39. Авторитет і влада керівника. Психологія впливу керівника на підлеглих як прояв його влади і авторитету в управлінні

Влада і авторитет проявляються в тій мірі, в якій одна сторона, мобілізуючи свої наявні можливості, намагається змінити поведінку іншої сторони засобами впливу. Існує декілька причин, чому вплив керівника на підлеглих має позитивний або ж негативний відтінок. Назвемо найголовніші. По-перше, індивідам, які виконують управлінські ролі, доводиться спонукати до участі у вирішенні поставленого завдання себе й інших - підлеглих, що залежить від індивідуальної майстерності, професіоналізму, комунікативних та інших вмінь керівника, його авторитету, стилю керівництва, наявної влади. По-друге, організації, над якими здійснює управління керівник, включають в себе індивідів, що мають різні інтереси і світогляд, інколи рідкісний спосіб мислення.

Джерелом будь-якої влади, в тому числі, й в управлінській діяльності, є реальний вплив однієї частини явища на іншу. Для того, щоб владні відносини виникли, вплив повинен відбутися або визріти. Таким є психологічний механізм утвердження влади в управлінні. Він формувався протягом багатьох тисяч років, Психологія впливу однієї людини на іншу (в нашому випадку керівника на інших людей - підлеглих, співробітників, колег по роботі) - це проблема змін, що відбуваються в індивідів у результаті впливу. Своєрідність управлінської діяльності робить керівника і підлеглого джерелом впливу, його агентом.

Керівник включає у сферу впливу і взаємовпливу підлеглих, робить їх співучасниками обміну інформацією, дії з метою підвищення ефективності управлінської діяльності, продуктивності праці в організації. При цьому відбувається обмін ролями: керівник із того, хто впливає, стає тим, хто піддається впливу. Та ж сама ситуація спостерігається і з підлеглим. Вплив може бути і одностороннім - без зворотного зв 'язку: тобто керівник не зацікавлений (або байдужий) в отриманні інформації від підлеглих, адже вона може бути не тільки позитивною, але ж і негативною, що часто-густо трапляється і залежить від різних обставин:

Місце керівника, способи його впливу на об'єктів управління, ознаки, що характеризують його сутність, як певний соціально-психологічний тип, фіксуються у такому понятті, як статус, головними складовими якого є авторитет і престиж. Керівник з високим соціально-психологічним статусом має велику моральну владу, неформальний авторитет, що дозволяє впливати на персонал. Отже, його статус завжди пов'язаний із ставленням до нього колег по роботі, підлеглих, які визнають права керівника і очікують виконання ним певних обов'язків у реалізації управлінських функцій.

Щодо моделей особистісних якостей керівника, які сприяють утвердженню його авторитету, то їх, як було показано вище, є чимало. Дослідники звертають увагу на здатність керівника адаптуватися до ситуації управління, його надійність, рішучість. наполегливість, впевненість у собі, стійкість до стресу, готовність брати на себе відповідальність, дипломатичність, організованість, винахідливість, практично-психологічний розум, психологічний такт, суспільну енергійність, перспективність мислення, вміння приймати творчі рішення за умов великої міри ризику, схильність до інтуїтивного передбачення, концентрація уваги на розв'язанні проблем, а не на виявленні винуватців, тощо.

Серед важливих складових авторитету слід також назвати довіру, повагу до керівника з боку інших людей, які з'являються із переконаності в наявності у керівника певних заслуг, впевненості, що він діє професійно, наділений відчуттям емпатії персоналу, виявляє щирість, порядність і водночас вимогливість у вирішенні поставлених завдань. Потрібно також відмітити той факт, що влада авторитета може мати реальне і формальне визнання.