- •1. Предмет і завдання психології педагогічного менеджменту
- •2. Психологія педагогічного менеджменту як галузь психологічної науки
- •3. Структура, функції та основні категорії психології педагогічного менеджменту
- •4. Методологія та методи психології педагогічного менеджменту
- •Методи вивчення особистості в системі управління.
- •1.1.Метод самоспостереження;
- •5. Зародження та розвиток ідей психології управління в надрах ф: стародавній світ, античність.
- •7. Зародження та розвиток ідей психології управління в надрах ф: російська та українська філософська думка.
- •8. Розвиток ідей психології управління в надрах соціології
- •9. Розв'язання проблем психології педагогічного менеджменту в теорії управління та соціальній психології
- •10. Оформлення і розвиток психології педагогічного менеджменту як самостійної науки
- •11. Перспективи розвитку психології педагогічного менеджменту
- •16. Співвідношення понять "індивід", "індивідуальність", "особистість" в управлінні
- •17. Теорії особистості та їх використання в управлінській практиці
- •18. Урахування проявів і властивостей особистості в системі управління
- •19. Особливості поведінки особистості у групі
- •20. Активність особистості як форма вияву її індивідуальності, творчості та професіоналізму
- •21. Постать керівника в історії розвитку суспільства
- •22. Керівник як об'єкт психологічного дослідження
- •23. Управлінські ролі керівника
- •24. Мотиваційна сфера особистості керівника
- •25. Соціально- психологічна суть поняття стилів керівництва
- •26. Джерела та чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті
- •27. Соціально-психологічні ознаки та класифікація стилів керівництва менеджменту в освіті
- •28. Психологічні типи керівників
- •29. Труднощі, вимоги та обмеження у роботі керівників
- •30. Психологічні якості особистості керівника
- •5. Стійкість до стресу.
- •31. Детермінанти та механізми розвитку особистості керівника
- •32. Проблема статі в управлінні
- •33. Ортобіоз особистості керівника
- •34. Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація
- •35.Співвідношення "індивідуального" і "групового" в управлінні
- •36. Психологічна характеристика організації та соціальної групи як структурних елементів управління
- •37. Психологічні особливості спільної управлінської діяльності
- •38. Психологія відповідальності в організації
- •39. Авторитет і влада керівника. Психологія впливу керівника на підлеглих як прояв його влади і авторитету в управлінні
- •40. Психологія управління нововведеннями в організації
- •7. Стихійні лиха або техногенні катастрофи.
- •41. Психологічна структура управлінської діяльності.
- •42. Морально-психологічні засади управління
- •43. Психологія професіоналізму управління
- •44. Соціокультурний та етнопсихологічний контекст управлінської діяльності
- •45. Підходи до класифікації функцій управління
- •46. Психологічні особливості планування та прийняття управлінських рішень.
- •47. Організація управлінської діяльності
- •48. Мотивація як провідна функція управління
- •49. Соціально-психологічна функція управління
- •50. Функція контролю в процесі управління
- •51. Комунікативна природа управління освітою. Міжособистісна взаємодія
- •52. Комунікативний потенціал особистості керівника
- •54. Загальна характеристика ділового (управлінського) спілкування
- •55.Соціально-психологічна специфіка ділового спілкування в управлінській діяльності
- •56.Ділове спілкування як засіб управлінського впливу
- •57. Етнокультурні та етнопсихологічні особливості ділового спілкування
- •58.Призначення, функції та види переговорів
- •59.Стадії ведення переговорів
- •60.Тактичні прийоми та методи підготовки й ведення переговорів
- •61. Етнопсихологічні особливості учасників переговорного процесу
- •62. Сутність і види конфліктів в організації
- •63. Основні джерела та причини виникнення конфліктів в управлінні
- •64. Форми й типи поведінки людини в ситуації конфлікту
- •65. Принципи та методи подолання конфліктів в управлінні
- •66. Соціально – психологічне поняття спільності й групи. Види та класифікація груп.
- •67. Групова диференціація. Статус, соціальні ролі, групові норми і цінності.
- •68. Лідерство у групах і колективах. Типологія лідерства
- •69. Проблема розвитку і динаміка групи. Критерій стабільності трудового колективу.
- •70. Методи вивчення груп і колективів.
57. Етнокультурні та етнопсихологічні особливості ділового спілкування
В комунікативній управлінській діяльності ділове спілкування покликане враховувати етнопсихологічні особливості суб'єктів взаємодії, ефективні умови прояву цих особливостей, оптимальні шляхи їх впливу на управлінський процес в певному соціокультурному середовищі. За допомогою спілкування здійснюються як внутрішні зв'язки, що існують в організації та між учасниками управлінського процесу, тобто серед представників одного етносу, так і міжетнічні. Воно забезпечує передачу етнокультурної інформації, яка необхідна для створення просторової стабільності та культурної інтегрованості етносу.Етнокультурна та етнопсихологічна детермінація процесу спілкування здійснюється на трьох рівнях: по-перше, соціальному, де зміст спілкування між людьми визначають пануючі суспільні відносини; по-друге, на рівні культурного життя суспільства, на якому форми спілкування, його мова, способи реалізації комунікативних процесів залежать від етнічних, історичних, професійних, психологічних, вікових та ін. особливостей кожного конкретного типу культури; по-третє, на рівні управлінської культури організації, взаємозв'язків та етнопсихологічних особливостей її членів. Особливості ділового спілкування в управлінні обумовлюються як соціально-психологічними чинниками (характер етнічної взаємодії, обміну інформацією, сприймання людьми один одного, прояву норм, установок, соціальних ролей у спілкуванні), так і культурними традиціями, такими як табу, звичаї, стереотипи, етикет, соціальний символізм.
Розглядаючи форми спілкування, які чітко детерміновані культурними традиціями, перш за все відзначимо найдавніші культурні норми, які носять заборонний характер, табу. Дослідники поділяють їх на: 1) комунікативні, тобто мовні, тематичні (мовні табу передбачають заборону вимовляти окремі слова та словосполучення, а тематичні - цілковиту відмову вести розмову на ті чи інші теми); 2) інтерактивні, тобто контактні (це заборона на деякі або будь-які види спілкування між представниками певних соціальних ролей). Специфіка ділової взаємодії з іноетнічним партнером залежить і від стереотипних ситуацій спілкування, тобто таких, які входять у фонд специфічної культури даного етносу. Приналежність до певної етнічної групи, усвідомлення власного "Я" в цій групі, розвиток етнічної самосвідомості - все це є умовою виникнення етнічних стереотипів, тобто відносно стійких уявлень про моральні, розумові, фізичні якості та способи поведінки, спілкування, які притаманні представникам тієї чи іншої етнічної спільноти. В змісті етнічних стереотипів присутні, як правило, оціночні думки про вказані якості й особливості, а також настанови до дій стосовно людей даної національності. Розрізняють автостереотипи (думки, судження, оцінки, що належать до даної етнічної спільності її представників; вони, зазвичай, містять комплекс позитивних оцінок) та гетеростереотипи (сукупність оціночних суджень про інші народи; вони можуть бути як позитивні, так і негативні).Все це є також причиною виникнення етнічних симпатій чи антипатій.
Ділове спілкування не обходиться без так званого соціального символізму, який трактується як ще один із проявів взаємозв'язку між соціальною структурою суспільства та його культурою, як регуляція соціальних відносин за допомогою символічних культурних засобів, як загальноприйняті способи, за допомогою яких особистість може ( і повинна) демонструвати своє прийняття тих соціальних відносин, в межах яких вона діє. Соціальний символізм з'являється тоді, коли особистість символічно демонструє оточуючим свій соціальний статус (статусну або позиційну роль). В процесі обміну діловою інформацією елементи соціального символізму необхідні для того, щоб особистість могла підтримувати або властиве їй, або самостійно вибране нею місце у даному соціумі.Ефективність, результативність міжетнічної взаємодії нерідко стають менш відчутними в силу ряду розбіжностей в розумінні представниками різних народів невербальної комунікації. Часом люди, що розмовляють на одній і тій самій мові, але належать до різних культур, неправильно тлумачать почуття, наміри й мотиви партнерів по спілкуванню. Причини можуть бути найрізноманітніші. Так, наприклад, спеціальним дослідженням було виявлено, що деякі інтонаційні характеристики вихідців з Південно-Східної Азії, які говорять англійською, приводять до помилкового тлумачення їх намірів, зокрема до приписування їм зі сторони англійців надмірної агресивності.Невербальне спілкування, яке проявляється нарівні візуального контакту, також має певні етнічні відмінності. Дослідниками виявлено, що, наприклад, найбільш пильно дивляться один на одного під час розмови араби та латиноамериканці. Різко різняться від них у цьому відношенні індійці та народи Північної Європи.Відстань (проксеміка), на якій люди розмовляють один з одним, також може вплинути на переговорний процес, оскільки вона у представників різних народів є неоднаковою. Мова, в першу чергу, йде про чітко визначений повітряний простір навколо тіла людини, а також про те, як люди, які належать до різних етносів, реагують на спроби порушити цей вид території. А.Піз відзначає, що особиста просторова територія людини, яка проживає в Північній Америці, Англії, Австралії в принципі однакова. Її можна поділити на чотири чіткі просторові зони.1. Інтимна зона ( від 15 до 46 см). Цю зону людина охороняє так, ніби це її власність. В неї дозволяється проникати тільки тим особам, які знаходяться в тісному контакті з людиною: це діти, батьки, коханці, близькі друзі і родичі.2. Особиста зона (від 46 до 120 см). Простір, який розділяє людей, коли вони знаходяться на вечірках, офіційних прийомах тощо.3. Соціальна зона (від 1.2 до 3.6 м). На такій віддалі можна триматися від сторонніх людей.4. Суспільна зона (понад 3.6 м.). Вона має місце, коли індивід звертається до великої групи людей, виступає перед аудиторією.
