
- •1. Предмет і завдання психології педагогічного менеджменту
- •2. Психологія педагогічного менеджменту як галузь психологічної науки
- •3. Структура, функції та основні категорії психології педагогічного менеджменту
- •4. Методологія та методи психології педагогічного менеджменту
- •Методи вивчення особистості в системі управління.
- •1.1.Метод самоспостереження;
- •5. Зародження та розвиток ідей психології управління в надрах ф: стародавній світ, античність.
- •7. Зародження та розвиток ідей психології управління в надрах ф: російська та українська філософська думка.
- •8. Розвиток ідей психології управління в надрах соціології
- •9. Розв'язання проблем психології педагогічного менеджменту в теорії управління та соціальній психології
- •10. Оформлення і розвиток психології педагогічного менеджменту як самостійної науки
- •11. Перспективи розвитку психології педагогічного менеджменту
- •16. Співвідношення понять "індивід", "індивідуальність", "особистість" в управлінні
- •17. Теорії особистості та їх використання в управлінській практиці
- •18. Урахування проявів і властивостей особистості в системі управління
- •19. Особливості поведінки особистості у групі
- •20. Активність особистості як форма вияву її індивідуальності, творчості та професіоналізму
- •21. Постать керівника в історії розвитку суспільства
- •22. Керівник як об'єкт психологічного дослідження
- •23. Управлінські ролі керівника
- •24. Мотиваційна сфера особистості керівника
- •25. Соціально- психологічна суть поняття стилів керівництва
- •26. Джерела та чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті
- •27. Соціально-психологічні ознаки та класифікація стилів керівництва менеджменту в освіті
- •28. Психологічні типи керівників
- •29. Труднощі, вимоги та обмеження у роботі керівників
- •30. Психологічні якості особистості керівника
- •5. Стійкість до стресу.
- •31. Детермінанти та механізми розвитку особистості керівника
- •32. Проблема статі в управлінні
- •33. Ортобіоз особистості керівника
- •34. Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація
- •35.Співвідношення "індивідуального" і "групового" в управлінні
- •36. Психологічна характеристика організації та соціальної групи як структурних елементів управління
- •37. Психологічні особливості спільної управлінської діяльності
- •38. Психологія відповідальності в організації
- •39. Авторитет і влада керівника. Психологія впливу керівника на підлеглих як прояв його влади і авторитету в управлінні
- •40. Психологія управління нововведеннями в організації
- •7. Стихійні лиха або техногенні катастрофи.
- •41. Психологічна структура управлінської діяльності.
- •42. Морально-психологічні засади управління
- •43. Психологія професіоналізму управління
- •44. Соціокультурний та етнопсихологічний контекст управлінської діяльності
- •45. Підходи до класифікації функцій управління
- •46. Психологічні особливості планування та прийняття управлінських рішень.
- •47. Організація управлінської діяльності
- •48. Мотивація як провідна функція управління
- •49. Соціально-психологічна функція управління
- •50. Функція контролю в процесі управління
- •51. Комунікативна природа управління освітою. Міжособистісна взаємодія
- •52. Комунікативний потенціал особистості керівника
- •54. Загальна характеристика ділового (управлінського) спілкування
- •55.Соціально-психологічна специфіка ділового спілкування в управлінській діяльності
- •56.Ділове спілкування як засіб управлінського впливу
- •57. Етнокультурні та етнопсихологічні особливості ділового спілкування
- •58.Призначення, функції та види переговорів
- •59.Стадії ведення переговорів
- •60.Тактичні прийоми та методи підготовки й ведення переговорів
- •61. Етнопсихологічні особливості учасників переговорного процесу
- •62. Сутність і види конфліктів в організації
- •63. Основні джерела та причини виникнення конфліктів в управлінні
- •64. Форми й типи поведінки людини в ситуації конфлікту
- •65. Принципи та методи подолання конфліктів в управлінні
- •66. Соціально – психологічне поняття спільності й групи. Види та класифікація груп.
- •67. Групова диференціація. Статус, соціальні ролі, групові норми і цінності.
- •68. Лідерство у групах і колективах. Типологія лідерства
- •69. Проблема розвитку і динаміка групи. Критерій стабільності трудового колективу.
- •70. Методи вивчення груп і колективів.
55.Соціально-психологічна специфіка ділового спілкування в управлінській діяльності
Спілкування є основним способом життєдіяльності індивіда в суспільстві. Управлінські відносини передбачають здійснення керівником, окрім планування, організації, мотивації та контролю, комунікацій на всіх рівнях управління.Йдеться про ділове (управлінське) спілкування, яке можна визначити як спілкування, що викликане необхідністю здійснення управлінських функцій шляхом встановлення взаємовідносин, налагодження зворотного зв'язку.Ділове спілкування виступає специфічною формою активності учасників управлінського процесу, передбачає встановлення прямих і опосередкованих контактів між тими, хто вступає у ділові взаємостосунки, дає змогу реагувати і впливати на дії та інформацію іншого, сприймати один одного.Відносини, які існують між людьми, поділяються на діалогічні (відносини, за яких один партнер сприймає цілісний образ іншого як бажаного партнера взаємодії на основі визнання його приналежності до певної спільноти, до якої він зачисляє і самого себе), антидіалогічні ( один або обидва партнери взаємодії сприймають один одного як об'єкт, принципово заперечуючи при цьому наявність будь-якої спільності між ними) та індиферентні (відсутність у партнерів будь-якої зацікавленості до взаємодії. За сприятливих обставин при таких відносинах допускається наявність формального контакту). Щодо форм управлінського спілкування, то в літературі з психології управління виокремлюють наступні:1.Субординаційні форма передбачає спілкування між керівниками і підлеглими, в основу якого покладені адміністративно-правові норми. Таке спілкування складається як між керівниками і виконавцями, так і між керівниками різних рівнів.Що стосується функціональних відносин, то працівник може бути підпорядкований декільком керівникам одночасно, причому кожний з цих керівників контролює здійснення конкретної функції.2.Службово-товариська форма передбачає спілкування між колегами, в основу якого покладені адміністративно-моральні норми.3. Дружня форма спілкування. Це спілкування між керівниками, між керівниками і підлеглими, в основі якого лежать морально-психологічні норми взаємодії.При співвіднесенні типу ділового спілкування зі стилем управлінської діяльності керівника можна скористатися традиційною характеристикою стилів діяльності. Менторський тип спілкування співпадає з авторитарним стилем управління керівника. Він грунтується на принципі суворого одностороннього управління й спілкування, зорієнтований на повчання, інструктаж.Авторитарний стиль управлінської діяльності дуже часто проявляється і в «інформативному» типі спілкування, яке спрямоване на передачу певної інформації.Наявним показником високої культури спілкування керівника є «натхненне» спілкування. Даний тип спілкування характерний для демократичного стилю управління і спілкування, котрий відзначається активною співучастю кожного із учасників взаємодії, вмінням керівника проявляти вимогливість одночасно із справедливістю, вмінням підтримувати розмову, слухати опонента тощо. Взаємозаміна, взаємодопомога, співробітництво, діалог - ось принципи демократичного стилю.Сучасний керівник повинен вміти майстерно володіти і «конфронтаційною» манерою спілкування, яка на сьогодні стає також дидактичне необхідною. Конфронтаційний тип спілкування схиляє до дискусії, діалогу з опонентами. Щодо ліберального стилю спілкування, який відповідає ліберальному стилю управління, то він характеризується невмінням керівника у процесі ділової взаємодії впливати на її результат.Загалом, можна виокремити наступні основні етико-психологічні принципи управлінського спілкування.1. Створення умов для прояву комунікативного потенціалу співробітників, їхніх комунікативних знань, досвіду, здібностей.2. Відповідальність за повідомлену інформацію.
3.Готовність і вміння дотримуватися слова, за будь-яких обставин виконувати сказане, взяте на себе зобов'язання.4. Заохочення і покарання у спілкуванні. 5. Раціональне використання часу, відведеного на спілкування, укладання інформації в певні часові межі. 6. Порядність, переконаність у тому, що бути чесним у спілкуванні й взаємодії з партнерами - це не тільки похвально, але й вигідно.