- •1. Предмет і завдання психології педагогічного менеджменту
- •2. Психологія педагогічного менеджменту як галузь психологічної науки
- •3. Структура, функції та основні категорії психології педагогічного менеджменту
- •4. Методологія та методи психології педагогічного менеджменту
- •Методи вивчення особистості в системі управління.
- •1.1.Метод самоспостереження;
- •5. Зародження та розвиток ідей психології управління в надрах ф: стародавній світ, античність.
- •7. Зародження та розвиток ідей психології управління в надрах ф: російська та українська філософська думка.
- •8. Розвиток ідей психології управління в надрах соціології
- •9. Розв'язання проблем психології педагогічного менеджменту в теорії управління та соціальній психології
- •10. Оформлення і розвиток психології педагогічного менеджменту як самостійної науки
- •11. Перспективи розвитку психології педагогічного менеджменту
- •16. Співвідношення понять "індивід", "індивідуальність", "особистість" в управлінні
- •17. Теорії особистості та їх використання в управлінській практиці
- •18. Урахування проявів і властивостей особистості в системі управління
- •19. Особливості поведінки особистості у групі
- •20. Активність особистості як форма вияву її індивідуальності, творчості та професіоналізму
- •21. Постать керівника в історії розвитку суспільства
- •22. Керівник як об'єкт психологічного дослідження
- •23. Управлінські ролі керівника
- •24. Мотиваційна сфера особистості керівника
- •25. Соціально- психологічна суть поняття стилів керівництва
- •26. Джерела та чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті
- •27. Соціально-психологічні ознаки та класифікація стилів керівництва менеджменту в освіті
- •28. Психологічні типи керівників
- •29. Труднощі, вимоги та обмеження у роботі керівників
- •30. Психологічні якості особистості керівника
- •5. Стійкість до стресу.
- •31. Детермінанти та механізми розвитку особистості керівника
- •32. Проблема статі в управлінні
- •33. Ортобіоз особистості керівника
- •34. Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація
- •35.Співвідношення "індивідуального" і "групового" в управлінні
- •36. Психологічна характеристика організації та соціальної групи як структурних елементів управління
- •37. Психологічні особливості спільної управлінської діяльності
- •38. Психологія відповідальності в організації
- •39. Авторитет і влада керівника. Психологія впливу керівника на підлеглих як прояв його влади і авторитету в управлінні
- •40. Психологія управління нововведеннями в організації
- •7. Стихійні лиха або техногенні катастрофи.
- •41. Психологічна структура управлінської діяльності.
- •42. Морально-психологічні засади управління
- •43. Психологія професіоналізму управління
- •44. Соціокультурний та етнопсихологічний контекст управлінської діяльності
- •45. Підходи до класифікації функцій управління
- •46. Психологічні особливості планування та прийняття управлінських рішень.
- •47. Організація управлінської діяльності
- •48. Мотивація як провідна функція управління
- •49. Соціально-психологічна функція управління
- •50. Функція контролю в процесі управління
- •51. Комунікативна природа управління освітою. Міжособистісна взаємодія
- •52. Комунікативний потенціал особистості керівника
- •54. Загальна характеристика ділового (управлінського) спілкування
- •55.Соціально-психологічна специфіка ділового спілкування в управлінській діяльності
- •56.Ділове спілкування як засіб управлінського впливу
- •57. Етнокультурні та етнопсихологічні особливості ділового спілкування
- •58.Призначення, функції та види переговорів
- •59.Стадії ведення переговорів
- •60.Тактичні прийоми та методи підготовки й ведення переговорів
- •61. Етнопсихологічні особливості учасників переговорного процесу
- •62. Сутність і види конфліктів в організації
- •63. Основні джерела та причини виникнення конфліктів в управлінні
- •64. Форми й типи поведінки людини в ситуації конфлікту
- •65. Принципи та методи подолання конфліктів в управлінні
- •66. Соціально – психологічне поняття спільності й групи. Види та класифікація груп.
- •67. Групова диференціація. Статус, соціальні ролі, групові норми і цінності.
- •68. Лідерство у групах і колективах. Типологія лідерства
- •69. Проблема розвитку і динаміка групи. Критерій стабільності трудового колективу.
- •70. Методи вивчення груп і колективів.
38. Психологія відповідальності в організації
Саме поняття "відповідальність" має безпосереднє відношення до різних галузей психології, у тому числі й до управлінської діяльності. Його зміст аналізується у психології управління у зв'язку з поведінкою особистості або групи людей в тій чи іншій управлінській ситуації. Дана категорія вивчається не лише психологами, але й юристами, соціологами, філософами.
Щодо відповідальності в управлінській діяльності, то в цій багагомірній якості слід виокремити етичний, правовий, економічний, соціальний і психологічний аспекти, оскільки відносини відповідальності реалізуються за допомогою сукупності особистісних властивостей особистості, соціальних, правових, економічних і етичних норм. Психологічний аспект відповідальності базується на можливості вибору, тобто свідомої переваги певної лінії поведінки. При цьому вибір може здійснюватися як в умовах співпраці, взаєморозуміння, так і в складних умовах конфронтації, конфлікту, де стикаються інтереси окремої особистості, групи або цілої організації. Сукупність названих аспектів відповідальності (моральний, правовий, економічний, соціальний та психологічний) інтегруються в понятті "професійна відповідальність" управлінця, яка являє собою міру усвідомлення особистістю своїх професійних обов'язків і добровільного слідування ним, а також певним чином і міру провини особистості за невиконання професійних обов'язків. В довідковій літературі відповідальність трактується як накладене на кого-небудь чи взяте ким-небудь зобов'язання звітуватися в яких-небудь своїх діях і прийняти на себе вину за можливі їх наслідки. Таке розуміння відповідальності цілком прийнятне і для спільної управлінської діяльності, оскільки керівник і підпорядкована йому організація мають безпосереднє відношення до виконання зобов'язань - управлінських рішень, накреслених цілей, завдань тощо. В даному контексті під ними розуміється угода, яка потребує безумовного виконання. При цьому важливо підкреслити ще одну психологічну особливість відповідальності - вона виступає як суттєва риса особистості керівники і його співробітників, відображає об'єм особистих завдань індивіда.
В дослідженнях вчених /М. Савчин та інші/ підкреслюється, що відповідальність може набувати властивості своєрідного центру, головного смислового принципу, тобто володіти абсолютною і безумовною владою з'єднувати добро і зло, об'єктивне та суб'єктивне, значущість і незначущість тощо, деякою мірою завершувати становлення внутрішніх основ поведінкових актів, осмислень та вольових рішень. Таке розуміння відповідальності дає можливість визначити це поняття як смислове утворення особистості, як загальний принцип співвіднесення (особистісної саморегуляції) мотивів, цілей та засобів життєдіяльності, що не зводиться до правил поведінки, не є її конкретним мотивом або сукупністю.
Предмет відповідальності з погляду управління визначається як сукупність різноманітних зовнішніх і внутрішніх духовних, матеріальних, соціальних та психологічних потреб та інтенцій, котрі особистість реалізує у спільній управлінській діяльності. Йдеться, в першу чергу, про зміст та обсяг відповідальності. Зміст передбачає включення в себе обов'язків, завдань, доручень, способи їх виконання людиною, дотримання нею норм, у тому числі й закону, слідування ним тощо. Обсяг відповідальності виявляється у якості доручень, завдань і обов'язків, тобто у їх складності, об'єктивності, відповідності ситуації, а також у їх кількості.
Зміст поняття "відповідальність" нерозривно пов'язаний з іншим поняттям, яким є "самостійність". Коли рішення приймається особисто суб'єктом управління, то на нього лягає вся відповідальність за розв'язання управлінської проблеми. Дослідження західних вчених показують, що у групі відповідальність девальвується. Колективна відповідальність, з погляду західних спеціалістів-психологів, "розмиває" індивідуальну відповідальність, що, на їх думку, призводить до безвідповідальності. В дослідженнях також стверджується, що людина повинна відчувати себе відповідальною не тільки за те, що вона зробила, а й за те, що вона не зробила, але повинна була зробити. Загалом, будь-яка робота, що пов'язана з людьми, які її виконують, несе на собі певну частку відповідальності.
