5. Стійкість до стресу.

31. Детермінанти та механізми розвитку особистості керівника

Своє становлення у системі управління керівник починає не з чистого аркуша паперу. Його управлінський шлях у значній мірі визначається індивідуальними якостями, особливостями дитинства і юності, навчанням, досвідом трудової діяльності тощо.

Дослідження О. Молл показують, що початок управлінського самовизначення потрібно шукати ще в дитинстві. Так, керівники вищої ланки відзначають, що у дванадцять - тринадцять років у них сформувався узагальнений образ власного життєвого шляху, у якому так чи інакше представлена управлінська діяльність. Опитування школярів показало, що серед них частіше за все надається перевага діяльності директора магазину директора заводу. Стійкою є в усіх групах школярів ідеалізація діяльності директорів науково-дослідних інститутів та університетів. Цю роботу вони рахують престижною, сам же характер діяльності їм невідомий. Школярі виокремлюють два надзвичайно важливих, на їх думку, мотиви управлінської діяльності: висока заробітна платня і самостійність. При цьому хлопці в більшій мірі орієнтовані на суспільну значущість результатів управлінської діяльності, суспільне схвалення, дівчата ж в управлінській діяльності роблять акцент на роботу з людьми, набуття навичок спілкування.

Значний вплив на формування майбутніх керівників здійснює сім'я. В дослідженнях вчених відзначається, що сім'я визначає систему відносин керівника із світом, оточенням, самим собою. Виявлений зв'язок між вибором управлінської діяльності дітьми і успішністю реалізації батьківської моделі підприємництва. Якщо управлінська діяльність батьків результативна і ефективна, це створює адекватний її образ у дітей і сприяє їхній самостійності; впевненості у своїх силах. Діти із таких сімей в більшій мірі намагаються оволодіти управлінськими навичками. В сім'ях, де мати включена в управлінську діяльність, основними мотивами посадового просування діти рахують "повагу оточуючих", "самостійність". Там, де керівником є батько, одним з основних мотивів посадового просування школярі вважають "самостійність

Зростання такого чиннику як освіченість актуалізує значення ще однієї стартової умови розвитку керівника - доуправлінської освіти. Молоді керівники, за даними наших досліджень, пред'являють до теоретичної і практичної підготовки високі вимоги, мають потребу в більш якісній до управлінській освіті. Це ж стосується і відповідної професійної освіти, з якою також співвідносять образ майбутнього управлінського шляху. Дані свідчать також про те, що швидкість просування по рівнях ієрархії вища у керівників, які отримали управлінський досвід до призначення на першу управлінську посаду. Йдеться про накопичення нефорліального управлінського досвіду в громадських організаціях, в політичних партіях тощо.

Важливе значення для подальшої управлінської діяльності має характер переходу до неї. Найбільш вивченими в дослідженнях є три варіанти початку управлінського шляху керівника:

1) робітник - керівник;

2) студент - керівник;

3) інженер - керівник.

У другому варіанті передбачається перехід «навчальна діяльність - управлінська діяльність», два інших варіанти мають своїм результатом: "трудова діяльність - управлінська діяльність".

Експериментальні дослідження вчених дозволили виявити стійкі закономірності таких переходів:

• якщо працівник (робітник) мав певні труднощі у спілкуванні будучи рядовим членом групи, то ставши керівником, він має труднощі не лише у спілкуванні, але й при виконанні виробничих завдань;

• оскільки комунікативні дефекти є складними особистісними утвореннями, то при просуванні по рівнях управлінської ієрархії вони без спеціальної підготовки зберігаються;

• готовність до роботи на керівній посаді не виключає наявності труднощів у виконанні виробничих завдань на попередній посаді;

• працівники, які декілька разів здійснювали перехід «трудова діяльність - управлінська діяльність”, наділені підвищеною залежністю від взаємовідносин з людьми.

В працях вчених/В. Шепель, В. Зазикін та інші/ підкреслюється, що хороша фізична форма і здоров'я є базовим компонентом засвоєння управлінської діяльності. Здорові люди продуктивно працюють, їм властиві такі показники в діяльності, як творчість. комунікабельність, почуття гумору, критичність, здатність виявляти нові резерви ефективності своєї життєдіяльності.

Важливим внутрішнім чинником управлінського розвитку с готовність до управлінської діяльності, яка, на думку вчених, мас такі складові:

1) наявність спеціальних здібностей, інтересу до управлінської діяльності;

2) уміння приймати ризиковані рішення, вступати у конфлікти;

ситуації заради інтересів справи, активно діяти г екстремальних умовах;

3) готовність до збільшення стресових навантажень;

4) готовність до зміни умов праці й особистого життя.

Система детермінант розвитку особистості керівник, доповнюється виявленням тих чи інших подій, що впливають на управлінський шлях. Дослідниками доведено, що значні змін; зовнішнього середовища тягнуть за собою зміни в діяльності; і особистості керівника. Так, події, що відбувалися у сім'ї, суттєві впливають на розвиток особистості. Також виявлено, що на розвитої особистості керівника з найбільшою вірогідністю впливають події, що пов'язані із посадовими переміщеннями.

Орієнтація керівників на джерела управлінського розвитку ( важливою детермінантою, що впливає на ефективність управлінської діяльності. Співставлення О. Молл оцінок значущості джерел управлінського розвитку і особистісних чинників, виокремлених Р. Кеттеллом, дозволило виявити наступні закономірності:

•емоційна зрілість, стійкість пов'язана з орієнтацією керівників на самопідготовку, самостійне вивчення спеціальної літератури

• чим вищою є безтурботність, імпульсивність керівників, тим в меншій мірі вони схильні наслідувати приклад вищого керівництва;

• добросовісність пов'язана з підвищеною оцінкою значущості своєчасності просування для управлінського розвитку;

• підозрілість керівників примушує їх боротися за самостійність,

• проникливість сприяє більш високій оцінці значущості зусиль безпосереднього керівника в управлінській підготовці й необхідності наполегливого вивчення тонкощів взаємовідносин між людьми.

Розвиток особистості керівника можливий лише за умов його активної взаємодії із навколишнім середовищем, зовнішнім світом Спрощена схема розвитку і становлення особистості керівника може бути описана наступним чином: адаптація до навколишніх умов життя і діяльності, до норм, цінностей, управлінської культури організації (визначення напрямку і характеру розвитку, пошук джерел, засобів пристосування та становлення). Психологічна адаптація передбачає пристосування психіки людини до зовнішнього середовища, що якісно змінюється; індивідуалізація (прояв власного "Я", визначення детермінант розвитку, формування особистісних новоутворень, їх закріплення, забезпечення високої ефективності управлінської діяльності, прояв власної активності та індивідуальності, оптимальна реалізація потенційних можливостей, гармонія розвитку); інтеграція (зміна особистісних властивостей під впливом оточення, забезпечення високої продуктивності діяльності з метою посадового просування, росту).

Заміна навчання або трудової діяльності на управлінську діяльність передбачає наявність управлінської адаптації. Характеризуючи її, слід зауважити, що вона може включати такі сфери: суспільну, соціокультурну, етнопсихологічну, соціально-психологічну, організаційну, технологічну, посадову. Дослідники підкреслюють, що задоволеність працею, самим собою і реалізацією своїх основних потенційних можливостей розглядається як суб'єктивний індикатор рольової адаптації. Процес адаптації, його тривалість залежить від об'єму знань керівника, стажу роботи психологічної сумісності в колективі, оцінки його діяльності підлеглими. Доведено, що якщо об'єм знань, отриманих і навчальному закладі, достатній, то молодий керівник в більшій мірі задоволений змістом роботи, отриманою спеціальністю організацією, умовами праці, своєю власною участю в управлінні.

Процес індивідуалізації особистості в управлінській діяльності пов'язаний з її самоактуалізацією: у керівника формуються вимоги до власної діяльності та до самого себе