яких, по-перше, розв'язувати спірні питання, а по-друге, співпрацювати. І те й інше призначення спрямоване на те, аби домовитись, обговорити проблему, яка становить спільний інтерес, прийняти спільне рішення. Однак є випадки, коли сторони не готові до прийняття рішення. Такі переговори розглядаються як попередні, на яких йде лише обмін поглядами, точками зору, інформацією.Перед тим, як сідати за стіл переговорів, необхідно також знати, що переговорна діяльність передбачає стосунки в системі суб'єкт-суб'єкт, а не суб'єкт-об'єктні відношення. Переговорний процес - це діяльність двох суб'єктів взаємодії, кожен з яких керується своїми цілями, інтересами, завданнями, намірами. У процесі суб'єкт-суб'єктних стосунків відбувається співучасть, співпереживання, співробітництво.Переговори являють собою спільну діяльність одного суб'єкта з іншим, що веде до ефективного вирішення спірних питань і суперечностей з оптимальним урахуванням потреб кожної із сторін. При цьому ця діяльність характеризується тим, що кожен із учасників переговорного процесу має свої цілі, інтереси, наміри, які частково співпадають, а частково різняться. Саме збіг інтересів робить переговори можливими, а розбіжність потреб спонукує сторони до їх проведення.Переговори потрібні для прийняття спільного рішення, тобто такого, яке б задовольняло всіх учасників переговорного процесу і розглядалося ними як найкраще в даній ситуації.Аналіз практики ведення ділових переговорів дозволяє виокремити наступні їх функції:1. Інформаційно-комунікативна. Сприяє обміну інформацією, поглядами, точками зору, налагодженню нових зв'язків. Названа функція обов'язково присутня на будь-яких переговорах, однак якщо вони обмежуються лише цією функцією, то такі переговори скоріше можна назвати консультаціями.2.Регулятивна. Передбачає встановлення певної взаємодії на переговорах, упорядкування спільної діяльності.3. Координаційна. Спрямована на узгодження дій між учасниками переговорів, на приведення у відповідність, встановлення взаємозв'язку між суб'єктами переговорного процесу.4. Контролююча. Передбачає перевірку виконання досягнутих раніше угод.Ідучи на переговори, їх учасники можуть дотримуватися різних позицій і виходити з різних принципів. 1) розглядати переговори як засіб здобути перемогу; 2) ставитися до переговорів, як до засобу спільного з партнером аналізу проблеми і пошуку шляхів її розв'язання. Названі позиції передбачають два підходи до переговорів: 1) конфронтаційний, в основі якого лежить упевненість, що основною метою переговорів є перемога як найбільш повне досягнення власної цілі; 2) партнерський, котрий переслідує мету зрозуміти, що стоїть за позицією партнера, спільно з ним проаналізувати проблему і знайти оптимальні варіанти вирішення суперечності.Щодо видів переговорів, то в наукові літературі представлено декілька типологій переговорного процесу. В основі першої класифікації лежить кількісний аспект переговорів. За цією ознакою розрізняють двосторонні та багатосторонні переговори. Інша класифікація враховує відносини, в межах яких ведуться переговори: конфлікту чи співробітництва. В залежності від цього виокремлюють:• переговори, спрямовані на урегулювання конфліктних і спірних ситуацій;

• переговори для спільної діяльності.