54. Загальна характеристика ділового (управлінського) спілкування

У структурі будь-якого спілкування, в тому числі й управлінського, виокремлюють три його складові: інтерактивну, перцептивну й комунікативну.

1. Інтерактивна (взаємодія) складова ділового спілкування передбачає обмін не лише інформацією, а й різними діями, за допомогою яких здійснюється взаємне стимулювання, контроль та взаємодопомога у розв'язанні спільного завдання. Отже, взаємодія в даному контексті - це аспект спілкування, що виявляється в організації учасниками управлінського процесу взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної спільної цілі. Підчас взаємодії відбувається взаєморозуміння, тобто така розшифровка партнерами повідомлень і дій один одного, яка відповідає їх значенню з точки зору авторів інформації.

На цій підставі в організаціях виникає проблема взаємодії керівника та лідера, яка може бути трьох типів:

1. Партнерська взаємодія передбачає спілкування, при якому керівник визнає авторитет лідера, а лідер визнає справедливість соціального статусу керівника.

2. Маніпулятивна взаємодія проявляється в ситуації спілкування, коли керівник намагається використати лідера для тиску на групу.

3. Конфліктна взаємодія має місце в ситуації спілкування, за якої керівник бачить у лідері свого суперника, який зазіхає на його владу та авторитет у підрозділі.

2. Перцептивна складова спілкування передбачає сприймання людьми один одного. Для управлінського спілкування важливе значення має знання психологічних механізмів міжособистісного сприймання. У процесі спілкування в індивіда формується уявлення про партнера, його здібності, характер, світогляд, знання, уміння тощо. Одним з основних способів пізнання й розуміння іншої людини є ідентифікація, або “уподібнення”(ототожнення себе з іншим). Існує тісний зв'язок між ідентифікацією і близьким до неї за психологічним змістом механізмом - емпатією (співпереживання, спосіб розуміння іншої людини за умов, коли домінує не раціональне, а емоційне сприймання її внутрішнього світу). Отже, на відміну від ідентифікації, яка є процесом раціональним, емпатія - це розуміння іншої людини не стільки розумом, скільки «серцем», тобто через чуттєво-емоційну сферу.

3. Комунікативна складова ділового спілкування передбачає обмін інформацією, а також те. як інформація формується, уточнюється, розвивається. В даному контексті термін "комунікація" визначається вузько, тільки як обмін інформацією між людьми, як смисловий аспект соціальної взаємодії, складова спілкування, на відміну від широкого розуміння "комунікації", де ця дефініція ототожнюється з поняттям "спілкування".

За характером впливу інформацію поділяють на спонукальну (висловлюється у наказі, інструкції, пораді, проханні) та констатуючу (виступає у формі повідомлення і передбачає зміну поведінки не безпосередньо, а опосередковано і поступово). Щодо спрямованості інформації, то виокремлюють аксіальну (спрямовує свої сигнали до якогось окремого одержувача повідомлення) і ретиальну (має своїм адресатом багатьох реципієнтів).

Комунікативний вплив у сфері ділових взаємостосунків можна класифікувати за різними ознаками. Форми та види передачі інформації в управлінській діяльності керівника можуть бути різними: індивідуальні й групові бесіди, наради, виступи перед аудиторією, робота з листами, розмови по телефону, збори, мітинги, дискусії тощо. В основу даної класифікації покладений організаційний аспект комунікативного впливу. За кількістю, характером і ступенем залучення учасників ділового спілкування в процес взаємодії розрізняють монолог, діалог, полілог (кількість учасників більше двох). З точки зору особливостей психічного відображення виокремлюють інтелектуальну, емоційну, образну, асоціативну комунікативну взаємодію. За статусом комунікантів розрізняють функціонально-рольове (керівник-підлеглий) або неформальне спілкування. З точки зору інтересів сторін виокремлюють суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування. За змістовним зв'язком із завданнями спільної управлінської діяльності виокремлюють спілкування, що безпосередньо пов'язане або не пов'язане безпосередньо із розв'язанням завдань. За результативністю та досягнутим ефектом існує необхідне (міжособистісні контакти та інформація, без яких спільна діяльність практично неможлива), бажане (інформація та контакти, що сприяють більш успішному розв'язанню завдань), нейтральне (контакти та інформація, що не заважають, але й не сприяють розв'язанню управлінських завдань), небажане (інформація та контакти, що ускладнюють досягнення завдань спільної діяльності) спілкування. За наявністю чи перевагою тих чи інших комунікативних засобів розрізняють мовне, немовне та комбіноване спілкування.