5. Зародження та розвиток ідей психології управління в надрах ф: стародавній світ, античність.

Появі психології управління як науки передував тривалий період накопичення знань про людину, її взаємостосунки із соціумом, її вміння жити в суспільстві.

Конфуцій намагався вирішувати проблеми управління етико-психологічною спрямованістю діяльності правителя, який слугує своєму народові й править за допомогою свого морального прикладу, піддані, підлеглі повинні сповідувати повагу і покірність до свого правителя. Не схвалював тиранії в управлінні, постійно повторював, що правитель повинен управляти за допомогою етичних норм, а не сили, адже, на його думку, людина від природи є доброю, а псують її зовнішні обставини. Отже, потрібно займатися внутрішнім самовдосконаленням, долаючи таким чином вплив спільнот, в яких живе людина.

Мен-Цзи у своєму вченні про управління підкреслював, що найважливішою частиною будь-якої держави є народ, а не правитель, який повинен дбати про добробут свого народу. В управлінні він сповідував принципи справедливості, свободи, турботи уряду про людей похилого віку та малозабезпечених. Правитель, який не думає про добробут народу, втрачає це благословення і позбавляється влади.

У працях Платона "Держава", “Закони” представлені його концепції ідеального суспільства та ідеального управління. Аристократичний стиль управління є найкращим. Управління мають здійснювати наймудріші й найкращі люди в державі. Шанс продемонструвати свої здібності, щоб стати членом уряду, можуть в однаковій мірі чоловіки й жінки. Платон наголошував на систематичній підготовці майбутніх управлінців, на їх вихованні й освіті. У своєму проекті ідеальної держави й ідеального управління Платон пропагував відсутність приватної власності для правителів і воїнів. Найкращому типу управління -аристократичному - Платон протиставляв олігархію, демократію, тиранію. Щодо демократії, то він її розцінює як таку, що немає належного управління.

Арістотель був учнем Платона, погляди на систему управління, можна сформулювати наступним чином: він був принциповим противником диктаторського стилю в управлінні, водночас він підтримував ідею рабства і підкреслював другорядну роль жінки у суспільстві; був переконаний в тому, що управління має бути в руках освічених людей і що бідність є джерелом злочинності й революції; державно-управлінська проблематика філософа висвітлюється з позицій ідеального розуміння держави як спілкування вільних і рівних людей; він розрізняв три хороших і три поганих способи управління державою (до хороших способів належить монархія, аристократія і політея - влада середнього класу, до поганих -тиранія, олігархія, крайня демократія); політея є найбільш правильною формою управління і держави, адже тут забезпечується поєднання інтересів заможних і незаможних людей; поділ людей на рабів і рабовласників - це, за Арістотелем, природний і незаперечний чинник;

За Полібієм, державні форми змінюються завдяки падінню звичаїв і представників влади. Позитивні форми влади (царство, аристократія і демократія) спрямовані на розвиток суспільства, негативні (олігархія, тиранія і охлократія), навпаки, сприяють пануванню сили неорганізованого натовпу, руйнації встановлених відносин, розповсюдженню беззаконня, зловживання владою, що призводить до приходу наступної зміни державних форм.

Ціцерон був переконаний, що держава є здобутком народу. Держава є не лише вияв загальних інтересів людей, а одночасно правова спільність цих людей. Люди, на думку Ціцерона, мають вроджену потребу жити разом. Форми державного правління залежать від характеру і волі тих, хто управляє державою. Тим самим він надавав великого значення ролі людини, або групі людей, що стоять при владі.

6. зародження та розвиток ідей психології управління в надрах Ф: Відродження та Просвітництво.

Світоглядні погляди представників епохи Відродження пробуджували намагання зрозуміти закономірності розвитку особистості в організованій групі й готували підґрунтя для зародження перших психологічних концепцій управління. Людина з Її потребами, інтересами і запитами була поставлена в центр системи. Поширювався гуманізм.

Ніколо Макіавеллі щоб ефективно управляти людьми, потрібно знати причини їх вчинків, їх інтереси і прагнення, їх за­хоплення і психологію. Устрій держави та її функціювання мають будуватися на знанні й вивченні людської природи, на взаємовідносинах між можновладцем і підданими, що засновані на почутті страху або любові. У взаємовідносинах виправдані всі засоби аж до аморальних - зрадництво тощо. Володар має уособлювати людину із якостями лева і лисиці, провадити політику «батога і пряника», повинен знати природу людини, її психологію.

Брит.філософ, епохи Просвітництва Френсіс Бекон - управління, управлінські відносини між королем і підлеглими повинні регулюватися законом. Центром влади в країні ставав парламент, в якому вільно висловлювалася власна думка. Обстоював сильне централізоване управління.

Томас Гоббс - людина від природи є егоїстичною, отже її взаємостосунки у групі характеризуються формулою «людина людині - ворог». Влада сконцентровується у руках державного правителя, стає централізованою. Саме тому монархія є найприйнятнішою формою управління. Взаємостосунки на рівні "державний правитель - підлеглі" характеризуються суб'єкт-об'єктними відносинами, тобто один наказує, інші - виконують, Виходячи з цього, Гоббс виправдовував насильство правителя над підлеглими.

Барух Спіноза свої етико-соціологічні погляди на взаємостосунки людей, на їх організоване життя в спільнотах пояснює роллю розуму. Погоджується із Гоббсом, який вважав, що держава - це необмежена диктатура. Дотримується більш демократичних поглядів. Зокрема, він був прихильником республіканського устрою. Щодо функцій держави, то головне їх призначення, це забезпечення гармонії у взаємостосунках, в інтересах, створення умов для спільного життя і спільної діяльності людей. Роздуми про людину, її світосприйняття, про процеси управління Дж. Локк виклав у трактаті «Дослід про людський розум» і в праці «Два трактати з управління». Уряд отримує владу тільки із згоди підлеглих, тобто об'єктів управління. Кожна людина наділена певними природними правами: правом на життя, на особисту свободу, на власність. Він також був переконаний в справедливості принципу правління більшості, в той же час доводив, що уряд не наділений необмеженими правами, що більшість не повинна піддавати насиллю природні права людей. Життя, власність, свобода - це конституційна формула правової держави.

Шарль Монтеск'є : праці «Перські листах» та «Про дух законів».На стиль управління в державі впливає географічне середовище та величина території, яку займає держава: у південних країнах людей потрібно змушувати до праці, отже за своїм географічним розташуванням тут доцільним є інститут рабства; для північних країн, де людина сама виявляє активність, рабство є не природним. Основу філософських поглядів Вольтера на соціально-управлінські процеси в державі становить концепція «просвіченого правління» тобто союзу філософів і управителів, де перші повинні дбати про справедливі закони, а другі - впроваджувати ці закони у практику суспільного життя. Жан-Жак Руссо- представник низів, він захищав свободу і рівність, проголошував у якості ідеальної форми управління демократичну державу. Формою управління може бути також аристократія або монархія, але змістом управління має стати справжнє народовладдя.

Іммануїл Кант - родоначальник німецької класичної філософії, У республіці, на його думку, повинні управляти загальнообов'язкові закони, здійснюватися реформи, які сприятимуть перетворенню деспотизму в правове громадянське управління. Георг Гегель - наявність зворотного зв'язку в управлінні, тобто про те, що управління повинно відбуватися не лише зверху і з центру, а знизу також повинні надходити пропозиції, з якими уряд має рахуватися і які мусить по­важати. Марксистські погляди на управління будувалися на вченні про вирішальну роль народних мас в цьому процесі, пріоритетність загальнолюдських інтересів, класову боротьбу, на постулатах про те, що пануючий клас в економіці й політиці будує свою ідеологію і політику управління.