6.4. Види виступів

В арсеналі природних СЗМК типу "Збори" - різноманітні ви­ди і форми виступів.

Залежно від характеру взаємостосунків оратора й аудиторії розрізняють монологічні й полілогічні форми красномовства. До монологічних форм належать: виступ, лекція, промова, оповідь, огляд подій, доповідь, релігійна проповідь. До полілогічних -бесіди, "круглі столи", дискусії.

Виступ або усне повідомлення ~ це оперативне інформування про суспільно важливу подію політичного, економічного, виробничого, культурного життя. Усне інформування використовують на мітингах, маніфестаціях, сесіях представницьких органів та інших зборах.

Лекція - це форма передачі, популяризації знання, що містить системний, аргументований виклад матеріалу з певною освітнььо-виховною метою. Лекція як масове спілкування пе­реважає в наукових, навчальних і просвітницьких закладах. Розрізняють академічні й масові (публічні) лекції. Нав­чальні лекції можуть бути циклові, курсові, епізодичні. Лекції з циклу чи цілого навчального курсу складають із ураху­ванням тем попередніх і наступних лекцій.

Епізодична лекція - це самостійний, внутрішньо і зовнішньо закінчений твір, який найчастіше читає відомий профе­сор, академік, гість.

У публічних лекціях особливо цінується розмовність стилю, яскрава ферма, що сприяє засвоєнню інформації.

Промова заснована на злободенній суспільно-політичній проб­лемі з метою зосередження уваги аудиторії на ній. Промову обов'яз­ково виголошують на мітингах, урочистих зборах, сесіях, конферен­ціях, конгресах.

Оповідь - це змалювання подій і людей у формі розповіді від першої особи, емоційний образний виклад досвіду чи епізоду з власного життя. Оповідь також може бути елементом лекції.

Огляд подій - панорама коротких повідомлень про події, об'єднані однією темою і грунтовно прокоментовані. Огляд подій може доречно прозвучати на мітингу, зборах, лекції.

Доповідь - це виступ, що містить аналіз досягнень, упущень і сформульованих практичних завдань, розрахованих на обговорення й прийняття рішення. Доповіді бувають регламентовані і нерегламентовані часом. Доповідачі, в основному, мають текст доповіді, який пишуть заздалегідь. Існує кілька різновидів доповідей. За ме­тодом інформування доповіді поділяють на звітні, інформа­ційні, дискусійні, оглядові, доповід-реферати; за міс­цем виголошення доповіді бувають: виробничі, наукові, нав-

чальні тощо; за метою проведення: повідомлення, агіта­ційні, пропагандистські.

Проповідь - це повчання проповідника певної церкви. Пропо­віді бувають: 1)догматичні (повчання про догми віри). Догма-

тичні проповіді поділяють на теоретичні (теологічні повчання, не підкріплені практикою), практичні (теологічні повчання під­кріплені практикою), апологетичні (захисні) на захист релігій­ної особи, теорії, догми; 2) пасторально-моральні, тобто іди­лічно-моральні повчання в дусі дотримання церковної моралі та

звичаїв у щоденному житті; 3) літургічні (повчання про зміст літургічних відправ, святі часи, місця, речі, образи тощо); 4) істо­рично-теологічні (як повчання на прикладах історії церкви).

Література

Коваль А. П. Ділове спілкування. - К., 1992. - 279 с. Кузнецова О. Д. Основи масової комунікації. - Львів,1996. -С. 47-55,

Кузнецова О. Д. Засоби масової комунікації. - Львів, 2003. -

С. 49-57.

Томам І. Мистецтво говорити. - К., 1989. - 293 с.

Стелл Ф. Искуство делового общения. - М., 1990. - 64 с.