4.2. Значення класифікації сзмк

Розібратися в чисельності засобів масової комунікації, зрозумі­ти, в якій залежності вони існують, як впливають на людей, допомагає класифікація СЗМК, тобто впорядкування їх у чітко побудовану сис­тему - сукупність взаємопов'язаних і певним чином розміщених груп.

1. Класифікація СЗМК сприяє розвитку науки комунікатики і безпосередньо масовій комунікації. Класифікація СЗМК піднімає теорію масової комунікації з емпіричного рівня накопичення знань на рівень теоретичного синтезу, системного підходу. Класифікація СЗМК стимулює розвиток теоретичних аспектів науки, є основою для теоретичних розробок, узагальнень і висновків інших наук.

2. Класифікація СЗМК має гіпотетичне значення, дає можли­вість робити науково обґрунтовані прогнози щодо невідомих ЗМК і їх властивостей.

3. Класифікація СЗМК має евристичну цінність. На її основі можна побудувати моделі реальних ЗМК, змоделювати нові, що мо­жуть існувати, маючи варіантні ознаки, які увійшли до класифікації. Вона дає змогу виявити нові "клітинки", де пізніше будуть розміщені нові, ще не існуючі ЗМК.

4. Класифікація СЗМК має практичне значення. На її основі можна виробити рекомендації, що стосуються існуючих ЗМК і перспектив їх розвитку.

4.3. ВИДИ КЛАСИФІКАЦІЙ

У будь-якій галузі може бути кілька класифікацій. Різняться вони основним фактором, ознакою поділу на класи, типи, види.

За сутністю основи класифікації бувають природні і штучні. Якщо за основу поділу взяти суттєві ознаки, з яких випливає максимум похідних, коли класифікація може служити джерелом пізнання класифікованих об'єктів, то таку класифікацію називають природною. Класифікація ЗМК - природна, в основі поділу лежить суттєва ознака - спосіб передачі інформації. Якщо ж у класифікації використано несуттєві ознаки, то вона - штучна. Такі класифікації ще називають допоміжними.

Залежно від широти охоплення класифікованих об'єктів класифікації ЗМК можуть бути:

1) енциклопедичними (універсальними), що охоплюють максимум

СЗМК;

2) галузевими або спеціальними (охоплюють якусь галузь або фах, наприклад, класифікація преси, класифікація ЗМІ,3)вузькоспеціальними (тобто безпосередньо класифікують певний вид, підвид ЗМК (наприклад, класифікація газетних,

журнальних видань).

4.4. КЛАСИФІКАЦІЯ СЗМК

Існує два класи систем засобів масової комунікації: природні та технічні, що мають своєрідні знакові системи та засоби передачі інформації. Природним СЗМК притаманні природні знакові системи і засоби, технічним - технічні знакові системи та засоби.

Природна система засобів масової комунікації - це сукупність природних засобів масового спілкування, що фіксують, зберігають, передають, приймають інформацію через природні знакові системи, перебувають у взаємовідношеннях, взаємозв'язках один з одним і утворюють певну цілісність.

Кожний наступний за часом виникнення ЗМК мас свою знако­ву систему передачі інформації, створену на основі вже існуючих, що підтверджує взаємозв'язок засобів масової інформації. Кожному при­родному типу СЗМК властива наявність рухомих і нерухомих знако­вих систем, фіксованих і нефіксованих способів інформування.

Техногенний розвиток суспільства призводить до того, що і в природних системах засобів масової комунікації використовують технічні засоби для розширення аудиторії.

Прагнучи створити класифікацію систем засобів масової ко­мунікації, ми опиралися на еволюційні принципи розвитку ЗМК і дані багатьох соціальних наук. В основі створення класифікації лежить системний підхід - розгляд об'єктів як системи, розкриття цілісності всієї системи ЗМК, виявлення багатоманітності зв'язків у них і зведення їх до єдиної теоретичної картини.

Для здійснення будь-якої класифікації, і СЗМК зокрема, необхідно виявити суттєві загальні риси об'єктів, що повторюються у багатьох СЗМК, тобто класоформуючі ознаки.

Якщо розглядати природні, технічні СЗМК в історичному аспекті, то можна помітити, що їх розвиток відтворює генезу комуні­кативних зв'язків. Про це вперше сказав Володимир Іванович Вернадський. Відомий канадський комунікативіст Герберт Маршалл Маклюен вважав, що історію цивілізації слід розглядати залежно від способу комунікативного зв'язку. На початковому етапі історії СЗМК комунікативний зв'язок був природним, здійснювався через зображення, звук, рух, жест, міміку. Потреби політики, економіки, релігії викликали еволюцію різноманітних форм міжособовою спілкування, що були орієнтовані на великі групи людей. З'явля ються спочатку природні засоби, а пізніше технічні СЗМК. Отже, природним буде поділ засобів масової комунікації на два класи за ознакою наявності технічного посередника. Перший клас СЗМК що в основному не використовує технічні СЗМК, назвемо природним класом, другий клас, що використовує технічні засоби масової комунікації, - технічним (див. схему 1).

Схема 1. Класифікація засобів масової комунікації

Важко сказати, кому належить цей дихотомічний поділ (на дві частини). Про систематизацію ЗМК пише російський дослідник Ю.Буданцев у книзі "В контексте жизни", де робить поділ СЗМК на типи. Він поділяє природний клас СЗМК на два типи і, як це прийнято в науці, дає їм умовні назви "Маскарад" і "Збори".

Структурний аналіз різних видів зборів підтверджує правильність виділення типу "Збори". Дефініція типу "Маскарад" викликає заперечення. До цього типу входять не лише масові дії, світські ритуали, а й релігійні обряди, жести, міміка, суб'єктні й речові знаки.Останні не передбачають маски, переодягання, обов'язкової ознаки маскараду. Такою типоформуючою ознакою є знак, що існує в жестах, міміці, ритуалах, образах, театралізованих діях, вертепах, фольклорних театрах, церковних діях.

Знак як умовне, символічне означення якогось поняття, явища іншим на основі подібності, стисло, яскраво передає певну думку,ідею. Знак має завдання: викликати в уяві згадку про його зміст і значення. З найдавніших часів людське мислення йшло до пізнання дійсності шляхом порівняння схожих явищ. Отже, й історично зумовлена назва найдревніших засобів масової комунікації. Тому другий тип природного класу доцільніше назвати "Знаки".

До цього типу входять світські, релігійні ритуали й обряди (незалежно від конфесійної належності). Відмежування від релігійних ритуалів, обрядів було б необ'єктивним досліджен­ням природного класу. Ухилення радянських дослідників від них можна пояснити пануванням атеїстичної пропаганди в комуністичній ідеології. Наука потребує об'єктивної, неідеологізованої оцінки об'єктів дослідження: і світських, і релігійних, що впливають на

маси паралельно.

Повністю погоджуючись із поглядами Ю. Буданцева щодо поділу технічного класу СЗМК на два типи - "Книга" і "Фільм", продовжуємо класифікацію, ділимо типи на види. Тип "Знаки" має два види: суб'єктні і речові знаки. Вид "суб'єктні знаки" включає дії, які притаманні людині, суб'єкту: міміка, жест, ритуал, обряд тощо. До виду "речові знаки" входять релігійні і світські символи. Згадаймо світські символи: підкова, хустка, обручка; дер­жавні: прапор, герб.

Тип "Збори" має два види: статичні й динамічні. До виду "статичні" відносять збори, що відбуваються стосовно учасників (аудиторії^-) нерухомо. Наприклад, планерки, "літучки", наради, засідання, конференції; проповідь, молебень тощо. До виду "динамічні збори" входять рухомі збори, коли учасники беруть активну рухому участь у зборах. Це - демонстрації, марші, походи, паради, паломництво, хресний хід тощо.

Тип "Книга" можна поділяти на два види: текстові та зображувальні. Вид текстових ЗМК представляють газети, журнали, календарі, листівки, брошури, книги. До виду зображувальних ЗМК належать: схеми, карти, плакати, фотографії, поштові картки та ін. Тип "Фільм" поділяють на два види: звукові (аудіо) і аудіо­візуальні (звукозображувальні) ЗМК. До звукового виду на­лежать засоби: звукозбережувальні (платівка, касета, диск), звуковід­творювальні (радіоприймач, магнітофон, програвач, плеєр), звукостворювальні (радіостудії, радіоредакції та ін.) і звукопередавальні (радіостанції, комп'ютерні мережі). До звукозображувального, або аудіовізуального, виду також належать фіксуючі (кінокамера, відеокамера), відтворювальні (відеоплеєр, кінопроектор, телевізор), створю­ючі засоби (кіностудії, відеостудії, телестудії), збережувальні (кінодокументальні фільми, телепередачі, відеофільми, відеокліпи, комп'ю­терні програми) та ін. В основі поділу СЗМК на класи, типи, види лежить єдина ознака - спосіб передачі інформації.

Буданцев Ю. П. В контексте жизни. - М., 1979. - 260 с.

Буданцев Ю. П. Системность в изучении массовых информационных процессов // Научная методология изучения массовых информационных процессов. - М., 1984. - С. 3-32.

Кузнецова О.Д. Основи масової комунікації. - Львів, 1996. -С. 30-37.

Кузнецова О. Д. Засоби масової комунікації. - Львів, 2003. -С. 32-39.

Широбоков А. Н. Типология технических средств пропаганди (к постановке проблеми). Сравнительно-историческая характерис­тика процессов. - М., 1985. - С. 59-64.

Хмара Г. И. Печать в системе массовых коммуникаций // Проблеми социологии печати. - Новосибирск, 1969. -С. 183-215.

Питання для самоконтролю

Назвіть два класи засобів масової комунікації. До якого класу СЗМК належать ЗМ1? Назвіть чотири типи СЗМК. На які типи поділяють природні СЗМК? На які типи поділяють технічні СЗМК? Назвіть види технічного класу СЗМК. Види природного класу СЗМК.

Тестові завдання

/. За своєю сутністю класифікації бувають:

1. Технічні.

2. Природні.

3. Штучні.

4. Допоміжні.

5. Універсальні.

2. Від широти охоплення об 'єктів класифікації бувають:

1. Енциклопедичні.

2. Галузеві.

3. Вузькоспеціальні.

4. Фахові.

3Що таке система ЗМК?

1. Сукупність ЗМК.

2. Сукупність засобів фіксації, передачі і прийому інформації.

4. Назвіть соціальні інститути преси.

1. Друкарні.

2. Підприємства зв'язку.

3. Редакції.

4. Прес-агентства.

5. Назвіть соціальні інститути радіомовлення

1. Студія звукозапису.

2. Редакція.

3. Радіоцентр.

4. Установи радіозв'язку.

6. Назвіть соціальні інститути телебачення

1. Редакція.

2. Телецентр.

3. Телеагентство.

7. На які класи поділяють СЗМК?

1. Природні.

2. Штучні.

3. Технічні.

8. На які типи поділяють природний клас СЗМК?

1. "Збори''

2. 2)’’Знаки’’

3. 3)’’Символи’’

9. На які типи подляють технічний клас СЗМК?

1. "Фільм".

2. "Книга".

3. "Текст".

10. На які види поділяють тип "Знаки"?

1. Суб'єктні.

2. Речові.

3. Звукові.

4. Дійові.

11. На які види поділяють тип "Збори"?

1. Спонтанні.

2. Динамічні.

3. Статичні.

4. Організовані.

12. На які види поділяють тип "Книга"?

1. Текстові.

2. Зображувальні.

3. Письмові.

13. На які види поділяють тип "Фільм"?

1. Звукові.

2. Аудіо.

3. Аудіовізуальні.

4. Звукозображувальні.

14.Хто першим запропонував поділ САМК на два класи:природні і технічні?

1)Маклюен

2)Кузнєцова

3)Вернадський

4)Буданцев

5. ТИП СЗМК "ЗНАКИ"

1. Суб'єктні візуальні знаки

2. Звукові суб'єктні знаки

3. Речові знаки

,4. Ритуальні знаки

5.1. Суб'єктні візуальні знаки

Масове спілкування здійснюється через кодування та декодування знакових систем в інформації. Експерименти американського психолога Д. Розена підтверджують, що інтелектуальне життя сучасної людини вже зараз значною мірою полягає у кодуванні і деко­дуванні точних символів, а її життєвий успіх залежить від швидкості й адекватності розуміння точних образів¹⁸. Знаки є найелементарнішим засобом передачі, фіксації інформації у природних і

технічних СЗМК.

Знаком може бути матеріальний предмет, явище, дія, що виступає як представник іншого предмета, його властивостей або відношення. Розуміння знаків неможливе без знання їх значення.

Загальна семіотика оперує, як відомо, трьома типами знаків: іконічними, індексальними і символічними. До іконічних знаків можна віднести зображувальні знакові системи, до індексальних - писемні знаки, ноти, шуми, до символічних знаків мовлення, державні прапори, герби, монети, дорожні знаки.

Засоби комунікації мають велику кількість знакових систем у різних культурах і цивілізаціях та на різних рівнях суспільного розвитку¹⁹. Кожний вид засобів масової комунікації має своєрідні системи знаків, і, відповідно, свій вплив на маси.

За часом виникнення першість належить суб'єктним знакам, що впливають через певні дії особи. Первісна людина, як істота соціальна, не знаючи мови, мусила якось передавати інформацію і впливати на інших. Дослідник масової комунікації А.Н Широбоков вважає, що в первіснообщинному суспільстві існували матеріально закріплені текстові засоби спілкування, "безсловесні" форми передачі думки. До них він відносить музику, танець, сигнальні вогні й барабани, малюнки та інші графічні символи, включаючи піктограми, а потім ідеограми .

Вірогідно, що найпершими були такі види суб'єктних візуальних знаків як міміка, жест, пластика тіла, зовнішність, а також види суб'єктних дійових звукових знаків: крик, плач, сміх, свист, лише згодом - мовлення. Всі ці знаки йшли від людини, тому й називаються суб'єктними. Ці природні звукові системи з прадавніх часів дійшли до наших днів і використовуються для передачі інформації та впливу на інших людей.

Міміка - це вираження думок і почуттів за допомогою ру-

|ху м'язів обличчя, особливо навколо рота, очей. Іноді міміка

(звичайно природна) більше розповість про людину, ніж вона сама.

Існує древня наука фізіогноміка, що за рисами обличчя, мімікою

виявляє характер людини, її почуття, ставлення.

Журналістам, як і лікарям, психологам, слідчим, ці малопомітні рухи можуть багато про що розповісти. Журналісти зобов'яза­ні стежити за виразом обличчя людини, щоб зрозуміти реакцію співрозмовника. Людина усміхається, морщить чоло, зводить бро-ви, примружує очі, змінює напрямок погляду. Сьогодні міміка супроводжує людську мову, а раніше вона була безпосереднім засобоом передачі інформації.

Щоб підібрати "ключ" до свого співбесідника, журналіст повинен скласти об'єктивне враження про нього, придивитися до його міміки.

Жести - це знакова система передачі інформації і впливу

Інформації на особу за допомогою рук. Сьогодні жести, як і міміка, - це

супровідні засоби. Жести виправдані тоді, коли вони не притягують

надмірної уваги. Під час розмови, виступу, передачі на телебаченні

жести мають бути скупими, як щодо кількості, так і щодо широти. Не

робіть несподіваних жестів: не тріть носа, підборіддя та ін. Кожний жест має певне значення і використовувати його треба відповідно.

Є жести, що мають протилежне значення в різних країнах. Журналісти, працюючи за кордоном, повинні добре знати особли­вості мови жестів народів країни перебування.

5.2. Звукові суб'єктні знаки

Перш ніж навчитися мовлення, людина виражала свої почуття через екстралінгвістичний канал, за допомогою звукових суб'єктних знаків: плачу, сміху, крику, свисту. Всі ці системи знаків дійшли до наших днів і доповнюють, а іноді й замінюють вербальну комунікацію, впливаючи на підсвідомість реципієнтів.

Плач як звуковий суб'єктний знак здійснює сильний емоційний вплив на людей. Плач буває різним. І, перш за все, правдивим і штучним, здоровим і нездоровим. Буває плач із жалю, з радості, істеричний, плач із відчаю, горя, плач переможеного і плач переможця. Ці види слід розрізняти, щоб зрозуміти ті емоції, які людина передає плачем. Була навіть колись така професія плакальниці, яку винаймали до небіжчика і яка спонтанно, речитативом висловлювала жалі рідних за померлим.

Крик — це завжди привернення уваги. Поет В. Маяковський свої вірші кричав. Це був стиль, засіб захопити й втримати увагу слухачів. Крик буває радісним і злісним, з приводу перемоги і по­разки (згадайте спортивні змагання і крики вболівальників), крик буває з горя, відчаю, безсилля. Журналісти повинні розуміти емотивні мотиви крику і вміти їх передати на радіо, телебаченні для створення емоційного середовища, психологічного впливу на слухачів.

Свист як звукова система дожив до наших днів. Але це не­культурний засіб, який означає негативну оцінку. Його використо­вують на мітингах, інших зборах. А от у США свист на концерті -це показ високого задоволення. Деякі наші любителі новітніх стилів музики так само виражають свої емоції.

Сміх виражає величезну гаму людських почуттів (від позитивних до негативних) і сприймається в контексті обстановки, мовлення. Сміх - сильний вияв емоцій, до нього треба вдаватися доречно, щоб не образити присутніх. А раптом у когось немає по­чуття гумору! Це завбачливо треба враховувати.

Загальна семіотика звукові суб'єктні знаки: плач, крик, свист, сміх, мовлення, відносить до символічних.

Всі звукові суб'єктні знаки мають психологічний вплив на слухачів і сприймаються передовсім почуттями. Звукові суб'єктні знаки належать до звукової магії і мають психологічний, сугестивний вплив на людину. Наприклад, звуконаслідувальна магія (іміта­ція голосу птаха, звіра, людини) вводить слухачів в оману і викли­кає ті ж емоції, що й при сприйнятті справжнього голосу.

Мовлення є системою символічних знаків. Слово є різновидом знаків, що через звуки передає думку. За кожним словом закріплене певне значення (сігніфікативна функція) кожної мови. Мовленнєві знаки можуть передавати значення та сприяти узагальненню думок, абстрактно-логічному мисленню. У той же час вони допомагають передати почуття, ставлення до повідомлення, вира­зити волю, бажання, спонукати до дій.

Мовлення - це усна форма мови. Писемна мова з'явилась в історії людства пізніше за усну. Потреба у спілкуванні людей, роз­ділених часом і простором, спонукала до виникнення письма. Пи­семна мова розвивалася від піктографії, коли думку передавали умовно-схематичні малюнки, до сучасного письма, коли тисячі слів записують за допомогою декількох десятків знаків.

Писемну мову як різновид монологічної мови найчастіше використовують у текстових ЗМК: листівках, брошурах, газетах, журнальних та книжних виданнях. Писемна мова складніша, ніж усна. Відсут­ність зворотного зв'язку, можливості бачити, як розуміють висловлювання, спонукає до структурної складності. Писемна мова не має паралінгвістичного каналу впливу. У її розпорядженні слова, їх порядок, розділові знаки.

Сприйняття писемної мови обов'язково передбачає роботу

уяви, вживання читача в текст. Ритмізована писемна мова (у вірші) має додатковий емотивний вплив.

Ритмізоване мовлення. До наших днів дійшли форми старовинної словесної магії- канонізовані сугестивні висловлювання: за­мовляння, заклинання, ще кажуть "чари", шепотіння, молитва. Древні надавали священного значення підвищенню чи пониженню іону, пісенно-речитативному виконанню заклинань і замовлянь. Цю звукову магію відносять до інтонаційної магії, що психологічно розсбляє людину й охоплює її почуття.

За конкретним ритмомелодійним тоном закріплений конкретний вид впливу (за силою звуку, характером інтонації та ін.). Відомо, що під час речитативного ритмізованого виконання будь-яких текстів люди можуть впадати в особливий стан екстазу -несамовитого збудження. Цей стан спостерігається у шаманів, під час ритуальних дій австралійських, африканських, індійських племен, а також у слов'янській релігійній практиці. У містичний екстаз впадають представники різних релігійних сект. Надмірне перебування у такому стані викликає психічні захворювання. Любителі "важкого" року, "металісти" на концертах теж потрапляють під дію звукової магії. Поетам властивий напівтрансовий (напівсвідомий) творчий стан, внутрішнє відчуття навколишнього ритму під час творення вірша.

5.3. Речові знаки

Речові знаки - це образно-предметне відтворення з метою збереження соціальної пам'яті, закріплення певного стереотипу психологічного впливу. Речові знаки мають магічний вплив на людину, викликаючи певні асоціації.

Види речових знаків: іконічні знаки, символи-знаки. Іконічні знаки - це зображувальні копії релігійного культу. Наприклад, ікони, статуетки Ісуса Христа, Діви Марії, святого Миколая та ін., тому вони належать до копіювальних магій.

Символи-знаки ще називають умовними знаками. Наприклад, емблема, дорожній знак, герб, прапор, нумізматичні знаки (монети), значки, хрести. Кожний символ-знак виконує своє завдання. Так, речові знаки - амулети належать до апотропеїчної магії, що відлякує ворожі сили. Предки українців широко використовували символи-знаки для виразнення роду, родин. Зображення звірів, тотеми родів позначали межі володінь, житло, зброю, господарський інвентар. Пізніше з'явилися символи небесних світил, симво­лічні зображення сонця, місяця, зірок. Ці знаки використовували на позначення власності худоби, вуликів, знарядь праці²¹.

"У ХV-ХVШ ст., - пише Г. С. Лазко, - більшість міст України мали Магдебурзьке право, яке передбачало наявність у містах своїх гербів (знаків суверенітету і автономії')" .

В українських гербах домінували зображення орла, коня, ведмедя, лева, бика, сонця, хреста, фортеці, тризуба та ін.

5.4. Ритуальні знаки

Ритуальний знак - канонізовані дїї,що формують стереотип реакції. Ритуальні знаки належать до явищної магії. Види ритуальних знаків: обряд, ритуал, звичай, традиція. В основі кожного різновиду ритуальних знаків лежить якась умовність, символ. Ритуальні знаки є виразником культури соціальної групи, етносу, нації. Специфічною ознакою ритуальних знаків є переважання психологічного, духовного впливу. Ритуальні знаки активізують пізнання, відчуття й переживання людини. Через них відбувається соціалізація почуттів, формується ментальність.

Обряд - це один із регуляторів поведінки особи, стереотипний, встановлений традицією спосіб діяльності, що виконує регламентуючу та конформуючу роль і мас символічне, ма­гічне, побутове, юридичне значення. Обряди бувають світські та релігійні. Наприклад, світські обряди - прийняття присяги, посвячення в студенти, релігійні обряди - хрещення дитини, вінчання. Обряди українського народного весілля поділяють на три періоди: передвесільний, саме весілля, післявесільний. Перед весіллям, як правило, відбувається сватання, оглядини, заручини або змовини²³.

Ритуал - це сукупність обрядів, їх зовнішнє оформлення, церемонія за встановленим порядком. Ритуали бувають світські, військові, релігійні. Наприклад, ритуал вітання. Цивільні люди знімають капелюха, кланяються, подають руку. Військові підносять руку до головного убору і виструнчуються.

Звичай - це встановлене правило поведінки у етнічній спільноті. Відомі звичаї українського народу: давати гарбуза, тобто не погоджуватися вийти заміж, пов'язувати рушником старостів — погоджуватися вийти заміж. Звичаї - це стійкі норми, що перетво-

рюються у соціальні звички. Цікавим звичаєм є сватання дівчини до хлопця: відмовляти дівчині вважалося гріхом, адже застосовувався цей звичай тоді, коли хлопець обманув дівчину.

Традиції - це своєрідне узагальнення соціальних норм, що передаються з року в рік, віл покоління до покоління. Традиції виникають як багаторазове повторення норм. Існують традиції студентські, сільські, міські, сімейні, спортивні, трудові та ін. Наприклад, сімейні традиції - день народження, уродини, весілля. Трудові традиції - толока, суботник. Цікава українська народна традиція: звільняти від страти шляхом укладення шлюбу. Це був неписаний закон. Мета традицій регулювати, канонізувати поведінку в будні і на свято.

Ритуальні знаки передають інформацію від покоління до покоління, формуючи менталітет нації, пам'ять народу, сім'ї чи соціальної групи.

Література

Воропай О. Звичаї нашого народу. В 2-х кн. - Київ, 1991. Ковальчук О. В. Українське народознавство. - Київ, 1994. - 176 с. Кузнецова О. Д. Основи масової комунікації. - Львів, 1996. -

С. 38-46.

Кузнецова О. Д. Засоби масової комунікації. - Львів, 2003. -

С. 40-48.

Культура і побут населення України. - К., 1991. - С. 128-137,

141-162.

ЛазкоГ. С. Українське народознавство. - Київ, 1995. - С. 140-

232,280-309.

Народна творчість та етнографія. - 1992-2003.

Скуратівський В. Г. Місяцелік. - К., 1992. - 208 с.

Шаян В. Українська символіка. - Канада, 1990.

Щецин Г. В. Как читать людей по их внешнему облику. -Киев, 1992.-239 с.

Питання для самоконтролю

Що таке ритуальні знаки? Що таке обряд? Що таке ритуал? Що таке традиція?

Чим традиція відрізняється від звичаю?

Функції знакових СЗМК.

Які є види знакових СЗМК?

У чому специфіка впливу знакових СЗМК?

Тестові завдання

1. Що таке знак з погляду семіотики?

1. Символ.

2. Буква.

3. Предмет, явище, дія як заступник інших предметів.

4. Значок.

2. Яка мета магії?

1. Вплив на нервовий, психічний стан, події.

2. Передача інформації.

3. Вплив на оточуючих.

3. Назвіть види знакових систем.

1. Візуальні.

2. Звукові.

3. Речові,

4. Ритуальні. .

4. Назвіть суб'єктні візуальні знаки.

1. Міміка.

2. Пластика.

3. Зовнішність.

4. Жест.

5.Назвіть суб'єктні звукові знаки.

1. Крик.

2. Плач.

3. Свист.

4. Сміх.

6.Назвіть старовинні форми словесної магії.

1. Замовляння,

2. Заклинання.

3. Плачі.

4. Молитви.

7.Види речових знаків:

1) Дорожні знаки.

2) Іконічні знаки.

3. Символи-знаки.

4. Монети.

8.Речові іконічні знаки:1) Ікони

2. Статуетки.

3. Амулети.

9. Речові символи-знаки:

1. Емблеми.

2. Герби.

3. Прапори.

4. Монети.

5. Значки.

6. Службова форма.

10. Що таке ритуал?

1. Обряд.

2. Сукупність обрядів.

3. Нормована поведінка.

11. Види ритуальних знаків:

1. Обряд.

2. Звичай.

3. Ритуал.

4. Традиція.

5. Канон.

6. ТИП СЗМК "ЗБОРИ

1. Суть, мета, завдання

2. Види зборів

3. Комунікативні особливості зборів

4. Види виступів

6.1. Суть, мета, завдання

Важко уявити сучасне життя без зборів. У важливі моменти історії, й тоді, коли ще не було технічних засобів масової комунікації, і сьогодні маси використовують мітинги, демонстрації, інші йди масових зібрань для масового інформування, вирішення політичних, економічних, соціальних та інших питань.

За класифікацією дослідника масової комунікації Ю. П. Буданцева другий тип природних засобів масової комунікації має умовну назву "збори". Збори як масове зібрання людей існують з незапам'ятних часів.

В умовах неписьменності інформація передавалася усно на вулиці, майдані, ярмарках, базарах, у церкві і біля неї. Народ зби­рався послухати новини, гуртом прийняти якесь спільне рішення. Саме в цей час народжуються народні форми усного спілкування: пересуди, чутки, плачі, думи та ін.Українською національною формою неофіційної публіцистики були твори українських лірників, кобзарів, бандуристів. Вони пошиpювали інформацію від села до села, давали живу безстрашну оцінку тогочасних подій, формували громадську думку. Це були справжні агітаційні виступи будителів нації, котрі збирали навколо себе людей.

Збори належать до усних форм масової комунікації, хоча сучасний рівень техніки дає можливість використовувати такі засоби: підсилювачі, мікрофони, освітлювальну апаратуру, радіо та телетрансляцію, завдяки чому значно зростає кількість людей, які можуть почути, побачити певні збори. Як приклад, засідання Верховної Ради України, що транслює телебачення.

Збори - це масове зібрання людей із метою інформування, формування громадської думки й вироблення колективного рішення з того чи іншого питання. Завдання будь-яких зборів інформувати присутніх. Є різновиди зборів, що мають за завдання сформувати спільну думку, колективне рішення або врегулювати громадські, виробничі процеси.

На зборах використовують усі природні канали передачі інформації: лінгвістичний, паралінгвістичний, кінетичний, екстралінгвістичний.

Збори можна поділяти на види за кількома ознаками. Залежно від стану діяння збори бувають статичні та динамічні. Статичні збори найчастіше відбуваються в приміщеннях. Це наради, засідання, з'їзди, сесії, "літучки", п'ятихвилинки, планерки, кон­силіуми, конференції, конгреси тощо. Навпаки, динамічні, або рухомі збори, переважно проходять на вулицях, площах. До динамічних збо­рів відносять мітинги, маніфестації, походи, паради, демонстрації.

Залежно від доступу на збори останні бувають відкриті й закриті. Відкриті збори передбачають вільний вхід усіх охочих. Найчастіше - це динамічні збори: мітинги, маніфестації, паради, демонстрації, сходи, віче, що активізують маси учасників, створюють атмосферу єдності. Закриті збори розраховані на членів групи, що їх оголосила. Це можуть бути партійні збори, зібрання релігійних громад, сект, підпільних організацій.

Залежно від попередньої домовленості збори бувають організовані та спонтанні.

6.3. Комунікативні особливості зборів

Кожний різновид зборів має комунікативні особливості, що відрізняють його від інших. Специфіка будь-яких зборів залежить від мети проведення. Мету зборів можна визначити з назви. Знання значення тої чи іншої назви зборів (а це переважно слова іншомовного походження) допомагає виявити комунікативні особливості того чи іншого зібрання.

Слово "конкурс" походить від латинського сопсиrsus - зіткнення. Конкурс - це змагання з метою виявлення найкращого з

учасників. Пригадаймо сучасні телешоу, конкурси краси, клуб веселих і кмітливих тощо. Обов'язковим елементом конкурсу є якесь завдання, що виявляє інтелектуальні, зовнішні, творчі, спор­тивні та інші дані учасників.

Комунікативною особливістю інтелектуальних конкурсів є переважання освітньої, розважальної, відпочинкової і гедоністичної функцій.

Сесія - це латинське слово, означає "сидіння", "засідання". Сесія - періодичне засідання представницького органу (Верховної, обласної, міської, сільської рад, суду, громадської організації"). Комуні­кативна особливість сесій полягає у виробленні під час засідань ко­лективних рішень, що мають вплив на діяльність підпорядкованої установи, нижчих структур. На сесії переважає виконання управлінської, регулятивної функції.

Консиліум із латинської перекладають як "нарада", "засідання лікарів одного або кількох фахів". Збирають консиліум для розв'язання питання про характер, особливості хвороби та методи й засоби лікування. Домінують на консиліумах інформативна й релятивна функції.

Конференція в перекладі з латинської означає "збиратися в одному місці". Конференція — це зібрання представників державних, наукових, громадських, навчальних, виробничих та інших організацій для обговорення певних питань. На конференції переважає інформативна, регулятивна функції. Конгрес - це переважно міжнародні збори, що обговорюють глобальні проблеми, з метою розв'язання певних питань. Наприклад, Міжнародний конгрес україністів у Львові у серпні 1993 року.Домінують на конгресі інформативна та регулятивна функції.

Мітинг - це засіб масової політичної агітації з приводу обговорення злободенних, переважно політичних, екологічних, еконо­мічних питань з метою формування впливу на розум і почуття учасників громадської думки, готовності підтримувати дії однодумців. Мітинги поділяють залежно від теми, форми й способу проведеня. За способом проведення бувають "чисті" мітинги, без будь-яких інших форм, і "змішані" мітинги, коли мітинги входять до складу інших видів зборів. Наприклад, мітинги-концерти, театралізовані мітинги, зонг-мітинги, мітинги-реквієми та ін.

Мітинги можуть входити до маніфестації, демонстрації, параду та ін. У цьому випадку мітинги бувають або як прологова дія, що націлює аудиторію на певне емоційне сприйняття й активність, або як фінал, кульмінаційна точка, що демонструє відношення, оцінку подій. Найчастіше мітинг - це монтаж форм масового спілкування.

Мітинг-концерт - це поєднання промов і концертних виступів сатириків, співаків, оркестрів, танцювальних ансамблів. На мітингу-концерті переважають інформативна, відпочинкова й гедоністична функції.

Зонг-мітинги поєднують промови та пісні хору, учасників мітингу. Зонг-мітинги проводять на пісенних полях. Започатковані у Прибалтиці, зонг-мітинги формували національну єдність народів Литви, Латвії й Естонії.

Пісенні поля є в Україні, зокрема в Тернополі, Львові, Хмельницьку, Києві. Зонг-мітинг ніби синтезує політичний мітинг із фестивалем політичної пісні. На зонг-мітингах переважає інформативна, відпочинкова та виховна функції.

Мітинг-реквієм поєднує траурні, поминальні промови, пісні, вірші. Мітинги-реквієми проводять на похоронах видатних людей: співаків, поетів, композиторів. Переважає на мітингу інформативна,

виховна функції.

Театралізовані мітинги - це сюжетні поєднання зведених хорів, оркестрів, груп промовців за законами драматургії. На театралізо­ваних мітингах переважають функції - відпочинкова, гедоністична.

За способом організації мітинги поділяють на організовані й спонтанні (стихійні). Організовані мітинги проводять заплановано, отримують дозвіл на їх проведення, узгоджуючи місце, час у міській адміністрації. Стихійний мітинг виникає зненацька як реакція на якусь важливу антисоціальну подію. Мета стихійних мітингів -привернути увагу влади до події, змінити несправедливе рішення.

Маніфестація - це публічний масовий виступ для вираження солідарності, підтримки або протесту. Маніфестацію проводять перед приміщенням організації, офісом посадовця, яким хочуть виявити своє ставлення, добитися зміни становища. Це може бути будинок міністерства, адміністрації Президента, Верховної Ради, посольство, консульство. Маніфестанти тримають плакати, жес­тами показують їхні вимоги.

Демонстрація — це організований масовий хід людей і мотоавтотранспорту з прапорами і транспарантами тощо, коли процесія зупиняється для проведення мітингу, інших форм прилюдного вираження громадських настроїв. Демонстрації йдуть за узгодженим із місцевою владою маршрутом і бувають лише організованими громадськими чи політичними організаціями. Бувають демонстрації підтримки і демонстрації протесту. Прикладом демонстрації підтримки можуть бути традиційні святкові демонстрації, найчастіше приурочені до якогось державного свята, наприклад, до Дня незалежності. Святкові колони демонстрації можуть мати художньо оформлені театралізовані групи, декоровані машини, рухомі сценічні майданчики. Демонстрації протесту відбуваються з нагоди тієї чи іншої події, що викликає рішуче незадоволення в народу.

Походи - це рухомі динамічні збори, що активізують учасни-

ків. Походи поділяють на релігійні та світські. Останні на політичні, музично-пісенні, фольклорні, карнавальні, спортивні, ту­ристичні, за місцями бойової слави та інші. Головна мета походу залучити якомога більше учасників. Походи дають можливість продемонструвати кожному і всім разом свої здібності, настрій, ставлення до події, свята. Наприклад, під час походів на одеській "Гуморині" викорис­товують наочні засоби гумору і сатири, карнавальні маски й буфонаду. Здоровий сміх потрібен людям, щоб відпочити й відчути власну силу духу.

Парад, як і похід, - динамічні збори. Паради бувають тільки вітськими, святковими. В Україні військові паради найчастіше проводять 9 травня на День перемоги. Спортивні паради бувають перед початком олімпіад, спартакіад. Під час святкового параду люди Організовано крокують вулицями, співають, танцюють, щоб виразити свої почуття й залучити тих, хто ще не бере участі в їхніх діях.

Участь у парадах несе чітко виражене значення руху в майбутнє, до успіхів. Люди проявляють винахідливість, якщо парад незвичайний. Святковий парад можуть очолювати фанфаристи, зодягнуті в національний одяг. Далі можуть йти групи делегацій. Кожна делегація,як правило, має свою хорову групу, оркестр, танцювальний колектив. На шляху походу можуть бути естради, де виступатимуть учасники.

Паради відомі в Україні здавна. У радянські часи організовуваали індустріальні, спортивні, військові, музичні паради, щоб переконати

людей у досягненнях держави. На парадах у День незаежності використовують різноманітні засоби: декорування транспорту, емблеми, прапори, плакати, панорами, лозунги, що повинні виражати тріумф, радість. Святкові походи і паради завершуються спільною дією - факельним походом, загальною клятвою, хоровим співом тощо.

Події, до яких приурочені походи, паради, повинні бути близькі серцю кожного учасника і виходити з духовних потреб людей у масових діях такого типу. Тільки тоді ці засоби масової комунікації пробуджуватимуть самосвідомість людей, формуватимуть їхні переконання, спонукатимуть до дії.