11. Перспективи розвитку психології педагогічного менеджменту

Узагальнення теоретичного і практичного досвіду вітчизняних і зарубіжних досліджень дає можливість сформулювати наступні перспективні проблеми психології управління.

1. Дослідники управління дедалі більше схиляються до думки, що у XXI сторіччі відбудуться серйозні зміни у змісті та формах управління. В першу чергу вони стосуються стилів управління. Передбачається також зменшення кількості рівнів управління переважно за рахунок ліквідації деяких посад і постійних переміщень на рівні середньої ланки управління. Розшириться практика делегування повноважень підлеглим, що є закономірним відображенням сучасних уявлень про розвиток персоналу, згідно з якими слід відмовитися від характерної для бюрократичних організацій суворої підзвітності на користь «надання людям значно більшої свободи». Керівники надають дедалі більшого значення роботі в командах як усередині організації, так і поза нею. Ситуація складається таким чином, що керівництво буде зосереджене переважно на управлінні людьми. Названа тенденція є наявним підтвердженням слушності відомої тези про те, що «люди є головним ресурсом» в організації. Збільшиться попит на універсальних керівників проти вузьких спеціалістів. У подальшому можуть широко використовуватися позаштатні співробітники, які працюють на контрактних засадах, при збереженні в організації невеликого штату постійних працівників для ведення головного різновиду діяльності.

2. В багатопланових психологічних концепціях управління актуальною стає постать людини, її психофізіологічний, професійний, моральний потенціал, її знання, здібності, стиль і культура ділових взаємовідносин. Особистість керівника має розглядатися як найвища цінність, як носій національного світогляду. Обдаровані працівники перетворюються на найцінніший капітал. Отже, завдання психології управління - навчити керівників виявляти власні здібності й можливості а також професійні і інтелектуальні якості своїх співробітників, всіляко їх стимулювати.

3. Згідно з думкою експертів, традиційні підходи до навчання керівників управлінню поступово застарівають, У зв'язку з цим актуалізується значення рефлексивно-психологічної професійної освіти керівників, впровадження психолого-акмеологічного консультування як засобу підвищення психологічної культури кадрів управління. Підвищення їхньої кваліфікації не зводитиметься до окремих ізольованих заходів, навчання управлінню перетвориться на безперервний процес, що враховує постійно змінювані запити організації, пристосовується до зовнішніх змін. При проектуванні системи формування управлінських кадрів пріоритетним є також її психологічне обгрунтування, яке має бути тісно пов'язаним з економічними, технологічними, інформаційними та іншими аспектами.

4. Розв'язання проблем, пов'язаних з соціокультурними та етнопсихологічними особливостями управлінської діяльності. Національні традиції, поведінка, національний стиль спілкування мають безпосередній вплив на ефективність ведення ділових переговорів, в цілому на ефективність управлінської діяльності. Ще одна обставина, пов'язана з імпліцитно притаманним уявленням вітчизняних споживачів психологічних послуг про західну "першосортність" в порівнянні з вітчизняною "другосортністю". В процесі так званого "запозичення" не враховуються етнопсихологічні особливості управлінської діяльності керівника, соціокультурний контекст підготовки кадрів управління. Звідси виникали і виникають перекручення при оцінці ефектів від застосування обраних засобів, а феноменальний успіх дії тих чи інших психотехнологій в управлінні подекуди пов'язується не з чинниками, що діють реально, а з бажаною, або очікуваною сукупністю психологічних впливів. Отже, ефективність певних психолого-управлінських методів за кордоном зовсім не передбачає їх ефективність у вітчизняній практиці управління і потребує дослідження.

5. Виявлення і аналіз проблем, пов'язаних з психологічною готовністю керівників працювати в умовах нововведень, стресових ситуацій, непередбачуваних подій (технологічні катастрофи, несподівані зміни на ринку тощо). За таких умов керівник та керована ним організація мають бути здатними до реструктуризації, подолання психологічних та інших бар'єрів, роботи в екстремальних ситуаціях. Йдеться про емоційно-психологічну стійкість керівника до впливу стресових чинників,

6. Актуалізація комунікативної підготовки керівників нового типу. Перегляд в наш час професійного стандарту в управлінській діяльності, розробка базової психологічної моделі особистості керівника передбачають підготовку такого керівника, який би був здатний подолати стереотипи старого управлінського мислення, творчо перебудувати процес спілкування і взаємодії в управлінській системі. Важливість проблеми, пов'язаної з комунікативною підготовкою керівника та колективних суб'єктів управління, обумовлена декількома причинами: по-перше, в умовах ринкових відносин комунікабельність, вміння встановлювати ділові контакти багато в чому визначає успішність у збуті продукції, отриманні нових замовлень, а отже, і успішність вроботі організації; по-друге, комунікативна підготовка вимагає не простого збільшення психологічних знань, або накопичення і закріплення комунікативних вмінь, а серйозної переорієнтації особистості керівника, що не користується авторитетом у роботі з людьми, створення соціально-психологічної теорії управлінського спілкування і на цій основі - оптимальні технології й методики комунікативної підготовки та ділової взаємодії.

7. Вивчення проблем інтернаціоналізації управління, колективного осмислення нових реальностей, що породжуються за рахунок поглиблення міжнародного розподілу праці, створення міжнародних систем інформації. Завдяки поширенню програм навчання управлінню, узагальнення управлінського досвіду різних країн, широких міжнародних контактів вчених в галузі економіки, соціології, психології управлінська мудрість все більше стає надбанням багатьох, хто її потребує.