16. Співвідношення понять "індивід", "індивідуальність", "особистість" в управлінні

В психологічній науці використовуються поняття "людина", "індивід", "індивідуальність" та "особистість". Звернення до цих понять допомагає керівнику глибше зрозуміти працівника, виявити комплекс умов, необхідних для наукової організації праці й управління. Не претендуючи на повне розкриття названих дефініцій, можна все ж таки привести деякі загальновизнані положення щодо цих термінів.

Людина - це родове поняття, що вказує (з матеріалістичної точки зору) на причетність істоти до вищого ступеня розвитку живої природи — до людського роду. Людина — це специфічна, унікальна єдність біологічного і соціального, це система, в якій фізичне і психічне, природне і соціальне утворюють нерозривну єдність Психологія вивчає в людині її психіку та її розвиток, її індивідуально-психологічні особливості. Як істота біологічна, вона підкоряється біологічним і фізіологічним законам, як істота соціальна, людина є частиною соціуму і продуктом суспільного розвитку. Психологи стверджують, що якщо поняття "людина" включає в себе сукупність усіх людських якостей, незалежно від того, присутні вони чи ні у конкретної людини, то поняття "індивід" характеризує саме її (конкретну людину) і додатково включає такі психологічні й біологічні властивості, які також їй притаманні. Отже, індивід являє собою окрему людину, особу в групі або суспільстві, окремого представника людської спільноти. Індивідуальність - це поняття, що містить у собі сукупність своєрідних властивостей людини, характеризує людську неповторність і проявляється у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої. Індивідуальність є неодмінною і найважливішою ознакою особистості. Особистість — це найголовніше в людині, найважливіша її соціальна ознака. Особистість представлена психологічними характеристиками, що є соціальне обумовленими.Вони проявляються у суспільних зв'язках, відносинах, є стійкими, визначають поведінку людини, що має суттєве значення як для самої особи, так і для оточуючих її людей. Якщо людина є носієм найрізноманітніших властивостей, то особистість — це основна властивість, у якій виявляється її суспільна сутність. Особистість виражає приналежність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культури, науки тощо.

Чи всі люди є особистостями? Дискусія на таку тему виникла між психологами кілька років назад. Думки розділилися. Одні психологи висловлювали точку зору, відповідно до якої далеко не кожну людину можна назвати особистістю, оскільки особистістю є тільки творча людина. Інші психологи доводили, що тільки в деяких людях виявляється яскраво виражена особистість. Безумовно це крайні точки зору і погодитися з ними не можна з ряду причин. Не розкриваючи їх, відзначимо, що в кожної людини завжди повинна бути можливість, за К.Абульхановою-Славською, усвідомити себе особистістю, перспектива стати кращою, подолати свої суперечності, знайти в собі сили, щоб змінити своє життя, зробити його іншим. Кожний будує своє життя сам і в підсумку має його таким, яким побудував. Принципова відмінність полягає в тому, що один дійсно будує своє життя, і навіть досить свідомо, інший тільки використовує те, що є в наявності (і в житті, і в ньому самому). Тому, визнаючи кожного особистістю, вчений припускає, що далеко не кожен здатний стати суб'єктом, творцем свого життя.

Індивідуальність - це своєрідність психіки й особистості індивіда, її оригінальність. Вона виявляється в рисах темпераменту, характеру, у специфіці інтересів, якостей та інтелекту, потреб, і здібностей людини. Задатки слугують передумовою формування людської індивідуальності. Розвиненість тієї чи іншої анатомо-фізіологічної характеристики, своєрідність її життєвого прояву й обумовлює відмінність однієї особистості від іншої, оригінальність почуттів і характеру,

Управлінська психологія оперує поняттям «індивідуальний стиль діяльності» - це стійка індивідуально-специфічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів, способів виконання тієї чи іншої діяльності. Люди з різними індивідуально-типологічними характеристиками нервової системи, різною структурою здібностей, темпераменту, характеру домагаються однакової ефективності при виконанні однієї і тієї ж діяльності різними способами. У той же час варто знати, що індивідуальний стиль діяльності може бути неоптимальним з точки зору ефективності роботи.

Загалом, психологічна наука володіє певними загальновизнаними положеннями щодо особистості. Сьогодні можна говорити про такі аксіоми: по-перше, особистість є продуктом історичного розвитку, тобто виникає на визначеному етапі еволюції людської істоти; по-друге, особистість є суб'єктом соціальних відносин і свідомої діяльності; по-третє, особистість- це системна якість індивіда, що формується у спільній діяльності й спілкуванні; по-четверте, характеризуючи поняття "особистість", потрібно враховувати його етнопсихологічний аспект. Йдеться про те, що дотепер поняття «особистість» на Сході і на Заході трактується по-різному (у європейській культурі, заснованій на християнстві, особистістю вважався святий, праведник, подвижник; у східній культурі власне про особистість заговорили з часів Конфуція, для якого особистістю була «шляхетна людина», тобто та, яка бере активну участь в управлінні державою, що турбується про її благо; у новий час західна особистість — це насамперед індивідуальність, якій надається перевага над суспільством, а ідеал східної особистості — людина, що добровільно віддає себе служінню суспільству).