47. Організація управлінської діяльності

Поняття "організація " вживається в трьох значеннях:

1) організація як внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія диференційованих частин цілого;

2) організація як сукупність процесів чи дій, що ведуть до утворення і вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого;

3) організація як об'єднання людей, що спільно реалізують програму або ціль і діють на підставі певних правил і процедур.

Варто згадати класичні організаційні теорії, обґрунтовані Ф. Тейлором і А. Файолем Автори виокремлюють такі основні елементи організації: загальна ціль та місія, розподіл праці, координація зусиль, ієрархія повноважень і влади.

Неокласичні теорії організації пов'язують з ім'ям Ч. Барнарда, одного з представників "адміністративної школи". Запропоновані ним ідеї щодо функціювання організації (делегування влади знизу нагору, теорія сприйняття повноважень, ключове значення інформації в керівництві організаціями, готовність кожного члена організації бути корисним для інших членів)

Провідним авторитетом в галузі теорії організації вважається Е. Голднер, який пропонує ряд самостійних концепцій з актуальних питань теорії й практики побудови і аналізу організаційних структур. є проблема співвідношення явних і латентних (прихованих) взірців системи.

В інтегральній моделі елементів організації Д. Бодді та Р. Пейтона виокремлюються в якості самостійних такі етнопсихологічні та політико-психологічні елементи, як культура і влада, значення яких в наш час суттєво зросло Щодо такого елементу, як люди, то автори мають на увазі перш за все індивідів, які є членами організації і вносять вклад в досягнення її цілей у формі навичок, знань і участі в процесі праці. Окрім того, сюди входять також ті індивіди, які формально не є членами організації, але здійснюють вплив на її діяльність.

В будь-якій організації є формальні й неформальні структури. Під формальною структурою розуміють, зазвичай, офіційні документи або процедури, що визначають розподіл і координацію видів діяльності в організації, а під неформальною структурою - нерегламентовані відносини членів організації, які неминуче виникають у результаті адаптації співробітниками існуючих систем до умов, що змінюються, і задовольняють індивідуальні й групові потреби.

В залежності від співвідношення різних елементів організації дослідники виділяють такі типи організацій: патерналістська в основі лежить ідея "соціального партнерства", авторитарна, демократична, новаторська.

Концепція побудови організації А. Пригожина вважається найбільш повною й послідовною та найбільш близькою до соціально-психологічної природи організаційних явищ

Організація як управлінський процес передбачає розподіл доручень між співробітниками; визначення завдань і повноважень виконавців, встановлення взаємозв'язків цнх повноважень, які забезпечують обмін інформацією, спілкування і процес прийняття управлінських рішень: організацію дисципліни, відповідальності за доручену справу, впорядкування роботи як самого керівника, так і його підлеглих: прийняття рішень щодо розвитку організації тощо. В науковій літературі виокремлюють різні способи координації і регуляції керівником видів діяльності підлеглих. Назвемо найголовніші з точки зору психології управління.- пряме керівництво (керівник безпосередньо керує роботою підлеглих, що повинно забезпечити їх спільну, погоджену із політикою фірми діяльність); ієрархія (за умови, коли відділи не в змозі прийняти остаточне рішення, вони викладають свої аргументи вищестоячому керівнику, в обов'язки якого входить пошук загального рішення); правила і процедури; стандартизація навичок (однаковий рівень підготовки працівників має гарантувати виконання однакового завдання переважно на одному й тому самому рівні); безпосередній особистий контакт (цей механізм координації є в однаковій мірі ефективним як в простих, так і в складних управлінських ситуаціях, особливо там, де задіяний людський чинник).