11.2. З історії виникнення перших інформагентств

Перше інформаційне агентство світу "Гавас" виникло у Франції. Угорець Шарль Гавас 1835 року в Парижі мав перекла­дацьке бюро, яке вирішив розширити до інформаційного агентства, що поширювало політичну інформацію для іноземних газет. Це агентство спочатку використовувало для передачі інформації пош­тових голубів, лише згодом - телеграф. Співробітники агентства "Гавас" - Вольф і Рейтер побачили, яка це прибуткова справа, й вирішили заснувати інформагентства. У 1848 році Вольф у Німеч­чині, Рейтер в Англії створили свої контори й продавали інфор­мацію місцевим комерсантам, маючи чимало кореспондентів у інших країнах Європи.

Виникнення інформагентств було продиктоване не тільки інте­ресами бізнесу, але й вузькою спеціалізацією засобів масової кому­нікації, винайденням вільної клітини у процесі виробництва і розпов­сюдження новин - клітини посередника. А також економічними пе­ревагами інформагентств, що могли, на відміну від редакцій газет і журналів, мати власних кореспондентів у всіх куточках світу, столи­цях і провінціях.

На території Східної України, що входила до складу Російської імперії, першим інформагентством було РТА (Російське телеграфне агентство), створене 1894 року у Петербурзі, що цілком залежало від інформагентства Вольфа. У 1904 році виникло Санкт-Петербурзьке (потім Петроградське) телеграфне агентство. На території Західної України, що входила до Австро-Угорщини, діяло австро-угорське "Кореспонденц бюро ", яке теж контролювало інформагентство Воль­фа. У Східній Україні 1918 року створено Українське радіотеле­графне агентство, що з 1921 року мало назву РАТАУ¹⁹,

Вартанова Е. Л. Европейские информационные агентства и Россия во второй половине XIX века // Вестн. Моск. ун-та. - Сер. Журналистика. -1991.-№ 2.-С. 88.

11.3. Типологія інформагентств

Наявність річних засобів масової інформації, що використовують інформацією інформагентств - газети, журнали, радіо, телебачення та інші; різнобічне відтворення інформації- фактографічне й аналітичне, монотемне й універсальне, різні фінансові можливості, технічні засоби передачі і прийняття інформації спричинили виник нення різних типів інформагентств. Типологія інформагентств ґрунтується на багатьох ознаках.

За масштабами поширення інформації інформагентства поділяють на:

1. світові (Ассошіейтед Прес, Юнайтед Прес, Інте-нешнл (ЮПІ), Франс Прес, Рейтер, ІТАР-ТАСС), що поширюють інформацію у багатьох країнах земної кулі;

2. національні (Укрінформ, Австрія Прес Агентур, Дойче Прес Агентур), що поширюють інформацію в основному на території своєї держави;

3. місцеві -обласні, крайові.

За формою власності на технічні засоби, фінансуванням діяльності інформагентства поділяють на:

1. державні (фінансує держава);

2. акціонерні (за кошти акціонерів);

1. спонсоровані (матеріально підтримувані якимись організаціями);

3. приватні (за кошти власника).

За формами відтворення інформації інформагентства бувають:

1. інформаційні (подають лише фактографічну інформацію, використовуючи найсучаснішу техніку);

2. аналітичні (подають оброблену, коментовану інформацію);

3. інформаційно-аналітичні (подають фактографічну і коментовану інформацію).

За тематикою матеріалів інформагентства бувають:

1. монотемні (наприклад, екологічні, духовно-релігійні, спортивні, біржові та інші);

1. універсальні (передають інформацію з усіх проблем).

За способом відтворення інформації інформагентства поді­ляють на:

1. пресові або текстові (поширюють текстову інфор­мацію через пошту, власні газети, бюлетені);

2. зображувальні (поширюють інформацію у вигляді фотографій, кліше через комп'ютерні мережі);

3. телеагентства (поширюють інформацію через супутниковий зв'язок для телестудій країни і за кордону);

4. відеоагентства (поширюють відеоінформацію у вигля­ді відеокасет, відеодисків для ЗМІ та інших ЗМК країни).